Состав редакции

/images/redaktors/gupinaav.jpeg

Жупина Анатолий Владимирович

Главный редактор.

e-mail:   newday@ukr.net

Тел.: (0552) 45-43-60, 33-44-00, 45-43-59.

images/redaktors/gupinalm.jpeg

Жупина Людмила Михайловна

Первый заместитель

главного редактора.

Тел. (0552) 45-49-24.

 

/images/redaktors/yaitskiyam.jpg

Яицкий Анатолий Николаевич

Заместитель главного

редактора.

Тел. (0552) 45-46-21.

Весь состав редакции...
ПРЕСС-КЛУБ "НОВЫЙ ДЕНЬ"                                                 ГОСТИ ПРЕСС-КЛУБА

Если вопросы, которые вас волнуют, стоят того, чтобы сформировать общественное мнение или получить широкий резонанс, обращайтесь в независимый  пресс-клуб «Новый день», который объединяет несколько десятков средств массовой информации не только Херсонщины, а и представителей общенациональных СМИ в нашем регионе…


Среда, 22 Июня 2016
Села судятся с Президентом
22.06.2016 09:56 Новости / Экономика

12

Беспрецедентный факт: сразу три сельских общины Херсонщины, а также одна общественная организация охотников и рыболовов подали в суд… на Президента Украины! Органы местного самоуправления сел Великая Кардашинка, Рыбальче и Геройское Голопристанского района требуют признать противоправным и отменить прошлогодний указ Петра Порошенко о создании Национального природного парка «Нижнеднепровский». Очевидно, их резоны признаны заслуживающими объективной юридической оценки: Высший административный суд своим постановлением от 10 июня 2016 года принял дело к рассмотрению.

Задолго до создания парка тогдашний глава Херсонской ОГА, а ныне председатель облсовета Андрей Путилов заявлял, что идея создания парка пользуется широкой поддержкой общества. А против якобы выступают лишь браконьеры и владельцы незаконно приватизированных земель в плавнях. Хотя еще тогда целый ряд местных и столичных изданий давал слово крестьянам, которые выступали категорически против проекта НПП «Нижнеднепровский». Однако их слышать не хотели, а серию аналитических публикаций огульно окрестили заказными. И вот теперь по иску можно судить, какова настоящая цена чиновничьим заявлениям. Слово — сельским головам, подписавшим иск.

— При создании Национального природного парка «Нижнеднепров­ский» чиновники нас всех просто обманули, нарушив процедуру. Общественные слушания провели в здании райгосадминистрации, а сельские общины для этого не собирали. Сейчас даже ни с кого не спросишь: руководство райгосадминистрации и райсовета сменилось, а исполняющий обязанности директора НПП Игорь Яковлев еще ни разу не удосужился появиться у нас и поговорить с людьми. Лично я его с момента назначения тоже ни разу не видел, — комментирует великокардашинский сельский голова Алексей Чухрай. — Сельская община также не давала согласие на изъятие в пользу парка 700 гектаров земель. Ведь на этих землях — с десяток садоводческих товариществ, песчаные разработки, лучшие пастбища. На 50 гектарах плавней испокон веков ведется народный промысел — заготовка камыша для изготовления матов. Теперь получается, что на всем этом нужно поставить крест, и никакой компенсации село не получит. Так ведь и толку от этого парка нет: заросли камыша как горели, так и горят, и  никто их не тушит.

— По-моему, Президента Украины подчиненные просто ввели в заблуждение — подсунули на подпись указ о создании парка, не уведомив о том, что он принимается без соблюдения интересов местных общин, — дополняет рыбальченский сельский голова Сергей Трофименко. — Из 20 583 гектаров земель сельского совета у нас пятая часть уже отошла под заповедники и заказники, а в границы НПП «Нижнеднепровский» планировали включить еще столько же. Но при этом мы до сих пор не имеем представления, на какие участки и где именно претендует парк. Представители сельской общины трижды встречались с членами рабочей группы по определению границ НПП, и трижды нам показывали разные карты. Но еще больше моих земляков беспокоит перспектива лишиться возможности для рыболовецкого промысла в лимане из-за режимных ограничений на лов. Для большинства местных жителей это единственная возможность для выживания с деда-прадеда — само же название села на это указывает. Не будет промысла — село начнет умирать.

Записал Сергей ЯНОВСКИЙ. 




Хліб на Херсонщині пішов!
22.06.2016 09:55 Новости / Экономика

11

Степ херсонський — у золотих обіймах дозрілих озимих ячменів і пшениць. Правда, дозрівають хліба не скрізь однаково: даються взнаки недавні рясні дощі, що подекуди і в зливи переходили, а також затримана на старті літа спека.

— Жнивувати почнемо через днів два-три, — говорить голова ТДВ «Тарасівська іскра», що в Олеш­ківському районі, заслужений пра­цівник сільського господарства України Віктор Нагребецький. — Не буду загадувати, скільки хліба зберемо — тут уже як погода дозволить. Поки що стоїть 35-градусна спека, а там — хто його знає. Завдання таке ж, як і раніше: зібрати урожай вчасно і без втрат. Техніка у нас вся своя, і не абияка. Одним «Нью Холандом» за день збирали на 30, а то й більше гектарах. Зерноочисний комплекс, правда, не новий. Але ми його переобладнали і пристосували до обслуговування автомобілів будь-якої потужності. Тепер наші вантажівки можуть брати на борт не по 5 тонн хліба, як ра­ніше, а зразу всі 40!

В серцевинній Таврії жнива вже стартували. Одними з перших вийшли у степ комбайнери ДП «Дослідне господарство «Асканійське», яке кілька десятиліть, до відходу у засвіти, очолювала шанована в Україні жінка, Герой України Віра На­йдьонова. Естафету від матері прийняв її син, кандидат сільськогосподарських наук Віктор Найдьонов. Що ж, таке життя: хліб, посіяний батьками, належить збирати дітям…

— Прокоси на масивах вже зробили, а у вівторок розпочали збирання хліба, — говорить Віктор Григорович. — Види на врожай хороші, але давайте краще поговоримо про нього тоді, коли зерно буде в коморі. Ранніх зернових у нас, як і в попередні роки, 2200 гектарів. Думаю, що зберемо в оптимальні строки.

Питання готовності агропромислового комплексу області до збирання врожаю ранніх зернових та зернобобових культур було в центрі уваги на засіданні колегії обл­держадміністрації. Директор департаменту агропромислового розвитку ОДА Олександр Паливода зауважив, що згідно з робочим планом зібрати належить  535 тис. га ранніх зернових культур. І додав: «Най­більша площа до збирання ранніх зернових у трьох районах: Новотроїцькому — 53 тисячі гектарів, Геніче­ському — 50,2 тис., Бери­славському — 39 тис. га».

11.1

Слід також нагадати про те, що жнива в умовах поточного року почалися на 10 днів раніше від середніх багаторічних строків. І той, хто не встиг до них підготуватися заздалегідь, ризикує вже на старті «запрограмувати» втрати.

На сьогодні в області є 2 562 зернозбиральні комбайни. Технічна готовність комбайнового парку за тиждень до нинішніх жнив становила 94%. Багато це чи мало? І чи не доведеться знову жнивувати місяць, як уже не раз було, а то й довше?

Навантаження на зернозбиральний комбайн в цілому по області (за умови, якщо вся  наявна техніка вийде в поле) складає 208 гектарів при нормі 180. А от у Каховському, Генічеському, Каланчацькому і Горностаївському районах цей показник значно вищий.

Вже зараз видно, що в тих районах, де навантаження на комбайн перевищує нормативи, збиральна кампанія може розтягнутися до 20 робочих днів. І то, якщо дощі не завадять.

Правда, є ще надія, що аграрії залучать до жнив не менше 244 високопродуктивних зернозбиральних комбайнів із агротехнологічних формувань області та з інших регіонів України. Правда, залучення це — не з дешевих, і ціну за послуги диктуватимуть, звісно, не сівачі…

На середину червня сіль­госп­товаровиробниками області уклали 13 біржових контрактів на постачання до Аграрного фонду України 72 230 тонн продовольчого зерна пшениці на загальну суму понад  254 мільйони гривень.

Крім Аграрного фонду, у зерні нового врожаю зацікавлені й інші покупці — пе­редовсім експортери і пекарі. Якими будуть ціни на хліб — важко сказати. Відомо лише, що попит в країні на пшеницю старого врожаю низький, оскільки експортні програми зведено до мінімуму, та й оператори ринку уже прицінюються до зерна нового врожаю.

Василь ПІДДУБНЯК.




Без строку давнини…
22.06.2016 09:54 Новости / Общество

Виповнилася 75-та річниця від початку Другої світової війни. Україна, розбуджена передсвітанковими вибухами, охоплена полум’ям, все ще не вірила, що почався перший день страшної біди. Лиха, якого досі людська цивілізація не знала, і навіть призвідці навряд чи до кінця зрозуміли, як довго все триватиме і чим обернуться їхні наполеонівські плани «завоювати світ». Те, що сталося удосвіта 22 червня 1941 року, у святу неділю, тривало немислимо довго — 1418 днів і ночей!

Люди, підсвідомо пере­ймаючись тривогою, що переростала у оціпеніння, не вірили у те, що вже стало страшною дійсністю. Чи не найбільше вбивала невідомість. У небі — ворожі крила, на землі — кров і руїни. А що, хто, звідки?.. Мовчав золотоглавий Київ, мовчала червоно­зоряна Москва… Лише опівдні «заговорило» офіційне радіо голосом народного комісара закордонних справ СРСР В. М. Молотова:

«... Сьогодні в 4-й ранку, без пред’явлення будь-яких претензій до Радянського Союзу, без оголошення війни, німецькі війська напали на нашу країну, атакували наші кордони в багатьох місцях і піддали бомбардуванню зі своїх літаків наші міста: Житомир, Київ, Севастополь, Каунас і деякі інші, причому вбито та поранено більше 200 чоловік. Нальоти ворожих літаків і артилерійський обстріл було здійснено також з румунської та фінляндської території... Тепер, коли напад на Радянський Союз вже здійснився, радянським урядом був наданий нашим військам наказ — відбити розбійницький напад і вигнати німецькі війська з території нашої Батьківщини... Наше діло праве! Ворог буде розбитий! Перемога буде за нами!».

Люди у сказане вірили і не вірили — занадто самовпевнено виступав московський нарком!

Киянин Федір Худяков згадував: «Виступив Молотов по радіо, і все стало зрозумілим: війна почалася. Незрозумілим для мене було лише одне: чому стільки говорили про зміцнення обороноздатності, а коли німці, подолавши чи не тисячокілометрову відстань до Києва, змогли бомбардувати місто й безкарно відлетіти назад, у нас не спрацювали ні пункти спостереження, ні наша авіація, ні навіть протиповітряна артилерія? І лише потім у порожнє небо зробили кілька пострілів…».

Подібність, якщо згадувати нинішній палаючий Донбас, напрошується сама собою: та ж, що і тоді, «говорильня» державців, підірвана обороноздатність, діряві кордони, легковажне, сказати б, довір’я до «миролюбних» сусідів… 

У День скорботи і вшанування пам’яті жертв тієї війни в Україні доречно навести небезспірну думку французького письменника і льотчика, який бачив палаючу Європу на власні очі, Антуана де Сент-Екзюпері: «Війна — не справжній подвиг, війна — сурогат подвигу. В основі по­двигу — багатство зв’язків, які він створює, завдання, які він ставить, звершення, до яких пробуджує. Проста гра в орла і решку не перетвориться на подвиг, навіть якщо ставка у ній буде на життя чи смерть. Війна — це не подвиг. Війна — хвороба. На зразок тифу…». 

Визначення це, погодьтеся, не має строку давнини. І не матиме!

Наслідки епідемії цього тифу, що розпочалася в Україні святої неділі 22 червня 1941 року, ще й досі не підраховані. Досі достеменно невідомо (та й навряд чи це колись станеться), скільки ж людських трагедій трапилося за 1418 днів і ночей тієї війни. Особливо постраждало і без того понівечене «розкуркулюваннями» і голодоморами українське село — колиска нації, її основа і незрадливий оплот. На території нашої держави німецькі загарбники спалили (разом із мешканцями!) 250 сіл. Куди там тій монголо-татарській навалі початку ХІІІ століття!

За підрахунками Інституту історії України, в лавах Червоної армії під час конфлікту загинули 3,5—4 млн. українців, у партизанських формуваннях — від 40 до 60 тис., у загонах ОУН та УПА — понад 100 тис. Прямі людські втрати України, за оцінками інституту, складають 8—10 млн., демографічні — 10—13 млн. осіб. Чи не найбільших у своїй багатовіковій історії жертв зазнав і наш край. На фронтах Другої світової воювали понад 100 тис. жителів Херсонщини, із яких більше поло­вини (53 538) додому не повернулися. На території ни­нішньої області загинуло 34 134 ратники. Війна залишила у краї самі руїни.

Кілька фактів

Загарбники знищили близь­ко 13 тис. споруд, вивезли у Рейх близько 40 тис. т зерна, понад 14 тис. т картоплі, 140 тис. голів великої рогатої худоби, 120 тис. свиней, 378 тис. голів овець та кіз, знищили багато культурних цінностей та книжковий фонд міських і районних бібліотек, пограбували музеї. Загальні збитки, завдані Херсонщині, становили понад 12 млрд. карбованців.

Один із філософів зауважив: смерть мільйонів — це лише статистика, а смерть кожної людини з цього мільйона — трагедія. Висловлене стосується і нинішньої війни на Донбасі, умовно званої АТО.

По цей бік фронту — пат­ріоти, по той бік — ворог, що ще вчора називав себе «старшим братом»…

Пом’янімо ж усіх, хто не з власної волі чи провини пролив кров на нашу грішну землю тоді й проливає тепер, ставши безневинними жертвами підступної «гри» політиканів. Пом’янімо убієнних і нагадаймо живим!

Василь ПІДДУБНЯК.




Путілових звинувачують у корупційних оборудках на мільйони
22.06.2016 09:54 Новости / Общество

9

Те, що відбувається нині на Херсонщині з відмиванням бюджетних коштів через наближені до "правлячого сімейства" фірми-підрядники і, в остаточному підсумку, через механічний завод, а ще переслідуванням неугодних, тиском на них з допомогою фіскальних та слідчих органів, цілком обгрунтовано називають «путіловщиною», зазначив під час прес-конференції директор комунального закладу обласної ради «Херсонський психоневрологічний будинок-інтернат» Борис Шутіков. Очільник комунального закладу со­ціально-медичного спрямування нагадав, що вже переживав на собі подібні «напади морально-психологічного пресингу» ще за часів губернаторства Андрія Путілова. Та коли той очолив обласну раду, цькування стало ще зухвалішим, підкреслює Шутіков. З його слів, загострюється воно, коли трапляється конфлікт особистих інтересів. Неважко відстежити низку резонансних полювань на відьом, подеколи зі скандальним звільненням керівників комунальних закладів, котрі дозволили собі піти всупереч волі високого посадовця і зірвали тим самим плани урвати з бюджетних коштів.

Те, що нині нагнітається навколо будинку-інтернату для психоневрологічних хворих, що в Комишанах, вочевидь, через отой самий конфлікт інтересів. Йдеться про спорудження на його території модульної котельні, яка б мала значно зекономити кошти на опаленні об’єкта. Адже, зі слів директора закладу, нинішня котельня з твердопаливними котлами зразка 1950-х давно морально застаріла, та й розташована за 200 метрів від ос­новного корпусу. Мало того, що коефіцієнт ко­рисної дії від неї кволий, так ще й енерговтрати помітні, великі витрати палива. Тож нарешті виділення за стільки років з обласної казни на нову котельню та реконструкцію опалювальної мережі торік 1,5 мільйона гривень здалося й директору, й колективу немов манною небесною: 15 років ви­прошували, обгрунтовували крайню необхідність, уже й не сподівалися, а тут раптом дали. Нарешті 400 утриманців інтернату — безнадійно хворих, інвалідів, половина з яких є лежачими, — матимуть комфортніші умови з теплозабезпеченням та гарячим водопостачанням. Наївно сподівалися… Разом з інвалідами на покращення та полегшення в роботі з догляду за немічними сподівався і персонал. Та не так сталося, як гадалося…

— Нас, звісно ж, ніхто ні про що не питав. 1 млн. 240 тис. гривень відразу відправили на департамент ЖКГ, решту виділеної суми — на управління капітального будівництва облдержадміністрації, — зазначає директор закладу. — Судячи з документів, ті їх начебто освоїли через підрядні фірми. Врізалися в нашу стару систему опалення. Коли ж дійшла черга нарешті запускати котли, а їх експлуатацією у нас займається спеціальна організація, що має допуск, з’ясувалося, що відсутня відповідна документація на введення в експлуатацію. Та й у спе­ціалістів, котрі мали б працювати на обладнанні, виникло чимало запитань стосовно насамперед його безпеки. Не було навіть вентиляції.

Після звернення до відповідного регіонального підрозділу з охорони праці, що в Миколаєві, про виконання експертної оцінки об’єкта будинок-інтернат отримав повний експерно-технічний ви­сновок, який Борис Шутіков продемонстрував журналістам: котельня не відповідає головним нормам, що дозволяють її безпечну експлуатацію, адже об’єкт по суті є вибухонебезпечним. Котли, як з’ясувалося, теж не відповідають нормам і не про­й­шли технічного контролю. «Ремонт системи опалення» також існує виключно в чиїйсь уяві.

— Відправляю я отриманий висновок Андрію Путілову, мовляв, як можна приймати таке на баланс, а тим більше запускати в роботу з ризиком для життя персоналу і підопічних, адже в разі чого можна й у в’язницю загриміти. У відповідь мені передають: або я приймаю все, як є, або звільняюся, — переповідає директор. — А я й сам для себе визначився: краще вже так, аніж за грати…

В результаті стара котельня й минулої зими мусила гріти інтернатівців.

От і вийшло, що гроші профукали, а результату так і немає. Та питання пуску в експлуатацію й досі не вирішено, ніяк не з’ясується, що власне і за якими документами приймати закладові на баланс, якщо експлуатувати котельню в такому стані неможливо? Після отримання категоричної відповіді, що, мовляв, або ти робиш, як кажуть, або забирайся, на голову директора та очолюваний ним заклад посипалася купа перевірок. Хто і чого тут тільки не шукав. Запит за запитом, поліція, прокуратура, слідчі дії, перевірки фінінспекції та податківців. Щоправда, нічого так і не знайшли, однак осад залишився неприємний. У тому числі в співробітників, котрі мусили копіювати тисячі аркушів документів у відповідь на безкінечний потік запитів.

У березні обласна рада приймає рішення «комунальному закладу взяти на баланс реконструкцію…». Та як можна поставити на облік не матеріальні цінності, а процес?! Щоб виправдати витрати і списати 1,5 мільйона, такого нафантазували…

— В УКБ нам видали абияк оформлені папери без печаток і підписів і порадили не ставити зайвих запитань, — говорить Шутіков.

З його слів, через департамент ЖКГ і УКБ «розпиляли куш» і вмили руки, а ти шукай, як «заземлити» політ їхньої бурхливої фантазії, до того ж, не доведений до пуття. І таких оборудок з відмивання бюджетних коштів, виділених через обласну раду на об’єкти комунальної власності, сім’єю Путілових за допомогою підставних фірм чимало, переконаний Борис Шутіков, перераховуючи лише деякі з них, що «на поверхні». Схема відпрацьована та діє практично бездоганно.

Система ж «відпрацьовує» та дотискає якраз тих, хто в чомусь засумнівався, не хоче брати на себе ризиковану відповідальність. Натомість Борис Шутіков за розв’язанням проблеми і розвінчуванням корупційних схем представника влади звернувся спочатку в поліцію, однак там протримали заяву і зрештою відмовили в розгляді, а потім дійшов і до Банкової та готує документи для подання до Ген­прокуратури. Переконаний, що аргументів вистачить для заходів реагування.

А поки доводиться обстоювати власну правоту, незатребувана через технічну недосконалість та збудована нашвидкуруч котельня поступово починає руйнуватися. Зі слів Шутікова, просідає та тріскається бетон під великою трубою. Вона відхилилася на 25 см від виставленого рівня. При таких темпах деформації основи і висоті труби вона може взагалі впасти на житловий корпус або на подвір’я для прогулянок підопічних. Тож такий «щедрий подарунок» може непоправно дорого коштувати тим, кого хотіли ощасливити. Щоправда, на відміну від самозадоволення тих, кому вони в черговий раз збагатили бездонні кишені, ті, хто якраз прагне тепла та затишку, так і залишаються в очікуванні. І не лише тепла, комфорту, а й того, щоб ті, хто виділяє їм по 16,3 грн. на 4-разове харчування на день та по 1,18 грн. — на ліки на день (!), скористалися самі такими «благами». Борис Шутіков на закиди Андрія Путілова стосовно того, що контингент будинку-інтернату бу­цімто перебуває там, як у Христа за пазухою — як у п’ятизірковому готелі, запрошує голову облради сюди заселитися особисто та пожити хоча б з тиждень — як бонус, безкоштовно. Адже, на відміну від своїх попередників, Андрій Станіславович за роки свого «правління» областю в різних статусах жодного разу не навідувався в заклад. Зате заочно розмірковувати про стан справ у ньому — яка бурхлива фантазія!

І хоч ще на початку прес-конференції Борис Шутіков запевняв, що справа ця не стосується по­літики, в запитаннях журналістів вона таки вилізла, як шило з мішка. Адже напередодні парламент­ських проміжних виборів якраз дільниці в таких закритих установах — психіатричних та геріатричних пансіонатах, виправних колоніях — є ідеальним полем для управ­ління електоратом. Явка — 100%, та й результат голосування можна «передбачити». І досвід у цьому є. Тож уперте керівництво на кшталт Шутікова напередодні чергового народного волевиявлення — немов кістка в горлі. Зважаючи на те, що Пу­тілов-молодший знову балотується в нардепи, і по цьому округу...

Ксенія АЛІСОВА. 




Страница 1 из 3
<< Первая < Предыдущая 1 2 3 Следующая > Последняя >>