Состав редакции

/images/redaktors/gupinaav.jpeg

Жупина Анатолий Владимирович

Главный редактор.

e-mail:   newday@ukr.net

Тел.: (0552) 45-43-60, 33-44-00, 45-43-59.

images/redaktors/gupinalm.jpeg

Жупина Людмила Михайловна

Первый заместитель

главного редактора.

Тел. (0552) 45-49-24.

 

/images/redaktors/yaitskiyam.jpg

Яицкий Анатолий Николаевич

Заместитель главного

редактора.

Тел. (0552) 45-46-21.

Весь состав редакции...
ПРЕСС-КЛУБ "НОВЫЙ ДЕНЬ"                                                 ГОСТИ ПРЕСС-КЛУБА

Если вопросы, которые вас волнуют, стоят того, чтобы сформировать общественное мнение или получить широкий резонанс, обращайтесь в независимый  пресс-клуб «Новый день», который объединяет несколько десятков средств массовой информации не только Херсонщины, а и представителей общенациональных СМИ в нашем регионе…


Четверг, 12 Января 2017
Камуфлированный вояж с рукопашной
12.01.2017 09:11 Новости / Общество

 12

Сразу два учреждения в один день навестила группа участников боевых действий в зоне АТО из Олешковского района — Главное управление Госгеокадастра в Херсонской области и центральную районную больницу в Олешках. В обоих из них персонал был поднят на уши, а кое к кому даже применили физическую силу.

Недоброе утро земельщиков

В начале рабочего дня в кабинет начальника областного управления Госгеокадастра Игоря Шапрана ворвалось пару десятков неизвестных мужчин. Большинство из них были одеты в камуфлированные костюмы, а на некоторых были еще и балаклавы и маски. Без разбирательств они набросились на руководителя земельного ведомства и дали ему несколько пощечин. Затем выволокли в коридор, обступили и принялись толкать. Все это сопровождалось угрозами и отборным матом.

По ходу происходящего земельщикам удалось выяснить, что к Игорю Шапрану приехали недовольные его действиями члены Олешковской райорганизации участников АТО. Но что спровоцировало этих людей?

— На протяжении полугода мы пытаемся получить участки сельскохозяйственного назначения, — проинформировал корреспондента «НД» участник боевых действий на востоке страны Василий Паламарчук. — Та земля, которую нам обещали первоначально, находится в Счастливом (Олешковский район). Она больше 3 лет выставлялась на торги, но арендатор все не находился. Причина — завышенная оценка, составляющая 8% годовых. При этом отмечу, что земля эта очень хорошая: чернозем с большим содержанием гумуса. Это мы как жители района прекрасно знаем. После того, как нами был организован сбор документов, Госгеокадастр по неизвестным причинам уменьшил арендную ставку на этот массив до 4%. Хотя такой шаг выглядит нелогичным в силу заинтересованности земельщиков заработать больше средств в бюджет. Тем не менее, торги прошли быстро: в них приняли учас­тие две николаевские фирмы. Одна из них успешно выиграла. Это явно залетные люди. И ребят это обидело. Так что недовольство возникло еще в июне прошлого года. И сдерживать его удавалось лишь благодаря авторитету некоторых наших активистов... Следует отметить, что проблем с выделением участков атошникам в области нет. Порой у бойцов возникают вопросы исключительно к качеству таких наделов. Ведь иногда они не поддаются никакой критике. Так, сообщения о земле, отведенной, в лучшем случае, на солончаках, а в худшем — на свалке, то и дело появляются в прессе.

— Наши переговоры с Госгеокадастром пришли к тому, что нам могут выделить массив, расположенный в Васильевской балке Кахов­ского района, — продолжил Василий Паламарчук. — Мы съездили туда, посмотрели, взяли пробы грунта. Этот вариант оказался хуже Счастливого, но лучше солончаков. Собрали документы, через представителя привезли земельщикам... Нашего представителя, руководителя районного центра помощи участникам АТО Александра Цегельника, промурыжили около двух часов. А когда он зашел, ему сказали, что могут принять только одно заявление из полутора сотен! Эти слова были переданы нам. В итоге мы решили приехать группой на личный прием к начальнику учреждения. Оказалось, все просто, документы приняли. Что получается, пока не будет личного общения — ничего не будет делаться?

И действительно, под давлением визитеров Игорь Шапран распорядился принять все принесенные мужчинами заявления. А еще — откомандировал на их обработку дополнительные штатные единицы. В то же время он утверждает, что возникшей ситуации возможно было избежать, если бы АТОшники согласились двигаться в установленном законом порядке.

Проблем с регистрацией нет

По версии Игоря Шапрана, Александр Цегельник был вынужден простоять в очереди по причине того, что на приеме в ведомстве в это время с аналогичной целью находился командир батальона «Днепр-1».

— Я уже собирался уезжать домой, когда ко мне пришел Александр Цегельник, — вспоминает Игорь Шапран. — Он спросил, можно ли ему сразу сдать 150 заявлений? Отвечаю: вы сейчас их положите на стол, и моим сотрудникам придется до утра заниматься одним оформлением. Тем более, перед этим пошли в работу документы «Днепра-1». Зачем нарушать очередность и провоцировать конфликт? Посоветовал ему вернуться утром, предложил отправить на оформление заявлений дополнительную штатную единицу. Дескать, так вы гарантированно получите регистрацию и будете спокойны. Подчеркну: никто не отказывал АТОшникам в принятии заявлений! Но на свои действия я услышал угрозы о намерении организовать мне суд Линча.

Начальник главуправления также объяснил, что на данный момент на Херсонщине для нужд участников АТО зарезервировано 4,3 тысячи гектаров свободных массивов. И проблем у бойцов с получением тех или иных участков не возникает. Мол, более полутора тысяч человек таким правом уже воспользовались. Единственная же сложность, по его словам, заключается в том, что олешковские бойцы хотят взять целых 300 га хорошей земли, да еще и в определенном месте.

К слову, Игорь Шапран в драку не полез. Вытерпев побои, он вызвал наряд полиции и написал соответствующее заявление. Его, по утверждению замначальника отдела коммуникации ГУ Нацполиции в Херсонской области Виталия Байдарова, приняли патрульные. Данные об этом инциденте были внесены в журнал единого учета заявлений.

«Путешествие» продолжили... в больнице

По возвращении в Олешки ветераны АТО решили наведаться еще и в центральную райбольницу с целью люстрации за взятки одного из ее сотрудников. Как говорится, чтобы два раза не ходить.

— В мой кабинет пожаловала делегация, — рассказывает заместитель главврача ЦРБ Василий Борисов. — Ее участники на повышенных тонах, не выбирая выражений, поставили мне ультиматум: либо я увольняю районного травматолога Николая Денищука, либо меня оглашают также взяточником. Я предложил: изложите суть вопроса, мы вникнем, пригласим доктора и во всем разберемся, то есть поступим по закону. Созвонился с отделением и попросил направить ко мне адресата претензий по окончании проведения им текущей операции. Но гости, как оказалось, контролировали выходы из админздания больницы, отделения и операционной. А следовательно, узнали об освобождении Николая Денищука раньше меня.

Травматолога разъяренная толпа, по словам замглавврача, встретила в коридоре медучреждения. Произошла потасовка, и в свой кабинет он зашел уже с окровавленным носом. Несмотря на это, Василий Борисов повторно попытался вернуть происходящее в правовое русло, предложив визитерам написать официальное обращение на его имя. По сути этого документа администрация ЦРБ должна будет провести служебное расследование. Если основания для привлечения Денищука к дисциплинарной ответственности найдены не будут, у АТОшников останется право обратиться в правоохранительные органы.

Такое заявление было составлено одним из пришедших мужчин, а остальные подписались под ним. В свою очередь, Василий Борисов заявил им, что руководство больницы заинтересовано в объективном изучении вопроса.

Кроме этого, пострадавший, как и ожидалось, вызвал полицию. Так на столе у право­охранителей в течение дня оказалось второе заявление о побоях на одних и тех же людей. Этого ли они добивались?

Каждый из нас, гражданских, абсолютно отчетливо представляет, через какой ужас довелось пройти украинцам, участвовавшим в АТО. Уровень страха у них понижен, а чувство справедливости, напротив, обострено. Отрадно, что свои вопросы такие люди привыкли решать без лишних разговоров: четко, прагматично, конструктивно. Но если возникают конфликты и в ход идут кулаки — ни к чему, кроме анархии, впо­следствии это не приведет. Напротив, в любой ситуации нужно помнить, что человек от животного отличается наличием интеллекта и умением договариваться. Иначе где гарантия, что сегодня ты решил вопрос силовым способом, а завтра с этим аргументом не придут к тебе?

Андрей СОКОВ.




Емоції та спекуляції — до зубного болю
12.01.2017 09:10 Новости / Общество

11

Стоматполіклініки Херсона лихоманить… через брак достовірної інформації.

Звістка про те, що лікарі та персонал стоматологічних поліклінік, які перебувають у складі херсонських міських клінічних лікарень ім. О. Лучанського та ім. Є. Карабелеша, переходять з 1 січня у підпорядкування міської стоматполіклініки, почала розбурхувати колективи за 2 місяці до новоріччя. За цей час повідомлення про реорганізацію встигло обрости сенсаційними чутками та спекуляціями, що нібито стоматології закриють, працівників звільнять, а городян позбавлять вибору, де лікуватися. До істини намагалися докопатися далеко не всі.

Взнаки давалися конфлікти інтересів деяких лікарів, популізм місцевих політиканів, спровокований опір та намагання піднести як «все пропало», а також недомовки з боку посадовців, неодно­значність трактувань ними документів та подеколи недолугий сарказм з трибун на публічних заходах. Обстановка підігрівалася з різних боків. Хтось зумисне перекручував інформацію та підносив у собі вигідному світлі до персоналу та пацієнтів, намагаючись роздмухати соціальне збурення.

Попри це, в мерії таки сподівалися, що процедурно все владнається і вкладеться в терміни. Однак і з настанням нового року крапки над «і» так ніхто й не розставив. Остаточно збило з пантелику судове рішення за позовом профспілок щодо призупинення дії (однак не скасування) рішень місцевих органів влади, які за існуючих обгрунтувань змінювали підпорядкування медичних підрозділів, що при лікарнях вважаються найбільш «хлібними», бо заробляють левову частку коштів. Позбавлятися курки, яка несе золоті яйця, болісно, всупереч будь-яким аргументам про «норми бюджетного кодексу» і «перехід на програмно-цільовий метод фінансування».

Тож міському голові Володимиру Миколаєнку нічого не залишалося, як напередодні Різдва побувати в колективах і роз’яснити ситуацію.

— Я вам даю слово, що ніхто не звільнятиме лікарів та медперсонал, у т. ч. пенсійного віку, — озвучив він свою позицію під час зустрічі з трудовим колективом стоматологічної по­ліклініки, що на вулиці Тираспільській, — структурного підрозділу лікарні ім. Є. Карабелеша. — Готовий вислухати ваші пропозиції. Якщо є альтернативні шляхи законного вирішення проблеми, давайте шукати їх спільно. Я вибачаюся за моїх підлеглих, котрі не змогли належним чином донести інформацію, не роз’яснили підстави реорганізації та процедури, які належить виконати.

Під час зібрання об’єктивну інформацію працівникам намагалися до­нести заступник директора департаменту бюджету і фінансів міськради Ірина Демешко та начальник управ­ління охорони здоров’я Світлана Межерицька. Однак їх щоразу перебивали: «чому не можна все залишити, як було», «ми тут заробляємо на всю лікарню», «ви перевищуєте свої пов­новаження, це незаконно». Однак були й альтернативні репліки: «мер приїхав до нас поспілкуватися, чому ви не даєте слово вставити, спокійно послухати інформацію», «чому про суд від нашого імені ми дізнаємося після суду», «чому сьогодні про зустріч з мером не поставили до відома іншу зміну, і ми теж дізналися про це через одного, бо ніхто не повідомив».

Як з’ясувалося, згідно з нормами Бюджетного кодексу України, з 1.01.2017 р. місцеві бюджети, які мають відносини з державним, переходять на програмно-цільовий метод фінансування. На підставі цього лікарні здійснюватимуть багатопрофільну стаціонарну допомогу, а стоматполіклініки та пологові відділення — цільову, отже, мають перейти у підпорядкування профільних за­кладів. Зі слів Ірини Демешко, це означає, що лікар залишається працювати на своєму місці, однак кошти на функціонування підрозділу йтимуть уже не через лікарню, як і зарплатня. Згідно з нормами БК кошти вже передані, а от штат з 97 працівників «завис». У мерії сподіваються, що якщо призупинений процес через суди не розморозиться, то ситуація залишиться невирішеною до винесення вердикту створеною тимчасовою депутатською комісією щодо правомірності прийнятого рішення про перепідпорядкування. Відтягується час, однак проблема не зні­мається, як і соціальне напруження — немов пронизливий зубний біль…

«Позиція міської влади — зробити так, щоб фахівці не втратили роботу, а городяни не відчули погіршення якості та зростання ціни медичних послуг», — підсумував мер наостанку. Зазначив, що у зв’язку з цим категорично проти, щоб такі заклади переходили у приватні руки, оскільки вони стануть недоступними для пересічного херсонця.

Мер не проминув підкрес­лити, що всі свої гарантії він виголошує під працюючими камерами відеоспостереження та мікрофонами, встановленими… в звичайному стоматкабінеті, де проходило зібрання. Як підтвердили потім співро­бітники, таких пристроїв встановлено кілька десятків по стоматполіклініці. Мовляв, у нас тут все чує та бачить керівництво. Подумалося навіть, що недешевим «начинням» медзаклад нашпигований, немов банк. Та, на відміну від фінустанови, де контролюють персонал, безпеку працівників та вкладників, у стоматполі­клінці теж, ймовірно, пильнують за доброчесністю своїх і, попутно, ще й зазирають у рота пацієнту, в якого немає вибору, зголошуватися на таке кіно чи ні…

Олена НЕЧИПУРЕНКО.




Пережили снежный армагеддон
12.01.2017 09:10 Новости / Общество

Похоже, наши сограждане до сих пор так и не научились всерьез воспринимать сигналы служб экстренного реагирования о погодных катаклизмах. И синоптики, и власти заблаговременно предупредили о январских снегопадах и метелях, ограничении движения на трассах Херсон — Николаев и Одесса — Мелитополь — Новоазовск. Однако многие автолюбители от тревожных сообщений просто отмахнулись и поехали по своим делам… до первого заноса. Около ста таких машин, застрявших в снегу вместе с людьми (порой даже с маленькими детьми), пришлось вызволять дорожникам, сотрудникам ГС ЧС и областной коммунальной аварийно-спасательной службы.

Причем среди терпящих бедствие были не только водители легковушек, но и грузовиков, которым срочно требовалось доставить скоропортящиеся продуктовые грузы в крупные города. Кто-то из них «прорывался», а кто-то слетал с дороги, и хорошо, если фуры при этом не переворачивались. На автостанциях и автовокзалах, вдобавок, пришлось отменять десятки рейсов, а в аэропорту на несколько дней прекратил работу авиарейс Херсон — Стамбул — Херсон. Это не говоря уж о десятке обесточенных сел: провода на линиях электропередач оборвались под грузом налипшего на них снега.    

На дорогах Херсона и области в метель работали десятки тракторов, бульдозеров и прочей снегоуборочной техники. Но расчищали они, прежде всего, магистральные улицы и проспекты, а также самые важные трассы. Вдобавок, техники не хватало, и ее состояние было не лучшим — трактора тоже выходили из строя, и глохли их двигатели. Немудрено, что до второстепенных дорог и окраин очередь где-то дошла в последнюю очередь, а где-то не дошла вообще. Поэтому выезды машин коммунальщиков на ликвидацию различных аварий и обслуживание вызовов к больным для службы 103 тоже сопровождались различными «приключениями» не слишком приятного свойства.

— Около шести часов утра наша диспетчерская приняла вызов к жителю села Садово Белозерского района, у которого началось внутреннее кровотечение. Ему требовалась немедленная госпитализация, но «Пежо» с бригадой медиков просто застрял в дороге. Бригаду «взяла на борт» машина ГС ЧС, но и та прошла не более 50 метров. Из села навстречу отправился трактор — пробивать дорогу. Но он тоже где-то за­плутал. В итоге фельдшеру добраться до Садово помогали военные. А больного вы­возили в Херсон в кузове КРАЗа, укутав в одеяла, чтобы не замерз, — рассказы­вает заместитель главврача областного территориального Центра экстренной медицинской помощи Инесса Чамлай. — Непроезжими также оказались дороги в направлении сел Правдино, Александровки. Вызовы от их жителей вынуждены были переадресовывать на ФАПы.

В холода на Херсонщине открыли 64 пункта временного обогрева — как стационарные, так и мобильные. Они работали не только в палатках ГС ЧС, но даже в сельсоветах, школах, домах культуры. Только вот далеко не все замерзающие пешеходы успевали до очагов тепла добраться. Ежедневно в области на улицах городов, сел и поселков подбирали тела замерзших насмерть выпивох и тех, кто обморозил конечности. Счет сломавшим на обледенелых тротуарах руки и ноги также идет на десятки. Что поделать: каждый каприз погоды для нас превращается в сущий апокалипсис.

Сергей ЯНОВСКИЙ.




Орієнтир — на думку і позицію молоді
12.01.2017 09:09 Новости / Общество

9

Деякі громади Голопристанщини не хочуть втрачати ні дня на шляху до об’єднання своїх територій. Після того, як на теренах району пройшли вибори у створеній Гладківській ОТГ, варіанти добровільного об’єднання почали обговорювати жвавіше — передусім заради того, аби встигнути отримати гарантовані державою під це кошти, повноваження та преференції.

 

Саме населені пункти Голопристанського району стали кінцевими на шляху Всеукраїнської акції «Децентралізаційний марафон» у Херсонській області, який фінішував у грудні. Ре­гіональні консультанти Асоціації міст України — ініціатора цього масштабного освітнього проекту — завітали сюди, аби прискорити децентралізаційні процеси. Жителі окремих сіл взялися вибудовувати об’єднання в обхід тих сільрад, які категорично не бажають вести діалог про життя однією громадою.

Так, Бехтерська об’єднана громада, яка згідно з перспективним планом мала б згуртувати навколо себе чи не найбільшу кількість сільських рад у районі, сьогодні мусить вести переговорний процес лише з тими, хто реально вбачає у створенні з ними єдиної громади перспективу свого сталого розвитку. І хоч надії на це плекають як у Добропільській, так і в Долматівській та Новософіївській сіль­ських радах, однак, не маючи спіль­них меж між собою та адмінцентром через «відмовників», Добропілля та Долматівка вирішили йти своїм шляхом, створюючи окрему об’єднану громаду. До Бехтер, які опинилися «відрізаними» від зазначених громад Нововолодимирівкою, яка категорично проти, сьогодні готова приєднатися сусідня Олексіївська сільрада, яка згідно з планом мала б відійти до Чулаківської ОТГ. Та поки в чулаківчан об’єднання не «клеїться» з рештою сусідів, Олексіївка вирішила часу не гаяти. Близькість населених пунктів та спільна межа дозволяють це зробити з Бехтерами. Тож у обох громадах уже ухвалили всі процедурні рішення та підготували практично всі документи для подання на створення об’єднаної громади.

Про можливості та бажання чи, навпаки, неготовність створити об’єд­нані громади йшлося під час інформаційних зустрічей регіональних консультантів АМУ в селах Зеленотропинському Нововолодими­рів­ської сільради, Новософіївці та Долматівці.

«Зелене» — проти всіх

У Зеленотропинському чимало людей переважно старшого покоління відмовляються навіть чути про те, що завтра зможуть жити значно краще та заможніше. Серед аргументів проти будь-яких змін — занедбаність та злиденність, які охопили малі села. Відчай та зневіра звучали у Зеле­но­тропинському, справді украй збід­нілому населеному пункті з 408 мешканців, де із благ цивілізації уціліла хіба що одна різновікова група на 21 дитину в дитячому садку. Решта приміщень дошкільного закладу розграбована, зазначає завідувачка дошкільного за­кладу Валентина Запорожець. З її слів, розпродали свого часу навіть меблі, тож сьогодні немає жодної надії відкрити додаткову групу, на яку в черзі чекає півтора десятка дітлахів.

— Я 27 років відпрацювала завферми, а до того — ще довше — звичайною дояркою, — з обуренням розповідає кавалер двох орденів Трудової Слави Поліна Яковенко. — На наших очах все розпродавали, руйнували. А колись тут був колгосп-мільйонер, за якого село процвітало. От тепер ми нікому й не віримо, ні на що не сподіваємося і не погодимося.

Категорично проти об’єднання й завідувач місцевого ФАПу, депутат сільради Ольга Манзик. Бо впевнена, що назавтра не залишиться в селі ні дитсадка, ні ФАПу. А на малих селах, переконує вона, і взагалі поставлять хрест, бо вони й до цього фінансувалися за залишковим принципом. Навіть аргумент, що Кочубеївська ОТГ не закрила після об’єднання 5 ФАПів, а навпаки, капітально відремонту­вала їх та оснастила всім необхідним, на Ольгу Дмитрівну не справив враження.

Натомість, попри повне непри­йняття будь-яких змін, деякі представники громади таки цікавляться: а скільки ж громад повинні об’єднатися і що матимуть на замін. З тим, що село не має власної школи (навіть початкову давно закрили), а возить дітей до Нововолодимирівки, тут змирилися. І зовсім не вірять у те, що об’єднана громада може відкрити тут початкову школу. Консультанти ж намагалися розвінчати міфи, якими залякують себе селяни, розповіли про долю со­ціальних установ після об’єднання, переваги фінансування.

Новософіївка «тулиться» до багатого сусіда

Доглянуте, живе село — центр сільської ради з населенням у понад 1850 осіб, в яку входять 3 населені пункти. Маючи все під рукою, жителі Новософіївки не проти об’єднання громад, от тільки адмінцентром бачать виключно себе. Мовляв, якщо такий варіант не влаштовує, ми почекаємо…

Серед варіантів, які плекають у своїх мріях деякі мешканці, — дочекатися, поки на законодавчому рівні дозволять міжрайонне об’єднання громад. Мовляв, ось тоді ми приєднаємося до сусіднього курортного селища Лазурного Скадовського ра­йону. Щоправда, на запитання, а чи пропонувало вам подібний варіант об’єднання саме Лазурне і чи погодиться воно прийняти до себе «бідних родичів», конкретну відповідь «ініціатори» такої конфігурації опустили. Аргумент, чому їх так «магнітить» до курортного селища з чужого району, — «бідні мають гуртуватися до багатих, а не до таких, як самі».

Присутній на зустрічі добропільський сільський голова Сергій Зуденков висловив своє зацікавлення об’єднанням з сусідами. Мовляв, навіть якщо хтось випаде з процесу і тим самим позбавить можливості об’єднатися з Бехтерами, все одно шансу отримати від держави кошти втрачати не можна. Тож готовий об’єднуватися з Новософіївкою та Долматівкою. І справа не лише в преференціях та суттєвих коштах на інфраструктурний розвиток, а й у реальній можливості приймати самостійні рішення. «Хто буде центром, вирішимо колегіально, — говорить сільський голова. — І кожен може за­пропонувати, які ресурси має для спільної громади: у когось сильніша школа, у когось є будівлі та відповідні кадри для прийняття адміністративних розширених повноважень, у когось є пожежна служба чи опорний пункт охорони правопорядку».

Долматівка може стати центром

На наступну інформаційну зустріч зібралися сільські голови Долматів­ської, Бехтерської, Олексіївської та Добропільської сільських рад. Попри те, що в цих громадах пройшли всі процедури з об’єднання, процес пішов тільки в Бехтерській та Олексіївській сільрадах. У решти процес застопорився на рівні Нововолодимирівської сільради, яка виявилася проти об’єднання і собою відмежувала решту. Про те, що решта громад свідомо підходить до процесу об’єднання, свідчить виважена позиція місцевої інтелігенції. Маючи школи, в яких навчаються 150—180 дітей, тут переконані, що при створенні ОТГ вдасться зберегти та фінансувати ці майже рівнозначні заклади, а не обов’язково возити дітей з одного в інший. Тож ключовим буде пошук додаткових джерел нарощування бюджету ОТГ. Своїм баченням перспектив розвитку освітньої галузі в умовах об’єднаних громад ділилися присутні директори сільських шкіл, котрі вочевидь більше думають про зручність для своїх вихованців, а не про особисті амбіції.

Червоною ниткою на зустрічі проходило те, що села в умовах створення нових громад повинні орієнтуватися на думку та позицію молоді, яка має брати все у власні руки. Мовляв, на виборах треба активніше голосувати молоді, а не поколінню, яке це робить тради­ційно… Інакше села таки вимруть.

Олена НЕЧИПУРЕНКО.




Страница 1 из 3
<< Первая < Предыдущая 1 2 3 Следующая > Последняя >>