Состав редакции

/images/redaktors/gupinaav.jpeg

Жупина Анатолий Владимирович

Главный редактор.

e-mail:   newday@ukr.net

Тел.: (0552) 45-43-60, 33-44-00, 45-43-59.

images/redaktors/gupinalm.jpeg

Жупина Людмила Михайловна

Первый заместитель

главного редактора.

Тел. (0552) 45-49-24.

 

/images/redaktors/yaitskiyam.jpg

Яицкий Анатолий Николаевич

Заместитель главного

редактора.

Тел. (0552) 45-46-21.

Весь состав редакции...
ПРЕСС-КЛУБ "НОВЫЙ ДЕНЬ"                                                 ГОСТИ ПРЕСС-КЛУБА

Если вопросы, которые вас волнуют, стоят того, чтобы сформировать общественное мнение или получить широкий резонанс, обращайтесь в независимый  пресс-клуб «Новый день», который объединяет несколько десятков средств массовой информации не только Херсонщины, а и представителей общенациональных СМИ в нашем регионе…


Среда, 14 Сентября 2016
Над «філією» мехзаводу хмари нависли…
14.09.2016 15:13 Новости / Общество

12

Те, що чергова сесія Херсонської обласної ради буде нелегкою, розуміли всі. Напруження у депкорпусі з’явилося ще за кілька тижнів до її відкриття і все наростало. На вході у "білий дім" обранців та гостей пленарного засідання зустрічав пікет. Так, нічого особливого — кількадесят людей з плакатами шаблонного змісту на кшталт «Досить нищити Херсонщину!». З роками на таких плакатах змінюються тільки прізвища, а Херсонщину як нищили, так і нищать…

Віднедавна «білий дім» перетворився на таку собі «філію» механічного заводу. В облраді «службу править» його колишній генеральний директор, а в ОДА — колишній начальник юрвідділу. І в апаратах обох структур є колишні працівники мехзаводу. До того ж, не другорядні посади обіймають.

Ще за півгодини до сесії велика зала  враз стає малою — не пролізти  у проході, тісно навіть під вікнами. Хто всі ці люди? Кажуть, небайдужі громадяни. Сесія розпо­чинається традиційно з гімну (у такі моменти цікаво спостерігати, хто тримає руку на серці, ту саму, якою потім вставлятиме картку для голосування, далеко не завжди приймаючи законне рішення). Голова обласної ради Андрій Путілов — темніше хмари, опоненти обіцяють йому «імпічмент». Сесія стартує з виступів обранців, причому від різних фракцій («Батьківщина», «Наш край», «Радикальна партія Ляшка», УКРОП). Частина з них ініціює питання від­ставки очільника облради і вимагає включення його до порядку денного. Путілову закидають те, що область «доведена до ручки», що він два місяці займався виборами до Верховної Ради як кандидат у депутати, а обласна рада була кинута напризволяще, а тому він має піти у відставку добровільно. Один з депутатів про­понує відправити у відставку не лише голову облради, а й його заступників, адже одна людина не може відповідати за ситуацію в області. Сам Андрій Путілов не приховує: не збирається ставити на голосування питання про власну відставку. Тим більше, після виступу юриста обласної ради, яка зазначила, що рішення може бути незаконним. Напруження у залі підігріває раптовий звук сирени: це будівлю ОДА знову «замінували», до президії підходить по­ліція: так і так, термінова евакуація! Та в президії приймають рішення працювати далі, доки правоохоронці перевірятимуть приміщення. Бо ж і без того зрозуміло — ніякої бомби нема. Як нема і конструктиву. На президії напередодні погодження пройшли чотири десятки питань: оборона, соціалка і т. д. Та вони, судячи з усього, депутатів не цікавлять. Вони вимагали включення до порядку денного питання про відставку голови. Путілов робив вигляд, що цього не чує. Згодом прозвучала пропозиція піти на перерву — з усього видно, хтось дуже сподівався на перемовини. До зали депутати повертаються о 14.00. Тут вже події розвиваються стрімко: головуючий ставить на голосування порядок денний. В цілому голосів не набирається, і тоді Путілов вирішує закрити сесію, без вказування дати наступного пленарного засідання. Після цього голова облради разом з соратниками від БПП залишає залу. А от інші депутати залишаються. У залі звучить, що сесія продовжується і її вестиме перший заступник голови облради Василь Зеленчук. І першим ділом з президії звучить: «Голосуємо за відставку голови обласної ради Путілова». 38 — «за». Із задніх рядів чується — «це переворот». Сам Андрій Путілов у цей момент проводить брифінг разом з трьома нар­депами від БПП, котрі спеціально прибули зі столиці, щоб підтримати голову обласної ради. На їхню думку, все, що відбулося на сесії, не має законних підстав. Представники фракції прогнозують судову тяганину.

А ввечері в будівлі ХОДА знову працює по­ліція, знову «замінування». Заступник голови облради закриває сесію.

Зібралися депутати у вівторок, як і очікувалося, без фракції БПП, яка є найбільшою в обласній раді. Велика зала зустріла обранців опломбованими дверима. І оскільки ключів від «святая святих» так і не знайшли, двері просто виламали зсередини (бо в залу, кажуть, можна зайти з боку їдальні). Що цікаво, «виставив» їх нардеп Юрій Одарченко. З усього видно, парламентарію дуже вже пече ситуація в обласній раді, бо ж особисто контролює процес! Зайшовши до зали, 34 депутати швидко заспівали гімн і встигли проголосувати кілька питань. Зокрема, надання права підпису двом заступникам голови обласної ради — Василю Зеленчуку та Віталію Булюку, створення контрольної комісії щодо вивчення діяльності колишнього (!) голови обласної ради Андрія Пу­тілова, звернення до прокуратури щодо надання правової оцінки ситуації в обласній раді…

Іван ТИХИЙ.

КОЛИ ВЕРСТАВСЯ НОМЕР. Херсонський окружний адміністративний суд своїм рішенням від 13 вересня 2016 року визнав дії, які відбувалися на сесії обласної ради у п’ятницю 9 вересня після її закриття, незаконними. Таким чином, діючим головою Херсонської обласної ради на даний момент є Андрій Путілов, який і звернувся з позовом до суду.

Чомусь пригадалися у зв’язку з цим перипетії у сесійній залі Білозерської райради наприкінці минулого та на початку нинішнього року. Тоді провладна депутатська фракція робила і зробила все можливе, аби звільнити з посади законно обрану голову райради Ніну Бойко. Далеко не останню роль у цій справі зіграв нардеп Андрій Гордєєв. Але тоді праведні служителі Феміди скромно промовчали.




Два миллиона долларов — мимо казны?
14.09.2016 15:12 Новости / Экономика

11

Земля как один из важнейших материальных ресурсов также может иметь и коррупционный фактор. Причем коррупционные риски в сфере земельных отношений намного выше, чем в других сферах экономики. Во-первых, из-за неопределенного права собственности, а во-вторых, из-за огромной доли государства во владении землей, что дает возможности для злоупотреблений.

Именно такая, «потенциально коррупционная», ситуация складывается сегодня при стремлении использовать свыше 1700 гектаров государственной поливной земли на территории Коробковского сельского совета Каховского района.

Инвалиды-латифундисты?

По информации главы Каховской РГА Валерия Салтыкова, свыше 1700 гектаров государственной земли могут бесплатно передать в пользование предприятию с уставным фондом в ноль гривен.

«Есть норма Земельного кодекса, согласно которой государственной землей могут пользоваться предприятия, основанные общественными организациями инвалидов. И вот в начале сентября такое предприятие, ООО «Предприятие сообщества инвалидов Украины «Родная земля», созданное общест­венной организацией «Союз инвалидов Украины «Родная земля», запросило 1774, 5756 га именно земельного массива для ведения товарного сельскохозяйственного производства.

Учредители предприятия — три человека, проживающие в Корсунь-Шевченковском Черкасской области, Одессе и Чернигове. Уставной фонд — 0 (ноль!) гривен.

Можно сказать, что мы в режиме он-лайн наблюдаем за коррупционной схемой использования государственной земли стоимостью в миллионы долларов».

Немного истории

На самом деле свободную поливную землю в Херсонской области найти очень тяжело. Это хороший экономический актив, который приносит гарантированную ежегодную прибыль.

Поэтому за поливной землей идет настоящая охота. При этом нужно отметить, что ни продать, ни купить ее невозможно — действует мораторий, который вынуждает аграриев «продавать» права аренды на землю. Но это верно только в отношении распаеванной земли.

У государства тоже есть земля, право пользования которой приобретается на аукционе — кто больше предложит, тот и будет использовать. Но аукцион внедрили только в этом году, ранее государственную землю распределяло областное управление земельных ресурсов, ныне Главное управление Госгеокадастра в Херсонского области.

Поскольку земли мало, а желающих много, это и создавало очевидную коррупционную ловушку — государственную землю в аренду можно было взять лишь через «благодарность» чиновнику.

Именно так в 2007 году «Крымская фруктовая компания» получила в аренду у государства 2 800 га поливной земли, находящейся на территории Коробковского сельсовета Каховского района.

По информации главы Каховской РГА Валерия Салтыкова, цена аренды была как минимум в три раза меньше средней по району: «До 2015 года «КФК» арендовал этот массив по 450 грн./га, в то время как средний размер аренды по району составлял 2 500 грн./га. Представляете масштабы потерь для бюджета?

Именно поэтому в марте 2015 года договор мы разорвали и планировали выставить землю на аукцион — кто больше предложит, тот и будет ее обрабатывать. Но, судя по всему, кто-то категорически не хочет участвовать в аукционе и придумал схему, как гарантированно получить более 1 700 га поливной земли. Бесплатно».

Коррупционная схема

Статья 92 Земельного кодекса Украины дает право предприятиям, созданным общественными организациями инвалидов, пользоваться государственной землей.

Как уже упоминалось, в начале сентября ООО «Предприятие союза инвалидов Украины «Родная земля» как предприятие общественной организации «Союз инвалидов Украины «Родная земля» запросило 1774,5756 га у Главного управления Госгеокадастра в Херсонской области именно земельного массива Коробковского сельсовета для ведения товарного сель­скохозяйственного производства.

Учредители предприятия — три человека, проживающие в Корсунь-Шевченковском, Одессе и Чернигове. Уставной фонд — 0 (ноль!) гривен. «Понятно, не будут они, да и не смогут, обрабатывать эту землю. Поэтому дальше есть два варианта.

Либо они «продают» право пользования этой землей серьезным людям, у которых есть деньги, но которые не хотят участвовать в аукционе. Цена вопроса, как я уже говорил, — сотни тысяч долларов.

Либо, что вероятнее всего, эта общественная организация — лишь ширма для серьезных людей, которые не хотят участвовать в аукционе, но очень хотят, заполучить землю.

Это и есть собственно сама схема».

В то же время народный депутат Сергей Хлань утверждает, что цена вопроса — 2 миллиона долларов. «Как человек, связанный с аграрной сферой, могу утверждать, что сумма вопроса — 2 миллиона долларов, — убежден он. — Именно столько стоит на черном рынке право использования такого массива поливной земли. Неопределённость использования прав собственности на землю создает огромный коррупционный потенциал, и нам «повезло» увидеть лишь малую часть этого айсберга. Просто потому, что это происходит рядом. Сколько таких схем используется по стране? О каких суммах идет речь, представляете?».

По мнению же главы Каховской РГА Валерия Салтыкова, авторы этой схемы отлично информированы о ситуации. «Я уже как-то говорил, что в районе нет единой базы государственной земли, — утверждает он. — Сколько ее, где она, кто ее обрабатывает, сколько платит, какие поступления в бюджет — единой информации нет. А вот инвалиды из Корсунь-Шевченковского, Одессы и Чернигова отлично знают, какие участки свободны. Не странно ли?».

Сергей Хлань и Валерий Салтыков считают необходимым найти авторов схемы, которые прикрываются инвалидами, а саму схему заблокировать.R

Виталий ЕРОФЕЕВ.




Встигнути до осені
14.09.2016 15:11 Новости / Экономика

10

"Децентралізаційний марафон", ініційований Асоціацією міст України, в Херсонській області помітно прискорився в серпні. Інформаційні зустрічі регіональних консультантів АМУ в рамках марафону відбувалися здебільшого на запрошення громад, де процес об’єднання уві­йшов у завершальну фазу. Після такого спілкування люди, як правило, приймають рішення об’єднуватися і поспішають встигнути оформити всі документи, отримати позитивні висновки облдержадміністрації щодо відповідності цих рішень діючому законодавству, дотриматися решти процедур, щоб нарешті восени ЦВК призначила вибори у новоствореній об’єднаній територіальній громаді. В такому випадку з 1 січня вони житимуть вже у новому статусі, отримавши гарантовані державою преференції та повноваження, сформувавши свій новий бюджет та розробивши проекти розвитку.

Зелений Під стане адмінцентром

Зеленопідська територіальна громада увійшла в фінальну стадію створення ОТГ з адмінцентром у селищі Зелений Під (Червоний Перекоп) Каховського району. Хоч таке об’єднання й передбачало внесення змін до Перспективного плану формування територій громад області, для досягнення мети тут дотримали всіх процедур. Громада отримала позитивний висновок облдержадміністрації про відповідність прийнятих рішень про об’єднання законодавству України.

Адмінцентр ОТГ має розвинену осучаснену інфраструктуру, яка стрімко розвивається і є взірцем для багатьох в області. В селищну раду сьогодні входять селище Зелена Рубанівка, села Петропавлівка, Кали­нівка, Подівка та Просторе. Зелений Під відділяє 30 км від Каховки, тож при об’єднанні з сусідніми Слобідською та Дмитрівською сільрадами люди сподіваються на те, що основні послуги населенню стануть максимально наближені. Селище має для їх надання всі можливості, свого часу піднявши на високий рівень не лише добробут головної садиби, а й сіл, що входять до її складу.

Принаймні депутати з Архангельської Слободи, що увійде в ОТГ, покладають великі надії на успіх об’єднання, адже на сьогодні у них головна проблема — відсутність водозабезпечення, навіть технічною водою. На відміну від них, у Зеленому Поді вода на обійстя своїх людей подається з артезіанських свердловин, розповідає селищний голова Галина Лобунько. Жодних проблем з налагодженням водопостачання в усіх населених пунктах, що увійдуть до ОТГ, вона не бачить. Як ефективний менеджер ніколи не сподівається на сторонню допомогу, а все прагне вирішувати за рахунок нарощування надходжень до місцевого бюджету. Завдяки цьому всі села мають оформлені генеральні плани, узгоджені питання власності на об’єкти нерухомості, доглянуту інфраструктуру, проводиться освітлення вулиць, ремонт доріг, встановлюються дитячі майданчики, знаходять кошти й на оснащення шкіл, сільської медицини, осередків культури.

Мрія здійснилася

Сучасне затишне село Тавричанка з величезним потенціалом у Кахов­ському районі нарешті вибороло право створити разом з сусідами спроможну об’єднану територіальну громаду. Коли створювався проект Перспективного плану, Тавричанська ОТГ була в нього включена, однак через певні неузгодження не потрапила до затвердженого КМУ варіанту цього документа. Попри це, тут повернулися до теми створення ОТГ з центром у Тавричанці — таким був добровільний вибір та ухвалене рішення навколишніх громад. У зазначену сільраду наразі входять 4 села з населенням 2700 осіб. Адмінцентром Тавричанку обрано не випадково, тут розташоване відоме держпідприємство — «Дослідне господарство «Асканійське». Зі слів сільського голови Ніни Хоменко, завдяки його колишньому керівникові Герою України Вірі Найдьоновій у селі створена сучасна інфраструктура, яка забезпечує високий рівень надання соціальних, освітніх, медичних, оздоровчих та культурних послуг, розвиток дозвілля та спорту, демонструє відповідний рівень культури населеного пункту.

Оскільки ОТГ вже отримала позитивний висновок облдержадміністрації, то вже сьогодні, не гаючи часу, належить впорядкувати питання власності, подбати про проекти соціально-економічного розвитку, цільові програми. Прискіпливо необхідно підійти і до питання ефективного використання та збереження освітньої мережі, підкреслює сільський голова Заозерного Олександра Пшенична. Зазначена рада об’єднує два села, де в цілому налічується близько тисячі населення. Тож обговорено питання матеріально-технічного стану навчальних закладів та варіанти підвезення учнів. Також непокоїть стан забезпечення спеціалістами для виконання принципово нових повноважень. Сільські голови вже сьогодні міркують, де створять робочі місця для фахівців, щоб було зручно і їм, і населенню отримувати послуги. Головними ж проблемами всіх населених пунктів, погоджуються сільські голови, є водозабезпечення, стан доріг, необхідність перекриття дахів шкіл та садочків. Вже знає, як залагодити цілу низку проблем, сільський голова Дудчинської сільради Ашир Гусейнов. Він має величезний досвід співпраці з донорськими організаціями та ДФРР, завдяки яким вдалося реалізувати велику кількість проектів, у т. ч. на умовах співфінансування. Останні з них — «Питна вода», освітлення населених пунктів із застосуванням сонячних батарей.

Чорнянська ОТГ плекає далекоглядні плани

Процес об’єднання Чорнянської та Новокам’янської сільських рад Каховського району передбачає внесення змін до Перспективного плану. Обидві ради отримали позитивний висновок ОДА. Тепер у громадах сподіваються на те, що вже найближчим часом подальші процедурні питання будуть дотримані, у новоствореній ОТГ пройдуть вибори, і всі вони заживуть новим життям — на благо її розвитку, нарощування внутрішніх резервів і зміцнення самодостатності.

Турбують людей сьогодні питання щодо подальшого фінансування та долі мережі освітніх закладів, чи ви­стачить коштів освітньої субвенції на покриття всіх витрат, аби впоратися самостійно з дорогим опаленням шкіл тощо. Зараз виникла необхідність прийняття ефективного рішення громадою щодо створення НВК на базі триповерхової Чорнянської школи, потужності якої наразі повністю не використовуються. Адже велике село не має дитячого садочка, хоча відчуває гостру потребу в ньому — на здобуття дошкільної освіти тут чекають 300 дітлахів. Хвилює місцевих жителів і перспектива підвезення ново­кам’янських учнів до опорної школи в умовах напівзнищених місцевих доріг.

Сільському голові Чорнянки Ірині Хомі доведеться завчасно аналізувати дані та прорахувати надходження, які очікуються, аби вдумливо розподілити видатки, адже з початком діяльності ОТГ з’явиться цілий пласт роботи та повноважень, які доведеться виконувати, беручи на себе підвищену відповідальність за велику об’єднану громаду. Окремо слід приділити увагу питанням розпорядження землями територіальної громади та об’єктами нерухомості, подбати про напрацювання статуту ОТГ.

Таврійськ об’єднується з Кам’янкою

Зустріч з представниками громади, депутатського корпусу села Кам’янки Каховського району оголила чимало непростих внутрішніх взаємостосунків. До сільської ради сьогодні входять 4 населені пункти, де проживають понад 2,6 тисячі мешканців. Доволі самодостатня громада з заможним, упорядкованим адмінцентром довго вирішувала, в якій конфігурації об’єднатися з сусідами. На цьому акцентувалося під час зібрання в сільському будинку культури. Дискусія, з ким краще житиметься однією громадою, видалася доволі жвавою: селяни, депутати висловлювали власні думки та побажання, чого вони очікують від об’єднання. Точки зору різних верств населення подеколи видавалися діаметрально протилежними.

Голова сільради Алла Федай ви­знала, що при обговоренні виникає щоразу чимало суперечок щодо майбутнього громади. Так, не увінчалися успіхом пошуки компромісів щодо об’єднання в рамках Перспективного плану з громадами сіл Роздольного, Чорнянки, Новокам’янки. Зрештою, з пропозицією створити ОТГ до Кам’янки звернулося місто Таврійськ. Зі слів сільського голови, це — не гірший варіант, який дасть можливість стати сильною і самодостатньою громадою. Присутній на зібранні міський голова Таврійська Микола Різак запевнив, що місто готове надати всі необхідні умови для праці, навчання, відпочинку, оздоровлення, лікування селян. А державні преференції для ОТГ створять надійний заділ для розвитку та подальшого безбідного життя і селян, і городян. Сьогодні в Тав­рійську працює понад 20 під­­приєм­ств, де створено майже 5 тисяч робочих місць. Увесь обсяг податку на доходи фізичних осіб, а це 13 млн. грн., йде в держбюджет, хоч міг би в левовій частці залишатися на місці в розпорядженні ОТГ, аргументував Різак.

Висновок напрошується один: потрібно йти до сильних і перспективних, туди, де людям житиметься краще, розмірковували виступаючі. Таврійська ОТГ, до складу якої увійшла Кам’янка, отримала позитивний ви­сновок облдержадміністрації.

Нова Маячка з Ювілейним

Територіальні громади, які ухвалили рішення увійти до майбутньої Новомаячківської ОТГ Олешківського району, з нетерпінням очікують на висновок облдержадміністрації щодо відповідності їх рішень законодавству України, зазначив під час зустрічі селищний голова Нової Маячки Валентин Кос. Згідно з Перспективним планом до об’єднання мало б увійти 3 сільради. Разом з самодостатньою, спроможною Новою Маячкою, що стане адмінцентром, жити однією громадою мали б ще Ювілейненська та Щасливська сільради. Однак остання категорично відмовляється йти на об’єднання. Сьогодні обидві громади вболівають, аби встигнути до­тримати всіх процедур, якнайшвидше вийти на вибори і вже з 1 січня гос­подарювати в статусі ОТГ. У ній налічуватиметься близько 9300 осіб населення, а тому належить максимально подбати про мережу соціально-культурних закладів, якість надання ключових послуг, у тому числі адміністративних. Уже сьогодні два сільські голови замислюються над тим, де брати спеціалістів, як спільно вирішуватимуть питання благоустрою, водозабезпечення, боротьби з підтопленням, охорони правопорядку та пожежної безпеки, що робитимуть з соціальною мережею, аби максимально захистити інтереси громади та заощадити на дорогому опаленні. На сьогодні 2 сільради мають 7 об’єктів освіти: 3 школи і 4 садочки плюс позашкільні заклади, які є доволі затребуваними в громадах. Тож практичні поради від консультантів АМУ з юридичних та бюджетних питань, як розумно зберегти та примножити надбання майбутньої ОТГ, уважно люди слухали та занотовували.

Горностаївка досі «марить» повернути Каїри

Тобто будь-що прагне об’єднуватися за принципом «один район — одна громада». Принаймні так було передбачено Перспективним планом. І все б нічого, якби убік не відійшла заможна Каїрська сільська рада з 3-тисячним населенням. Вона не просто зруйнувала плани району, адже надумала увійти в добровільне об’єднання територіальних громад сусіднього Каховського району — з адмінцентром у Любимівці. Каїри таким чином вийшли з-під впливу свого району і стали своєрідним каменем спотикання — саме на них і тамтешнього селищного голову тепер спи­сують нинішню інертність у просуванні децентралізаційної реформи на теренах решти району. Красномовно про це засвідчили у своїх виступах учасники інформаційної зустрічі в Горностаївці, на яку зібралися керівники району та селища, представники органів місцевої влади, керівники структурних підрозділів, депутати райради, сільські голови. Вочевидь, настрої об’єднуватися тут є, і вони залишаються одностайними — щоб ОТГ справді охопила повністю межі району, без подрібнення. Тож ставили запитання стосовно переваг децентралізації, ситуації з об’єднанням громад в області, преференцій, формування  бюджету ОТГ.

На запитання, чи ініціювала Горностаївка об’єднання в запланованому форматі, голова районної ради Сергій Карпеченко запевнив, що об’їхали всі громади. Усі, окрім Каїрів, зголосилися на створення ОТГ у рамках району. Та й у Каїрах, зі слів місцевих жителів, не всі депутати райради схвалюють рішення увійти до громади іншого району: мовляв, пікетують, бойкотують, скарги пишуть, звернення, а їх не чують.

Натомість райрада вже сьогодні спільно з виконавчою владою здійснює перші підготовчі кроки — намагається оптимізувати освітню мережу, готуючись до створення ОТГ. Закладів не закривають навіть там, де вчителів виявляється більше, ніж учнів. Навпаки, створюють на їхній базі НВК, аби задовольнити потребу в дошкільній освіті. Намагаються також підготувати дороги між сільрадами для ефективного сполучення в освітньому окрузі, аби підвозити дітей до опорних шкіл відремонтованими шляхами.

У серпні розпорядженням голови облдержадміністрації позитивні висновки отримали: Чаплинська ОТГ (до неї з центром у Чаплинці увійшли Кучерявоволодимирівська, Магдали­нівська, Першокостянтинівська, Скадовська, Червонополянська та Балтазарівська сільради), Чорнянська ОТГ та Тавричанська ОТГ Каховського ра­йону, Таврійська ОТГ (Таврійськ, що входить до Новокаховської міськради, об’єднався з Кам’янською сільрадою Каховського району), Любимівська ОТГ (об’єдналися Любимівська селищна та Василівська сільська ради Каховського району з Каїрською сільрадою — Горностаївського), Гладківська ОТГ (об’єдналися Гладківська та Таврійська сільради Голопристан­ського району), Мирненська ОТГ (Мирненська селищна рада об’єдналася з Преображенською сільською радою —колишньою Червоночабанською — Каланчацького району). Раніше пройшли шлях створення ОТГ Музиківська, Рубанівська, Хрестівська, Зеленопідська (Червоноперекопська), Асканіє-Новська, Каланчацька об’єднані територіальні громади.

Олена НЕЧИПУРЕНКО.

Коли верстався номер: Херсонська облдержадміністрація звернулася до ЦВК щодо призначення виборів у створених об’єднаних територіальних громадах, на що Центрвиборчком відповів, що на організацію цих  виборів немає коштів — вони були витрачені на довибори народних депутатів. Через це представники утворених ОТГ вирішили підготувати звернення до Кабінету Міністрів та Бюджетного комітету Верховної Ради про порушення законних прав громад. Неможливість призначити вибори в створених ОТГ через відсутність коштів збурила об’єднані громади по всій державі, на що уряд мусив реагувати. І вже минулого тижня кошти на вибори в щойно створених ОТГ були виділені. Тож до кінця року наша область матиме нові об’єднані громади.




Батька не обирають, або Як заробляють на смерті сина
14.09.2016 15:11 Новости / Общество

9

Село Милове у Бериславському районі по праву називають одним із мальовничих куточків на Херсонщині. Огрядні хатки тут загубилися в густій зелені. Населений пункт розстелився на березі Каховського водосховища, в цьому місці надзвичайно широчезного. На фоні водяної гладі своє місце знайшло і старе кладовище… Куди ж без нього? Одну з могил, хоч ще без пам’ятника, видно здалеку. Над доволі свіжим пагорбом з вінками майоріє прапор — «Воїн світла». Встановили волонтери. Тут похований боєць АТО Сергій Лебідь. У свої 27 він мріяв про від­пустку, натомість «приїхав» додому… у труні. Очі матері покійного, Ніни Біркіної, вмить наливаються слізьми.

— Дзвонив, розказував, що, мамо, ми в таких окопах, дощ, по коліна в грязюці, в болоті, нема де й заховатися. Там бомблять, там закопуємося. Температура висока вже три дні. Відправила до медпункту сина, а йому сказали — йди, не коси, тут багато хто любить косити. А він такий, не любив жалітися, що в нього там щось болить, а коли вже у строю впав, свідомість втратив, тоді його повезли в Артемівськ. Та в нього ж температура була 42°! — бідкається жінка.

Згодом Сергія транспортували до Харківського військового шпиталю. 21 день боротьби за життя. Лікарі зробили все, що могли… Поряд мамине серце, мамині сльози. Не допомогло. Виснажений організм не витримав. Боєць помер. Третього березня Сергія Лебедя поховали. На похорон приїхав увесь район, люди з області, військові з зони АТО. Не було тільки батька… Щоб провести в останню дорогу сина, Віктору Лебедю треба було доїхати аж із сусіднього Червоного Маяка, подолавши менше 10 кілометрів. Але чоловік, кажуть, побоявся, що в колишній родині з нього грошей захочуть, допомоги на поховання. Що тут скажеш — хай то буде на совісті людини. Бо ж, за словами родичів, перед сином чоловік завинив.

— Та батько і не виховував його толком. Мати змушена була піти від батька, коли зовсім ще були малі, — розповідає сестра померлого бійця Алла. — Бив її, ображав. Та й нас лупив, знущався, як хотів. Мама працювала в Бериславській лікарні — і прибиральницею, і санітаркою. Ми збиралися і всі купою бігли до неї на роботу. А вона питала: що, папа знову п’яний прийшов?

Сергія, як-то кажуть, від «а» до «я» виховувала спочатку мати, потім — з вітчимом, теж Віктором. Вивчили в технікумі, до армії провели, передачі все відправляли і… чекали. Думали, приїде, ожениться син, онуки будуть і все таке. А що ж рідний батько? Віктор Лебідь жив власним життям. Правда, Ніна Біркіна пригадує: якось у її колишнього таки прокинулися батьківські почуття. Забрав сина на кілька місяців, рибалили разом. А потім випливло — старший задав молодшому науку: показав, як курити і пити. Син унадився до залів гральних автоматів. А потім батько взагалі написав заяву на сина до міліції. Звинуватив його у крадіжці грошей. Хто насправді тоді взяв їх, мати Сергія не знає, тільки пригадує, як зливою сліз благала відмовитися від претензій до рідного сина, свої ж, розібралися б… Але Віктор Лебідь був непохитний. Результат — хлопцеві присудили рік умовно. Отакий батько.

Через кілька місяців після смерті сина матір бійця викликали до військкомату — вам державна допомога належить на сина, як всім, 600 тисяч гривень! Ніна Біркіна не приховує: спочатку й не повірила, бо ж сина таки не ворожа куля вбила, а хвороба. Але якщо гроші дають, вони точно не завадять — пам’ятник своєму герою поставити хотіла, найкращий, який тільки може бути. А ще довести до ладу його справу — син дуже любив господарювати у дворі й в саду, бо збирався жити у рідній хаті. А зараз все з рук валиться, потрібні гроші.

Як повідомили жінці юристи, за формальністю вона має звернутися до колишнього чоловіка, щоб той написав, що не має претензій на державну компенсацію. Бо ж сина він не виховував. Поїхала, зна­йшла Віктора. Той одразу погодився. Але потім… Людина різко змінила свою думку. З Віктором взагалі почали відбуватися дивні речі.

— Ну дивіться, — розповідає мати померлого, — він 20 років ніде не був прописаний, і паспорт в нього був без фотографії. А тут буквально за тиждень паспорт привів до ладу і прописався… У адвоката вдома. Кажуть, у змові він з юристом, який ніяк своєї частки не дочекається від виграшу справи, а це щонайменше 30 тисяч гривень. Змушена була звернутися до суду, аби той своїм рішенням відмовив Віктору в зазіханні одержати половину суми державної допомоги на сина.

Самого Віктора Лебедя вдома не ви­явилося. До мене вийшла його співмешканка. Жінка не приховує, живе з Віктором давно і в курсі справи з судами про компенсацію: «Та Ви зрозумійте, спочатку він не хотів ніяких грошей. Але ж вона його так дістала, та колишня, що так подумав і вирішив — а мені ж теж гроші треба. От землею хочемо зайнятися, городину вирощувати. Чом би й ні?».

— Так він же сина не виховував? — не втримуюсь.

— Як це? А хто його виховував? Та Сергій постійно в нас жив!

Щоправда, у сільській раді Червоного Маяка такого не пригадують. Знають, що Віктор мешкає в селі давно, а от щоб сина до себе прийняв — та не було такого!

Зате Феміда до уваги ані цей факт, ані свідчення сусідів померлого не прийняла. Мати бійця вже програла два суди — ра­йонний та апеляційний. Люди в мантіях стали на захист батька. Волонтер Олег Баркаренко, котрий допомагає родині і був присутній у судових засіданнях, шокований. Це просто кривосуддя якесь, говорить.

— Апеляційний суд мене взагалі вразив, — говорить чоловік. — П’ять хвилин не було суддів, колегії суддів. Таке враження, що рішення вже прийняли ще до суду. Вони навіть не ознайомилися, не спитали свідків. А той батько, з дозволу сказати, взагалі не прийшов, та на жодному суді його не було!

Сьогодні мати померлого готується до останньої битви: пише касаційну скаргу до Верховного Суду. Хочеться вірити жінці, що не всюди все куплено, замовлено, вирішено…

Марина САВЧЕНКО.




Страница 1 из 3
<< Первая < Предыдущая 1 2 3 Следующая > Последняя >>