Состав редакции

/images/redaktors/gupinaav.jpeg

Жупина Анатолий Владимирович

Главный редактор.

e-mail:   newday@ukr.net

Тел.: (0552) 45-43-60, 33-44-00, 45-43-59.

images/redaktors/gupinalm.jpeg

Жупина Людмила Михайловна

Первый заместитель

главного редактора.

Тел. (0552) 45-49-24.

 

/images/redaktors/yaitskiyam.jpg

Яицкий Анатолий Николаевич

Заместитель главного

редактора.

Тел. (0552) 45-46-21.

Весь состав редакции...
ПРЕСС-КЛУБ "НОВЫЙ ДЕНЬ"                                                 ГОСТИ ПРЕСС-КЛУБА

Если вопросы, которые вас волнуют, стоят того, чтобы сформировать общественное мнение или получить широкий резонанс, обращайтесь в независимый  пресс-клуб «Новый день», который объединяет несколько десятков средств массовой информации не только Херсонщины, а и представителей общенациональных СМИ в нашем регионе…


Четверг, 11 Мая 2017
Стартовала малая приватизация
11.05.2017 10:20 Новости / Общество

Стартовала малая приватизация

Вслед за "большой" приватизацией на Херсонщине после длительной подготовки стартовала и приватизация малая. Региональное отделение Фонда госимущества Украины приступило к продаже с молотка недвижимости и прочего имущества, которое в свое время по разным причинам (в основном из-за несовершенства тогдашнего законодательства) не вошло в уставный фонд акционированных государственных предприятий. Все это очень проблемное добро полуразрушенные склады, теплоходы без двигателей, куски заброшенных тепломагистралей и даже отрезки дорог. Казалось бы, сбыть с рук такой завалящий хлам мало реально, потому что не будет желающих. Ан нет: на первый объект покупатель уже нашелся!

«Волшебники» из регионального отделения ФГИУ умудрились выручить 30 тысяч гривен в государственный бюджет за настоящие развалины бывшее пожарное депо элеватора возле села Львового Бериславского района. После приватизации предприятия ПАО «Бериславский элеватор» депо осталось бесхозным и потихоньку разваливалось. Использовать его по прямому назначению было невозможно, поскольку современные автоцистерны сюда просто не помещались из-за больших габаритов. Поэтому сооружение из самана в течение 15 лет покрывалось трещинами, проржавевшие ворота упали, крышу снесло ураганом. Теперь даже стройматериалы из такого сооружения стали бросовыми их ни для чего не использовать. И, тем не менее, специалисты Фонда госимущества Украины уговорили владельцев элеватора выкупить никому не нужную недвижимость просто для того, чтобы ее снести и освободить земельный участок для других хозяйственных нужд.
Причем реализация пожарного депо только начало. Замначальника регионального отделения ФГИУ Наталья Дудченко говорит, что на очереди еще 10 объектов стоимостью от 7 до 345 тысяч гривен. Это и те же склады сельскохозяйственных предприятий, и трубопроводы. Самый дорогой лот корпус теплохода «Восход-12» без двигателя, что едва ли не два десятилетия отстаивается на берегу Карантинного острова в Херсоне. Аукционы по продаже такого имущества запланировали на май-июль. Причем по каждому лоту пришлось хорошо поработать: провести его оценку и поиск балансодержателя. А это порой занимало долгие месяцы.

Всего в реестре имущества, которое не вошло в уставной капитал приватизируемых госпредприятий, числится 231 объект. Однако часть их продаваться не будет. Это, к примеру, жилые дома и общежития с инфраструктурой в виде линий электропередач, сетей водопровода и канализации. Их постепенно передают в коммунальную собственность местных общин. «Непродажными» останутся также объекты гражданской защиты населения — склады ГО и их оборудование. Но если все остальное удастся реализовать, это даст бюджету весомую прибавку — порядка полумиллиона гривен. А возможно, и больше (все зависит от спроса на аукционе). 

Сергей ЯНОВСКИЙ.




Гра з вогнем
11.05.2017 10:18 Новости / Общество

14

Там, де землю беруть в оренду справжні господарі, там і нива родить, люди мають роботу, зарплату, хліб і до хліба. Звісно, хотілося б мати більше, але в нинішніх економічних умовах — і за це Богу дякувати.

У числі подвижників аграрного виробництва у нашому краї патріарх українського села, двічі Герой Соцпраці і Герой України, голова ПОК «Зоря» Білозерського району Дмитро Моторний, керівник товариства «Тарасівська іскра», що в Олешківському районі, заслужений працівник сільського господарства України Віктор Нагребецький, істинний аграрій, директор ТОВ «Світанок» Новотроїцького району Сергій Максименко…

Для названих і багатьох неназваних наших земляків земля — рідна мати. І думають вони не лише про високі врожаї, про майбутнє таврійського села, а й про те, щоб найдорожчий скарб — землю — не скупили за безцінь усілякі свої і чужі ділки, котрих народ називає точніше — пройдисвіти.

У людей прийшлих одне на умі — дочекатися того моменту, коли в Україні розпочнеться «вільний» (масовий) розпродаж землі. Такі вже мало піклуються про врожайність — їм аби діждатися «базару».

Схоже на те, що окупували «базарувальники» і землю селян Надеждівки.

На брата брат?

Земля у Надеждівці справді така, що у п’яти пече. Згори — немилосердне сонце, а знизу… А знизу бікфордів шнур!

Спочатку цей шнур тягнувся від сумнозвісного ТОВ «Вішва-Ананда». Це товариство з незрозумілою для наших хлібодарів назвою, укладаючи з селянами договори на оренду їхньої землі, наобіцяло їм золоті гори.

Гори виявилися не золотими. У цьому переконалися й жителі Надеждівки. Але то — з іншої опери.

У 2003 році, маючи зайву «зелень» у кишені, у таврійські степи прибув громадянин Туреччини Гумуштекін Халдун, аби розгорнути тут аграрний бізнес. І розгорнув, заснувавши два сільгосппідприємства — «Харистрон» і «Глобал-Інвест». 

Невдовзі підприємливого турка спіткало нещастя — автокатастрофа. Покаліченому ефенді Халдуну було тоді не до бізнесу. Коли діловий партнер турка Кодан Халіл Ахмет запропонував постраждалому, котрий лікувався у себе на батьківщині, передати йому майно підприємств, той погодився. Начебто…

Повернувшись в Україну, ефенді Халдун дізнався, що він тепер, по суті, голий, як турецький святий. Усе майно обох підприємств вартістю більше трьох мільйонів гривень уже не його, а Кодана Халіла Ахмета і його близького оточення. До справи підключилися поліція, потім суд. Пішли обшуки, арешти, замовні статті в пресі, «акції протесту»… А власникам земельних паїв що з того? Зрештою, у договорах оренди не зазначено, що у випадку «міжусобних воєн» люди відмовляються від роботи на підприємствах і від орендної плати за землю.

14.1

Надеждівка розбурхалася так, що, за словами екс-бухгалтера ПП «Харистрон» і ТОВ «Глобал-Інвест», депутата сільської і районної рад Оксани Кузишиної, брат пішов на брата:

— Прикро те, що людей, котрі стояли біля витоків «Глобал-Інвесту», почали відсторонювати від роботи. До таких потрапив і Ансар Ракібов, котрий привів у село інвестора саме тоді, коли село геть занепадало: не було роботи, не оброблялися поля, не було орендної плати. І село ожило! А сьогодні Ансар Ракібов опинився за бортом…

Ні, не опинився — не з тих! Для нього, турка-месхетинця, котрий переселився в українське село, подружився зі степовиками, переймається їхніми болями і тривогами, Надеж­дівка, як у селі кажуть, середовище проживання, а не місце заробітку.

Зваживши всі «за» і «проти», порадившись із людьми, котрі поважають його за розум, порядність, підприємливість, зрештою, зареєстрував Ансар Ракібов у Надеждівці нове підприємство — фермерське господарство «Оазис Півдня».

«Колесо удачі» від Ансара і на цей раз закрутилося. До Ракібова потягнулися робітні люди з земельними паями — своїми і своїх рідних.

А чого ж, питається, триматися того «Глобал-Інвесту» чи того ж «Харистрона», де людей вже перестали вважати за людей, де орендну плату, як обіцяли, не підвищили, а навпаки — почали обрізати, та й те видавати з великим запізненням. 

Чи могло так довго тривати? Звісно, ні.

І власники земельних паїв вдалися торік до «акту відчаю» — колективного «ісходу» з «Глобал-Інвесту». От вам і «вйо!..».

«Не нравиця — пішов!..»

У центрі Надеждівки, біля невеличкого «офісу» ФГ «Оазис Півдня», згрудилися сотні селян, аби ще раз пояснити причини своєї відмови від здачі в оренду землі «Глобал-Інвесту». Надеждівці цілком і повністю підтвердили те, що сказала секретар виконкому сільради Тетяна Куць:

— Кодан Халіл Ахмет Тугрул, нинішній власник підприємства, уже півтора року перебуває в Туреччині, на нього відкриті кримінальні справи. Заміщав його Мамуржон Ахмедов, котрий, як днями нам сказали, ніхто. Він і озлобив до решти усіх людей. У нього одне на язику: «Не нравиця — пішов!..». Терпець у людей увірвався!..

— Я у «Глобал-інвесті» працюю з першого дня, — говорить Марія Бойчук. — І що? Коли не прийдеш — грошей нема! Оббиваєш пороги — дають якусь частину. Торік мені конче потрібно було тисячу гривень. Пішла знову просити. Немає! Через ту тисячу довелося у кредит влазити. А тут, коли люди повстали проти такого знущання, гроші знайшлися. У грудні нікому нічого не давали, а у лютому вже виплатили всю орендну плату. При цьому наказали: «Пишіть розписки, що «Оазис Півдня» вас нахабно перетягнув до себе». Та нас ніхто не перетягував! 

— Тільки що пішла взяти довідки на субсидію. Сказали: лише по середах. Прийшла в середу, а мені: «А ви на чергу записалися?». Люди добрі, за кого вони нас тримають?.. Що мені, на коліна падати? — обурюється Віра Грабко.

— На фірму, яку тоді очолював Ансар Ракібов, я влаштувався у 2012 році, — говорить Руслан Колесников. — Працював, як і положено, по трудовій книжці, законно одержував зарплату. А у 2014-му мене по мобілізації призвали в АТО. Ансар тоді виділив гроші навіть на кіларову каску, бо знає: захист України — це святе. Прийшов з АТО і продовжував працювати. Ансара тоді вже з’їли, і на його місце прийшов цей Мамур чи Мамура. Викликають мене на перепідготовку як учасника АТО. Приношу Мамурі повістку. А він мені єхидно: «І ти думаєш, ми тобі будемо платити?!». «По закону — так». «Не буде так, як при Ансару…» — випалив Мамура. Я йому спокійно: «Будеш мати проблеми». — «Ти мені створиш проблеми?!». — « Я — ні, а закон створить». — «Я имєл твой закон!» — відрубав Мамура. І я за січень-лютий грошей так і не одержав. Скажу одне: до нього вже ніхто не повернеться!

— Торік Ансар уже в «Глобал-Інвесті» не працював, і ми знаємо всі, як його прибрали, — долучається до розмови Олена Балла. — Нове керівництво показало, як уміє господарювати: кабак не зібрали, кукурудзу, цибулю… Ми не хочемо з цією фірмою працювати, не хочемо! Тому й пішли до Ансара…

Слова попросив Віктор Смєлов: 

— Я з першого дня у фірмі, яку створювали Ансар і Халдун. Я знав Ансара як порядну і надійну людину, тому й здав йому паї. Це — людина! Мені робили дві операції на серці, і, якби не Ансар, мене б на цьому світі вже не було! Та коли Ансара «пішли», коли прийшов цей Мамур, то почалося… Я працював сторожем. Він мене викинув, як шкідливе кошеня, а поставив зятя свого брата на моє місце. Коли я дізнався, що створює фірму Ансар, то без вагань пішов до нього. А до Мамура ніхто не повернеться, навіть якщо нас будуть давити. Ми — господарі землі, а не він! 

— Якщо для «Глобал-Інвесту» Надеж­дівка — це гроші, то для Ансара — село, — висловлює свою думку багатолітній депутат сільської ради, директор сільського будинку культури Надія Сікальчук. — Ансар живе в такому ж будинку, як всі, не будує собі палаци, завжди знаходить спільну мову з усіма людьми. І просто прикро, що людину, котра створювала цю фірму, піднімала наше село, обпльовують. Хай дадуть нам спокій!

«Ми — не раби!»

Наслухавшись порожніх обіцянок, набачившись елементарного безладу, натерпівшись незаслужених образ, власники земельних паїв, як тільки Ансар Ракібов створив ФГ «Оазис Півдня», масово перейшли до нього. 

Аж тут прокинулися «рабовласники». Їхній погляд на ситуацію і їхню позицію на зустрічі у райдержадміністрації висловив представник ПП «Харистрон». Цей балакучий молодик із відомих лише йому причин категорично відмовився назвати своє прізвище.

Юрист-інкогніто заявив наступне: 

— На підприємстві до кінця 2016 року було близько 3,5 тисячі гектарів землі. На початку 2017-го представники протилежної сторони готують додаткові угоди про ро­зірвання договорів оренди на площу близько 3 тисяч гектарів, вказуючи дату укладання 1 червня 2015 року. Це стало початком конфлікту. Додаткова угода робилася в лютому 2017 року, підписується 1 червня 2015 року від імені Ракібова Ансара…

— Від імені «Глобал-Інвесту», — виправила юриста-інкогніто представник сільської громади депутат Оксана Кузишина.

— Уже в лютому 2017-го він був не уповноважений це робити, — продовжив юрист-інкогніто.  

— Угода датована 2015 роком, але зареєстрована у 2017-му, — знову поправляє юриста-інкогніто Оксана Кузишина. Але той робить вигляд, що не чує, і продовжує гнути своє:

— Кидаються усі додаткові угоди в базу, і протягом місяця підприємство позбавляється близько 3 тисяч гектарів землі. Волі підприємства у цьому не було. Хочу звернути увагу на те, що орендна плата за 2015 і 2016 рік повністю проплачена. Земельні ділянки на кінець 2016-го повністю оброблені…

І пішло-поїхало! Несумлінні реєстратори, підроблена печатка, недійсні повноваження…

Юрист-інкогніто начепив на неслухняних «рабів» і нескореного Ансара Ракібова сім смертних гріхів. А на підсилення — інформація «міжнародної ваги» (текст подаємо за диктофонним записом):    

— Американський інвестор (громадянин Туреччини, котрий мешкає у США. — Ред.) Каракаш Еррол… йому це набридло… він там закупив техніки на підприємство, її украли на 10 мільйонів. Він далі продовжує викидати гроші, людям платиться зарплата, обробляється земля… хімія, вода… Він бачить, що підприємство зникає. Йому це попросту набридло… Він якби людина непроста… У них там дуже гарні зв’язки з сенатором Конгресу США… Вони зверталися до Посольства США, Посольство США на Адміністрацію Президента України, звідти приймаються міри — звернення до Мін’юсту. Враховуючи цю всю незаконність додаткових угод про розірвання договорів оренди і укладення нових на «Оазис Півдня», вони скасовуються Мін’юстом. Ці всі документи вивчала комісія Мін’юсту, куди входить 5 чи 10 чоловік, чи більше — дуже багато! Хочу додати, що багато додаткових угод не підписані пайовиками.

Як вам такі масштаби і така оперативність Мін’юсту України?..

Про ситуацію в Надеждівці, виявляється, вже навіть у Конгресі США знають і з Адміністрації Президента України готові втрутитися. Ну і ну!

А ось позиція представника «Оазис Півдня» Валерія Гляня:

— Чому ці додаткові угоди складалися і розривалися договори? Тому, що «Глобал-Інвест» перебуває у стадії банкрутства і у підприємства немає грошей на те, щоб платити за оренду, оплачувати інші процедури.

Валерій Глянь наголосив на тому, що «24 квітня цього року був поданий адміністративний позов у Херсонський окружний адміністративний суд з приводу ви­сновку і наказу Мін’юсту, на підставах якого вам («Глобал-Інвесту». — Ред.) дісталася ця земля. Ви, коли зверталися у Мін’юст, багато документів недодали, багато чого приховали, ввівши його в оману. Чекаємо суду…».

Голова райдержадміністрації Олександр Бурейко, вислухавши обидві сторони, неодноразово повторював, що влада не має права втручатися у бізнес. А щодо ситуації, яка склалася у Надеждівці, зо­крема, сказав:      

— У людей немає юридичної освіти. І ті емоції, які у них є, будуть бити через край. Ми не повинні допустити ескалації напруженості. Як утримати людей від протиправних дій? Це наш спільний обов’язок. У Преображенці конфлікт між землекористувачами вилився у те, що одному з них кинули у двір бойову гранату Ф-1. Через кілька годин у його опонента було знайдено іншу бойову гранату. Правда, без запалу. Наше завдання — забезпечити стабільну сус­пільно-політичну ситуацію в районі.

Воно-то так, але…

А що з цього приводу думають у Конгресі США і Адміністрації Президента України?

Анатолій ЖУПИНА,

Василь ПІДДУБНЯК.




Повернулися з фронту
11.05.2017 10:17 Новости / Общество

13

Похованого просто в полі невідомого солдата Другої світової війни біля селища Плодового Таврійської міськради знайшли під час сільгоспробіт. Коли на це місце прибули пошуковці з історико-патріотичного клубу "Каховка",  збирати його останки довелося буквально по частинах. «Ще частину бійців ми підняли з узбережжя Каховського водосховища. Вочевидь, вони загинули під час оборонних боїв при форсуванні Дніпра німцями у 1941 році», — розповів почесний президент клубу Анатолій Обелець.

Чин погребіння воїнів, котрі загинули за визволення України на території сучасної Новокаховської міськ­ради, відбувся 8 травня, коли весь світ відзначав День пам’яті та примирення, вшановуючи мільйони загиблих у роки Другої світової війни.

«По всій Україні, в усіх храмах і душах людей сьогодні горить свіча пам’яті. Пам’яті про страшну велику війну, про мільйони загиблих за наше з вами право жити, — звернувся до присутніх міський голова Нової Каховки Володимир Коваленко. — Страшну ціну мала та війна, адже десятки тисяч солдат досі так і покояться в ярках, степах і лісах. Дякую Богу, що є люди, котрі переймаються їхнім пошуком. Але вони також займаються і пошуковими роботами вже на перед­ньому краї війни нинішньої… Я всіх вас прошу: держіть в пам’яті ті події. Слава героям — всім, хто піднявся назустріч кулі заради України!».

— Друга світова війна в нашій пам’яті — це глибока рана, яка скорботною тінню пролягла через долі мільйонів людей. І поки не похований останній солдат, ця війна не може вважатися закінченою, — доповнив голова Новокаховської міської ради ветеранів Дмитро Папуша.

Традиція перепоховання останків воїнів часів Другої світової війни у Новій Каховці у парку Слави була започаткована близько 10 років тому. Волонтери клубу «Каховка» не припиняють пошукову роботу. А 8 травня, крім Нової Каховки, урочисте перепоховання п’ятьох солдат відбулося також у селі Преображенці Каланчацького району.

Олег БАТУРІН.




Пам'ять одним — забуття іншим
11.05.2017 10:16 Новости / Общество

12

У Каховці далеко не всі готові вшановувати пам’ять полеглих у Другу світову війну.

 

"Першою хвилиною миру" 8 травня о 23.01 біля Вічного вогню у Каховці вшанували пам’ять усіх загиблих у Другій світовій війні. На цей захід, що вперше пройшов на офіційному рівні, зібралися десятки людей. Так само вперше тут згадали всіх українців, котрі воювали з окупантами за свободу і незалежність країни.

— Загалом у Другій світовій загинули 65 мільйонів осіб, у тому числі 8 млн. українців, котрі воювали в Червоній армії, УПА, арміях США, Канади та інших країн. У ці хвилини і дні кожен із нас повинен собі сказати, що ми є тут на цій землі, тому що їх нема, — звернувся до присутніх керуючий справами виконкому Каховської міськради Віталій Чернявський.

9 травня заходи з нагоди Дня Перемоги на цьому ж місці продовжилися. Що­правда, всі вони майже один в один повторювали сценарій, написаний, мабуть, ще за брежнєвських часів. Хоча була й суттєва відмінність: у всьому місті переважала українська символіка. Водночас більшість присутніх поводилися зовсім не патріотично і з демонстративною байдужістю за­ймалися своїми справами навіть під час виконання Державного гімну. Частина з них не приховувала, що прийшли до Вічного вогню не стільки вшанувати пам’ять загиблих у війні, скільки скуштувати «фронтової» каші й випити горілки. Окремих нетверезих 40—50-річних «ветеранів» правоохоронцям довелося «евакуювати» ще до початку проведення мітингу.

Траплялися й ті, хто долучився до ро­сійської пропагандистської акції «Бессмертный полк», вигаданої цією країною-окупантом. Деякі не соромилися навіть прийти у футболках з відповідною символікою, а також зі світлинами «дідів», які служили карателями у військах НКВС. Натомість цим «патріотам» була зовсім нецікава фотовиставка рідних каховчан, котрі захищали українську землю від окупантів і яку вже не перший рік проводить в цей день місцева фотостудія.

Привертало увагу й те, що на більшості розвішаних такими ж «патріотами» банерах рік початку Другої світової війни вказаний як 1941-й. Якщо вони навмисно зробили цю помилку, то виходить, що всі, хто загинув у боротьбі з окупантами між 1939 і 1941 роками, для них не є гідними поваги, тож усіх їх можна забути разом із їхніми подвигами.

Дивним мені здалося й те, що за ветеранськими столами біля стилізованої «фронтової кухні» не було помітно керівників міської ради ветеранів. Виявилося, вони залишили мітинг і пішли відзначати 9 Травня в компанії з друзями. Проте, коли я запитав про це у голови ветеранської організації Олександри Дар’їної, вона заявила, що зі мною «никто не хочет разговаривать». «Так хочется тебе принародно плюнуть в рожу, чтобы ты умылся за все те пакости, которые ты делаешь против народа!» — додала вона.

Водночас народжена у 1938 році Олександра Дар’їна обурилася, що влада не прийшла і особисто не привітала її як «за­служеного ветерана війни». Вона, як і всі любителі почестей у суто радянському стилі, так і не збагнули, що всі звичні для них реалії минулого стали історією у 2014 році. Саме тоді остаточно померла пострадянська Україна з усіма казками про «братній ро­сійський народ», про «безсмертний полк» і про те, що «Україна це Малоросія». Нині українці пишуть нові сторінки в літописі своєї країни, в якій немає місця тим, хто ділить історію на «свою» і «чужу».

Олег БАТУРІН.




Страница 1 из 4
<< Первая < Предыдущая 1 2 3 4 Следующая > Последняя >>