Состав редакции

/images/redaktors/gupinaav.jpeg

Жупина Анатолий Владимирович

Главный редактор.

e-mail:   newday@ukr.net

Тел.: (0552) 45-43-60, 33-44-00, 45-43-59.

images/redaktors/gupinalm.jpeg

Жупина Людмила Михайловна

Первый заместитель

главного редактора.

Тел. (0552) 45-49-24.

 

/images/redaktors/yaitskiyam.jpg

Яицкий Анатолий Николаевич

Заместитель главного

редактора.

Тел. (0552) 45-46-21.

Весь состав редакции...
ПРЕСС-КЛУБ "НОВЫЙ ДЕНЬ"                                                 ГОСТИ ПРЕСС-КЛУБА

Если вопросы, которые вас волнуют, стоят того, чтобы сформировать общественное мнение или получить широкий резонанс, обращайтесь в независимый  пресс-клуб «Новый день», который объединяет несколько десятков средств массовой информации не только Херсонщины, а и представителей общенациональных СМИ в нашем регионе…


Октября 2016

Четверг 27 Октября 2016

«Переплутав» бізнесмен трубу, або Як знищують зрошення на Херсонщині
27.10.2016 09:11 Новости / Экономика

14

Підйомний кран, вантажівки, звук від електрозварювального апарата… Така картина збентежила мешканців Білозерки. Посеред білого дня група робітників завзято розрізала труби зрошення, яке проходить за селищем. Аби дістати добротну трубу, вони завбачливо вирили траншею. Цілий протитанковий рів простягнувся більш ніж на півтора кілометра від грунтової дороги до траси. При цьому 600-міліметрову трубу «по-хазяйськи» порізали, на однакові шматки, щоб зручно було вивозити… Спантеличені селяни кинулися телефонувати, куди тільки можна: до поліції, сільської ради, депутатам. У відповідь — глухо. Розпилювати меліоративну систему припинили лише тоді, коли на місце прибув чоловік з відеокамерою — Ростислав Супрунов, помічник голови Херсонської ОДА — і запевнив, що саме губернатор відправив його фіксувати все, що відбувається. Зрозуміло, що на місці виявилися лише виконавці операції «зрошувальне обрізання», бо ж замовники в процес зазвичай не втручаються, не царська це справа — грязюку на полі місити…

А що ж поліція, де вже переатестовані співробітники, які зобов’язані захищати закон і громаду? Парадокс, але з районного відділення, розташованого всього за кілька кілометрів від місця злочину, слідчо-оперативна група їхала близько двох годин. На місці поліція зафіксувала факт знищення зрошувальної системи. Відомості про подію внесли до ЄРДР, а згодом відкрили кримінальне провадження. Техніку та завантажені на неї труби арештували. Зараз все це добро зберігається на території одного з підприємств. На час слідства. Та, судячи з усього, це аж ніяк не означає, що хтось понесе відповідальність за розрізану систему меліорації. Бо, як прокоментували в поліції, розпилює трубу херсонський бізнесмен, причому за дозвільними документами (!) — рішенням сесії Білозерської селищної ради. От слідство їх і перевірить.

— На сьогоднішній день встановлюються всі обставини даної події. Нам стало відомо, що приватний підприємець, маючи на руках документи — нібито про дозвіл, про право власності на ці труби, вирішив здійснити їх демонтаж. Тобто на сьогоднішній день встановлюється слідством правомірність отримання ним цих документів, їх оригінальність і встановлюється дійсно факт, кому належать ці труби, — розповів начальник СВ Білозерського відділення поліції Ігор Дем’янюк.

Що ж, стандартне формулювання від правоохоронців, і можна було б погодитися з тим, що на початок слідства мало що відомо, відтак, поліція небагатослівна. Якби не цікава інформація від Білозерського селищного голови. Зізнаюся чесно, розказане Олександром Царюченком мене просто приголомшило. Так, у під­приємця, який розпилює труби, дійсно є дозвіл, виданий ще у 2009 році, але… У документі йдеться зовсім про іншу земельну ділянку. 7 років тому Білозерська селищна рада прийняла рішення продати через аукціон частину давно недіючої зрошувальної системи, яка належить місцевому комунальному підприємству. І практично одразу ж, за словами селищного голови, підприємець вирізав і вивіз зазначені труби. З якого дива через 7 років він вирішив пригнати техніку на ділянку, яка до нього не має жодного відношення, розпилює чужу трубу, прикриваючись «лівими» документами, селищний голова не розуміє. До того ж, його відверто дивує позиція правоохоронців, яким він ще на місці злочину дав пояснення і першим ділом розповів, що рішення ради у бізнесмена підставне… Але поліція чомусь сприйняла цей факт формально. До чого б це? Звичайний непрофесіоналізм, який безжально просочується і в «мою нову поліцію», чи брати вище — хтось «кришує» знищення зрошувальної системи? Приміром, юрист Денис Мамонтов впевнений: працює класична схема відчуження майна громади. Все просто — рішення продати труби рада приймає одноразово (і між іншим, воно досить сумнівне: депутати раптом вирішують позбутися частини зрошення, яке могло б принести значно більші прибутки селищу), а використовують його по кругу! Доки наші доблесні стражі порядку розберуться, що до чого, трубу викопають, розпиляють і вивезуть. А склад депутатів давно змінився, гроші за зрошення, яке пустили з молотка, давно проїли… Де ж шукати крайніх? Доводь, громадо, потім у судах, як мовиться, «хто у нас не козел» і що труба взагалі була…

А на Білозерщині, між іншим, зрошувальна система була однією з найпотужніших на Херсонщині (зараз не залишилося нічого). Поряд із селищем розташовувався радгосп-мільйонер, спочатку він мав назву «Батумський», потім — «Україна». Займалося господарство як тваринництвом, так і землеробством. Вирощували зернові та овочі. Зрошення провели з тієї ж причини, що й в інших куточках Херсонщини. Через посушливий клімат у нас регіон як був, так і залишається зоною ризикованого землеробства. Хай і чорнозем, але без поливу на ньому мало що росте. Як будували меліоративну систему, добре пам’ятає мешканець Білозерки, колишній працівник радгоспу, а нині пайщик Леонід Сікорський:

— Значить, держава виділила кошти. Це зрошення на ті гроші коштувало 3 млн. 640 тис., це зараз десь 3 мільярди, певно. Насосна станція потужна була, 15-й в неї був позивний, та качала воду на друге від­ділення, де я керував. Було 9 дощувалок ДДН 100, 8 — ДФ 120, і «Таврія» була, новітня машина, 800 метрів за­хват, це типу «Кубані», але вона йшла від закритої системи. Ну коли почалася оця реформа при Кучмі, як  ліквідували радгосп, почався відкритий грабунок: хто що міг, те й тягнув. Зрошення виривати не можна було за законом, то його передали на зберігання селищній раді…

А рада ж, як бачимо, зрошення зберегла… Разом з поліцією та владою вищого рівня. На жаль, ситуація стосується не лише Білозерщини. Скільки за роки незалежності на Херсонщині викопали зрошення, «живої» сталевої труби, просто заради метало­брухту? Насправді ніхто не відає, бо кожен новий очільник області, голова обласної ради називає свої дані і обіцяє: меліорацію збережемо…

Марина САВЧЕНКО.




«Это чмо, а не человек!»
27.10.2016 09:10 Новости / Общество

Хамська поведінка, безкінечні чвари і публічні образи на адресу тих, чия думка їм не подобається, стали нормою для депутатів Каховської міської ради і обраного ними секретаря.

"Оно ходит, чмо, угрожает людям! Хватит врать, ты! Это оно, а не человек!.. Охренели вообще уже!" — перебиваючи на півслові директора КП «Каховська керуюча компанія» Андрія Сєрова, заволав депутат обласної ради від «Опоблоку», щойно обраний в ній головою постійної комісії з бюджету та фінансів Павло Філіпчук.

Інцидент стався під час спільного засідання постійних депутатських комісій Кахов­ської міськради, до яких народний обранець обласного рівня не має жодного стосунку, 20 жовтня. Однак каховські депутати до чергової витівки скандального опозиціонера поставилися цілком байдуже і навіть схвально. Зауваження Філіпчуку за спробу зірвати засідання зробив лише кахов­ський міський голова Андрій Дяченко, попросивши того залишити залу. Депутат облради у своїй «фірмовій» хамській манері («Не надо мне замечания, дебил!») відмовився, тож мер оголосив перерву. Однак секретар міськради Лілія Дроздік, яка, судячи з її спокійної реакції, теж схвально розцінила витівку «гостя» з облради, тут же запропонувала вести засідання без Дяченка. Випроваджувати за зрив у роботі або принаймні зробити зауваження Павлу Філіпчуку (а по­дібною поведінкою він у Каховці «відзначався» уже не раз і не два) нікому з решти присутніх навіть не прийшло в голову.

У тому, що секретар міської ради може схвально реагувати на спроби зірвати засідання і скандальні витівки депутатів, немає нічого дивного. Тим більше, що буквально напередодні, 19 жовтня, Лілія Дроздік сама зірвала засідання виконавчого комітету міськради. І це при тому, що в цей день зібратися виконкому вдалося лише з третьої (!) спроби через відсутність кворуму 11 і 18 жовтня. Причини свого демаршу секретар міськради пояснювати ви­борцям так і не спромоглася: жодних заяв вона робити не стала. Проте, судячи з короткої дискусії на початку засідання, її обурила присутність серед членів виконкому нещодавно призначеного першого заступника міського голови Олега Ко­жем’якіна, після чого Лілія Сергіївна мовчки вийшла з кабінету.

— На мій погляд, засідання виконкому зривалися свідомо, — коментує Андрій Дяченко. — Лілія Дроздік, як на мене, проти запровадження системи тендерних закупівель ProZorro у місті. Не випадково це рішення вже було відмінено на одній з минулих сесій Каховської міськради. Крім того, Дроздік вважає, що Кожем’якін як учасник АТО і мій перший заступник не має права бути членом виконкому. Хоча це прямо прописано у ст. 51 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні».

Щодо роботи виконкому, до речі, найбільше питань виникає якраз до депутатів міськради. Адже виходить, що цей не надто дієздатний через небажання збиратися раз на місяць на свої засідання владний орган останніх цілком влаштовує. Причому влаштовує настільки, що вони протягом цілого року так і не спромоглися виконати свій прямий обов’язок і затвердити нарешті новий склад виконавчого комітету.

Проте іноді від депутатів лунають фрази про те, що ни­нішній склад виконкому приймає «погані рішення». У пресі можна зустріти чимало критики про те, як він підвищує тарифи місцевим комунальним під­приємствам і затягує «за­шморг на шиї» нещасним каховчанам. Проте критика є, але реальних дій, щоб переобрати виконавчий комітет, не помітно.

Виходить, що депутатів цілком влаштовує нинішній стан речей: «поганий виконком», на який в разі чого можна спустити всіх собак і з якого під будь-яким приводом може втекти секретар міськради, влаштовують безкінечні чвари, що супроводжують мало не кожну сесію міськради і засідання депутатських комісій та влаштовують хамські випади гостей з Херсонської облради, які не втомлюються демонструвати, хто в Каховці «хазяїн», а хто «дебіл», «мразь» і «чмо».

Олег БАТУРІН.




У села Бериславщини потекли гроші
27.10.2016 09:09 Новости / Общество

Через відчутне збільшення надходжень до місцевих бюджетів сільські громади все рідше ходять з простягнутою рукою.

Суттєві зміни цього року могли спостерігати у своєму селі жителі Львового Бериславського району. Тут вдалося зробити ремонти дорожнього покриття, облаштувати автобусні зупинки, розпочати ремонт покрівлі в будинку культури і дитсадку, виділити значні кошти на заміну вікон і системи опалення в школі. «Львівська сіль­рада зуміла це зробити за кошти свого бюджету завдяки тому, що навчилася добре заробляти, — констатує за­ступник голови районної ради Ірина Джеманова. — У них же нічого нового не з’явилося: ані сільгоспвиробників, ані підприємств. Секрет успіху виявився елементарним: вони просто впорядкували ставки земельного податку, і до бюджету громади потекли кошти».

За словами Ірини Джеманової, аналогічну «золоту жилу» зуміли «намацати» майже всі сільради району:

— Навіть Раківська сільрада, якій у власному бюджеті не вистачало коштів на виплату зарплати працівникам свого апарату, тепер виділяє субвенції районному бюд­жету. Вони виділили кошти на комп’ютерний клас школі і забезпечення його інтернетом. А спільно з районним бюд­жетом вони зробили рекон­струкцію приміщення, де розмістили ФАП. Тепер цей за­клад розташований не за селом, а в центрі. Великі зміни відбуваються у Високому: там за рахунок коштів обласного і сільського бюджетів оновлюють водогін, здій­снюються також серйозні капіталовкладення у школу. Допомагає школі й іншим бюджетним закладам і Лиманецька сільрада. Взагалі, практично в усіх селах намагаються допомагати всім, не дивлячись на те, з якого бюджету фінансується школа або поштове відділення. Є якась проблема — вирішують.

Вирвалася у лідери і Новокаїрська сільрада. «Там дуже багато зроблено за цей рік. У Степному виділили понад 200 тисяч гривень на заміну вікон і 230 тисяч гривень на ремонт системи опалення у школі. Допомагає навчальним закладам і Бериславська міська рада, вони виділили кошти навіть музичній школі і ліцею при медичному коледжі. Збільшилися надходження і до Качкарівської сільради. У нас практично на кожній сесії Бериславської райради виділяються субвенції з їхнього бюджету. Милове багато допомагає дитсадку і школі. Робить це Зміївка, Козацьке, Веселе, Новорайське, Томарине. Навіть у Максима Горького виділили кошти на встановлення нових вікон у навчально-виховному комплексі», — додає заступник голови райради.

Звісно, не в усіх селах така картина. За словами Ірини Джеманової, поки що існують проблеми у Бургунці. «Вони там «воюють» ще зі своїми землевласниками, поки зрушень по капітальних ремонтах немає. Але думаю, що наступного року вони теж матимуть більше надходжень до свого бюджету, — підкреслює вона. — В Ольгівці теж щось не склалося. Але за рахунок державного бюджету вони оновили майже всі вікна в школі, яка, до речі, за рівнем знань є однією з найкращих у районі. Новобери­славська сільрада хоч і не виконує бюджет, проте змогла замінити вікна на першому поверсі дитсадка і планує відкрити додаткову групу. У них є проблеми з наповненням бюджету, але все одно намагаються не забувати про свою соцсферу. Не кращі часи переживає Червоний Маяк, проте й тут примудряються якось працювати і допомагати то школі, то іншим закладам. З наповненням бюджету у них складно, але принаймні району вже не доводиться їх дотувати, як раніше».

Олег БАТУРІН.




О таких дорогах только мечтаем…
27.10.2016 09:08 Новости / Экономика

11

О европейских дорогах на Херсонщине автолюбители пока только мечтают. А вот "евроремонт" отдельных магистралей уже начался. Его можно увидеть собственными глазами и даже пощупать. Восстанавливается 12,6 километра стратегической автотрассы национального значения М-14 Одесса — Мелитополь — Новоазовск и 6,2 километра трассы Р-57 Цюрупинск — Скадовск. Так что же представляет собой этот ремонт по-европейски?

За качество надо платить

— Разбитый асфальт с дороги не вывозится, а прямо там перерабатывается в установке холодного рециклинга. Там его измельчают с добавлением каменной смеси — гранитного щебня и прочих присадок. Асфальтобетонное основание дороги увеличивается с 20 до 31 сантиметра, упругость покрытия — более чем вдвое. Ему не страшны десятки циклов замораживания-размораживания, из которых и сос­тоят сезоны холодов на Херсонщине. Такую трассу не продавит и 20-тонный грузовик, но если по ней будут гонять перегруженные 80-тонные, то никакое покрытие не уцелеет. Поэтому нужен весовой контроль. И если он будет соблюдаться, трасса спокойно выдержит не 3—5-летний, как раньше, а 8-летний гарантийный срок. Нипочем ей и воздействие агрессивных сред — например, песчано-соляной смеси, используемой в гололед, — рассказывает начальник Службы автодорог Херсонщины Николай Савченко.

За качество надо платить. Ведь «евроремонт» стоит недешево: для километра трассы Одесса — Мелитополь — Новоазовск это 9 миллионов гривен, для трассы Цюрупинск — Скадовск, которая поуже, — 6 миллионов. Деньги из госбюджета выделены и поступают вовремя, но осваивают их не предприятия Херсонщины (разве что в качестве субподрядчиков), а дорожно-строительное управление № 50 из Броваров и строительная компания «Дорлидер» из Одессы. Они выиграли тендеры и обеспечили занятость для 400 своих работников. А их херсон­ские коллеги даже заявок на участие в торгах не подавали. У них попросту не было ни мощностей, ни современной техники для выполнения таких крупных и ответственных подрядов.

11.1

На трассе кипит работа

Техника для дорожного «евроремонта»  также используется европейская либо американская. Механизатор установки холодного рециклинга Роман Ураков говорит, что она за смену способна переработать до шести тысяч квадратных метров асфальтового покрытия. Остаток его тоже не пропадет: им «отсыплют» обочины, которые уже не будут чисто грунтовыми, как раньше. Вообще автолюбители, которые преодолевают ремонтирующиеся участки магистралей, впечатлены: и техника, и дорожники работают в ритме единого слаженного механизма — без перекуров и остановок из-за того, что где-то чего-то не подвезли. И это тоже вполне по-европейски. Хотя у самих рабочих тоже есть большая просьба к автолюбителям: быть более терпимыми к неудобствам и временно ухудшившейся проходимости транспортной магистрали.

— В 2012 году мы уже работали на Херсонщине — ремонтировали участок трассы Херсон — Николаев. Тогда расчета за работу ждали три года. Сейчас все по-другому: зарплату выплачивают день в день, живем не в вагончиках, а в комфортабельной гостинице у города Олешки — с горячей едой и душем проблем нет, — делится впечатлениями начальник участка ПАО «Броварское ДСУ-50» Богдан Бойчук. — Единственная проблема, с которой сталкиваемся постоянно, — это непонимание автолюбителей. Кое-кто из них не хочет ждать своей очереди, проскакивает на за­прещающий сигнал светофора, норовит проехать прямиком по укладывающемуся асфальту. Один лихач уже за такое поплатился: гнал на своих «Жигулях» под 120 километров в час и въехал прямиком в водовозку. Сам водитель-кавказец уцелел, а вот сидевшая рядом с ним сестра погибла. Ну и стоила ли человеческая жизнь нескольких сэкономленных минут?

Хорошо, но мало

В Службе автодорог Херсонщины заверяют, что неудобства для водителей на трассах М-14 и Р-57 скоро исчезнут — ведь работы на упомянутых участках должны завершиться уже в ноябре. Однако в целом ремонтов у нас — непочатый край. Из 5002 километров дорог только государственного значения восстанавливать надо 90% их протяженности. И не ямки латать, а задействовать тот же рециклер и не только перекладывать покрытие, но и основание усиливать, дабы «зерновозы» не вминали асфальт до грунта сразу, как его уложат. В год «евроремонту» подлежит не менее 500 километров трасс, а мы из-за безденежья и до 200 километров не дотягиваем. Нынешний год, похоже, исключением из правила не станет: правительство в 2016-м обещало Херсонщине на дорожный ремонт 292 миллиона гривен, а реально получили всего 126 миллионов. Да и то 57 миллионов гривен из них сразу ушли на погашение долгов прошлых лет для разблокирования банковских счетов.

А что до автотрасс европейского качества, то с ними автолюбителям области придется подождать — то ли международных кредитов, то ли оздоровления национальной экономики. Ведь километр качественного автобана с десятилетним сроком гарантийной экс­плуатации, по которому можно ехать с чашкой кофе на капоте и не расплескать ни капли, стоит 8—9 миллионов евро. А для украинских дорожников такие затраты пока что неподъемные.

Сергей ЯНОВСКИЙ.




Страница 1 из 12
<< Первая < Предыдущая 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 Следующая > Последняя >>