Состав редакции

/images/redaktors/gupinaav.jpeg

Жупина Анатолий Владимирович

Главный редактор.

e-mail:   newday@ukr.net

Тел.: (0552) 45-43-60, 33-44-00, 45-43-59.

images/redaktors/gupinalm.jpeg

Жупина Людмила Михайловна

Первый заместитель

главного редактора.

Тел. (0552) 45-49-24.

 

/images/redaktors/yaitskiyam.jpg

Яицкий Анатолий Николаевич

Заместитель главного

редактора.

Тел. (0552) 45-46-21.

Весь состав редакции...
ПРЕСС-КЛУБ "НОВЫЙ ДЕНЬ"                                                 ГОСТИ ПРЕСС-КЛУБА

Если вопросы, которые вас волнуют, стоят того, чтобы сформировать общественное мнение или получить широкий резонанс, обращайтесь в независимый  пресс-клуб «Новый день», который объединяет несколько десятков средств массовой информации не только Херсонщины, а и представителей общенациональных СМИ в нашем регионе…


Пятница, 30 Июня 2017
Хто не пускає атовців до санаторію?
30.06.2017 06:40 Новости / Общество

На Херсонщині спалахнув скандал з оздоровленням учасників АТО. Йдеться не про відпочинок захисників на морських узбережжях регіону (у цьому випадку діють домовленості волонтерів з власниками пансіонатів), а про санаторно-курортне лікування атовців, передбачене державною програмою. Як заявили у Центрі допомоги учасникам АТО при Херсонській ОДА, захисники від нашого регіону не можуть поїхати до санаторіїв влітку через бюрократію місцевих чиновників.У департаменті з питань соціальної політики Херсонської ОДА кошти, передбачені за відповідною програмою, розподілили так, що потрапити до санаторно-курортних закладів атовці зможуть хіба у листопаді-грудні цього року. Із запитаннями, як поправити здоров’я, демобі­лізовані масово звертаються до Центру допомоги учасникам АТО, але допомогти там не знають чим…

— Ці кошти ми можемо використати тільки не раніше грудня або листопада. Тобто вони в казначействі, і ми не можемо їх використовувати. Тому що є, кажуть, певний графік використання цих путівок, — розповіла керівник Центру допомоги учасникам АТО при Херсонській ОДА Наталя Возаловська.

У руках — купа медичних довідок, товста історія хвороби. У тому ж таки центрі я зустріла демобілізованого херсонця Володимира Бучму. Чоловіку 52  роки. Попри вже немолодий рік, він пішов добровольцем у військкомат. Далі — кілька місяців підготовки у Широкому Лані і розподіл у 13-й окремий мотопіхотний батальйон. Зайцеве, Ясинувата і т. д. — у зоні АТО Володимир прослужив понад рік. І цього вистачило, щоб підірвати здоров’я, надто вже непрості умови були.

— Доводилося стрибати, бігати, бліндажі укріплювати, тягаючи важезні п’ятиметрові бруствери. І всем це — в сирості… Та що там говорити, було діло, — бідкається Володимир Бучма.

Після фронту у чоловіка, який ніколи раніше не хворів, з’явилися проблеми з ногами — болять колінні суглоби і ступні, аж так, що часом важко ходити. Ще взимку медики рекомендували Володимиру пролікуватися в спеціалізованому санаторії, тим більше, є державна програма, за якою учасники АТО мають змогу отримати таку послугу безкоштовно. Чоловік написав заяву до органів соцзахисту, і його поставили в чергу. Щоправда, остання ніяк не рухається! А в одному тільки Корабельному районі Херсона учасників АТО, які теж бажають поїхати до санаторію, 26 чоловік!

Що ж то за графік хитрий такий, а головне — нелогічний? Хіба не влітку найкраще поправляти здоров’я, хоча, звісно, ситуації бувають різні? Заступник директора департаменту з питань соціальної по­літики Херсонської ОДА Олена Князева запевнила мене, що інформація не відповідає дійсності. Мовляв, в області немає жодних проблем з ‘‘санкуру’‘ (санаторно-курортне лікування) учасників АТО, кожен захисник, який має на руках відповідний висновок медкомісії, може обрати оздоровчий заклад, який він сам бажає, та дату, яка так само йому зручна, а не коли там призначать. До санаторію атовець їде з тристоронньою угодою на руках, попередньо укладеною між ним, органом соцзахисту та даним закладом. Цитую чиновницю:

— Сьогодні вже отримують послуги п’ять осіб, які виявили бажання. Ну за попереднім опитуванням, хтось захотів у вересні поїхати, хтось — у жовтні, серпні, липні, тут уже все залежить тільки від бажання самого учасника.

— Але такого графіка ви не складали?

— Ні, такого графіка немає і не може бути в природі, — повідомила Олена Князева.

Дивно, звідки ж тоді скарги, якщо у даному питанні все так добре? Але найцікавіше ви­явилося попереду. Мені довелося повернутися до Центру допомоги учасникам АТО, бо ж явні нестиковки в інформації — чиновники говорять одне, волонтери — інше. Шокована інтерв’ю, яке дали у департаменті соцполітики, керівниця центру Наталя Возаловська, кинулася факти перепровіряти. Зателефонувала до управління соцзахисту Суворов­ського району Херсона, який  хоч і міський за вертикаллю, а не може не підпорядковуватися згаданому департаменту. Далі, скажу чесно, і сама отримала шок… Ось що  відповіли стосовно ситуації по ‘‘санкуру’‘ у районі:

— Значить так, у листопаді виділено 13 тисяч 437 грн., це на дві путівки, і у грудні — 28 тисяч 785. А на решту міся­ців — ані копійки!... Просто всі кричать — от, оздоровлення, оздоровлення, а кидаєшся, а грошей нема! Навіщо дають у листопаді-грудні, якщо бажають зараз їхати?— пролунало з телефону, увімкненого на гучномовець.

Ще більшої ясності, що ж відбувається насправді, додав коментар голови Громадської ради при Міністрестві соціальної політики України Олексія Ліпіріді. На своїй сторінці у Фейсбук він написав:

‘‘Міністерство та Держ­служба через казначейство вже перерахували кошти на ‘‘санкур’‘ до наших обласних адміністрацій. Перераховано за перші 6 місяців відповідно половину річної суми — майже 11 млн. з 22 млн. гривень. Гроші давно в областях… Питаннячко до обласних адміністрацій — це як? Особливо ті області, де нуль підписаних тристоронніх договорів: Закарпаття, Львів, Одеса, Херсон, Хмельницький…’‘.

Тож на момент підготовки матеріалу, 23.06.2017 р., на Херсонщині було нуль договорів по ‘‘санкуру’‘! А нам тут розповідають, що все в шоколаді! Виходить, ліва рука не відає, що робить права? За­спокоює одне — у ситуацію втрутився голова Херсонської ОДА. Тільки-но прибувши зі столиці, де відбувалося засідання Кабміну, Андрій Гордєєв викликав ‘‘на килим’‘ керів­ництво департаменту соцполітики і зажадав пояснень. Того ж дня було укладено одразу 14 угод на санаторно-курортне лікування учасників АТО з Херсонщини… Сподіватимемося, і решта наших захисників пролікуються, коли треба, а не в холоди, як було розписано раніше. Таких наразі 320, хоча цифра постійно, збіль­шується, і це логічно. Між іншим, кожен учасник АТО, бажаючий поїхати до санаторію, повинен звернутися до органу соцзахисту за місцем проживання, там зобов’язані допомогти у даному питанні.

Марина САВЧЕНКО. 




‘‘Ми припинили ходити з простягнутою рукою!’‘
30.06.2017 06:40 Новости / Общество

Навчальний візит представників органів місцевого самоврядування Херсонської області в рамках програми ‘‘Маршрути успіхів’‘ з упровадження принципів доброго врядування, формування умов для надання послуг у громаді до Каланчацької селищної ОТГ став ще одним з позитивних прикладів обміну досвідом та кращими набутками створених об’єднаних територіальних громад.

Зекономлене йде на модернізацію

Візит гостей — голів територіальних громад області (міст, селищ, сіл та ОТГ), секретарів місцевих рад — співпав з неординарною для громади подією — урочистим відкриттям після капітальної реконструкції  (термомодернізації) місцевого ясел-садка № 2 ‘‘Казка’‘ (на фото). Після заміни вікон та дверей, утеплення повністю всієї будівлі вдалося втричі скоротити ви­трати з місцевого бюджету на енергозабезпечення дошкільного закладу, а це сотні тисяч гривень. Зекономлені кошти будуть використані на термомодернізацію інших об’єктів ОТГ. Всі роботи виконано на умовах співфінан­сування громади та Державного фонду регіонального розвитку (ДФРР). Загалом реалізація проекту обійшлася в 1 млн. 400 тис. гривень. На урочистостях з першими досягненнями в новому статусі ОТГ вітали численні гості, а ще вихованці та колектив за­кладу, які присвятили винуватцям свята цілий концерт. Перерізаючи символічну червону стрічку, голова ОТГ Володимир Зінчук зазначив, що термомодернізація — це лише перший крок, який довів, що громада на правильному шляху. Адже ефективність рекон­струйованого об’єкта вже дала про себе знати не тільки економічною вигодою, а й тим, що діти та персонал тепер менше хворіють, у приміщеннях тепло й затишно. Будівля приваблива нині не тільки внутрішнім комфортом, а й зовні. Наступний крок — виділення 800 тисяч гривень на реконструкцію покрівлі закладу вже до кінця року. Те, що в ОТГ дбають про дітей як майбутнє громади, засвідчують і встановлені спортивно-ігрові майданчики, кіль­кість яких зростатиме з кожним роком, запевняє Володимир Зінчук.

Колапсу не сталося — все прораховували

Далі за маршрутом гостей вітали хлібом-сіллю творчі хореографічні колективи ОТГ. Безпосередньо під час зібрання та обміну досвідом голова громади в подробицях зупинився на тому, як вона створювалася, який потенціал мала на початку, чим живе сьогодні та що планує на перспективу. Презентація потенціалу ОТГ з 6 сільських рад (16 населених пунктів) та селища, які увійшли до її складу, дала уявлення про те, як вони будують своє спільне життя, що почалося після виборів 11 грудня.

— Ми півтора року йшли до об’єд­нання. Давалося кожне рішення непросто, не всі нас зрозуміли. Але сьогодні є головне — взаємна робота, підтримка одне одного в ОТГ, — зазначає Володимир Зінчук.

У процесі обміну досвідом називалося, зокрема, багато організаційних проблем перехідного періоду. Насамперед це стосувалося передачі об’єктів інфраструктури. Нині школи, дитсадки, медична галузь та сфера культури повністю на утриманні об’єднаної громади, яка намагається кожному приділити належну увагу та забезпечити фінансування.

— Щоб усе пройшло без ката­клізмів, ми вже в грудні провели 6 сесій, які присвятили обговоренню можливих проблем та пошукові варіантів виходу з непростих ситуацій, аналізували та прогнозували, — підкреслює голова ОТГ. — Це дозволило завершити реєстрацію всіх закладів у новому статусі вже до 20 січня, щоб їхні працівники не відчули ніякого дискомфорту, в т. ч. й з виплатою зарплати. Скажімо, освітяни — посеред навчального року. Нині у нас є свій відділ освіти та інші структурні підрозділи, відділи та управління. Перебудовуватися довелося оперативно на ходу, починаючи від рішень сесії і до призначення керівників на конкурсній основі. Все відбувалося прозоро: прийшли молоді, висококваліфіковані спеціалісти, котрі добре знають справу та відповідальні. Медичну ‘‘первинку’‘ забрали собі. Щоправда, тепер наш центр ПМСД потребує ліцензування внаслідок зміни власника. Однак це тимчасові оргмоменти, які ні в якому разі не стосуються якості надання медпослуг. Нині проводяться регулярні виїзди бригад медиків у сільські населені пункти ОТГ, адже відстань і дороги не повинні стримувати права людей отримувати своєчасну кваліфіковану допомогу. Хоча і автобусне сполучення у нас налагоджене з кожним із сіл. Вводимо в штат нові посади лікарів, зараз беремо хірурга, якого до цього не було. Плануємо на 800 тисяч гривень уже найближчим часом закупити діагностичне обладнання. Розробляємо проект модернізації медзакладу.

Зберегли і територіальний центр соціального обслуговування як украй затребувану установу для людей похилого віку та одиноких громадян. Його мережа збережена як у селищі, так і в селах, а це близько 20 працівників. Планується найближчим часом ввести посаду психолога.

Оптимізація

не означає знищення

Крім того, в селах залишили комунальні підприємства, є навіть проект зі створення власної своєрідної служби автодоріг. Адже їх мережа по ОТГ доволі велика, а стан доріг, як і мереж водозабезпечення, довжина яких по об’єднаній громаді сягає понад 100 км, украй жалюгідні. Тому й доводиться аналізувати гуртом шляхи наповнення бюджету ОТГ, залучаючи всі ресурси та невикористані можливості. Зійшлися на тому, що потрібно переглядати ставки земельного податку, робити нормативно-грошову оцінку земель, звертатися до суб’єктів господарювання, аби ті не приховували зайнятість та податки. Більше контролювати і економити там, де це не на збиток громаді. Тому переглядаються штати. Найбільш здібні працівники, що вивільнилися в селах, зна­йшли роботу в селищі. Певної оптимізації зазнали й освітянські заклади — малокомплектні (де було по 15—20 учнів) перетворилися на НВК (школи-дитсадки). З підвезенням важче розв’язати проблему, адже ні стан доріг, ні відсутність шкільного транспорту наразі цьому не сприяють. Звісно, що за короткий проміжок часу не можна вирішити проблеми, які накопичувалися впродовж 25 років. Однак вже сьогодні в громаді напрацьовують спільний план стратегічного розвитку. Особлива надія — на інвестиції. У найближчих планах — відкриття заводу з переробки рису (його власник вже зареєструвався на території ОТГ) та проект облаштування сміт­тєзвалища з подальшою переробкою ТПВ. Серед бюджетоутворюючих — відомий Каланчацький маслосирзавод. І підприємство працює з відрахуваннями до бюджету понад мільйона гривень, і населення має куди здавати молоко з приватних обійсть.

— Та головне надбання об’єднання полягає в тому, що ми нарешті не ходимо з простягнутою рукою попід районними чи обласними органами влади, а всі питання оперативно ви­рішуємо напряму, — зазначає голова ОТГ. — Звісно, важче фізично, однак легше морально! Маючи ресурси, ми намагаємося їх спрямовувати на розсуд громади на найбільш значущі для неї об’єкти. Ми навчилися вдумливо розподіляти, розумно економити та нести персональну відповідальність за прийняті рішення. Ми не відчуваємо кадрового голоду, бо на конкурс на кожну посаду претендують по 3—4 фахівці. У нас високопрофесійні економісти та бухгалтери, котрі прекрасно орієнтуються в нових умовах.

Чи не найбільше запитань колег якраз і стосувалося налагодження виконавчої роботи селищної ради, діяльності бюджетної сфери ОТГ, формування штату апарату та депутатського корпусу.

Візит організований регіональним відділенням АМУ в рамках проекту ПУЛЬС.

Олена НЕЧИПУРЕНКО.




Савелій, ти не прав!
30.06.2017 06:40 Новости / Общество

У розряд крилатих потрапила фраза із призабутої, колись популярної кінострічки ‘‘Велика перерва’‘. Герой фільму Петро Тимохін, роль якого зіграв незабутній Савелій Крамаров, зі співчуттям до себе, улюбленого, прорік: ‘‘Жаль лише, життя одне! Було б у мене їх три — три зарплати одержував би!’‘

Тезко великого артиста Савелій Лейбзон, сільський голова приміської Музиківки Білозерського району, таких слів не говорив, але очевидно подумав: ‘‘Зарплата зарплатою, а премія — це таки премія. Хай і не державна…’‘

Тертий за сільрадівським столом чиновник, відзначений високим званням заслуженого  вчителя України, низкою трохи нижчих державних, відомчих та церковних нагород, а також сертифікатом проектного менеджера (!), недовго вагався і вирішив зробити собі вагомий новорічний гостинець.   

Хотів як краще, а вийшов… троянський кінь, та ще й із норовом!

Тут досвідчений Савелій Нолєвич справді дав маху. І добре ще, що нині такі часи, що за такі сертифіковані махи поки що ще мало дають… А міг би стати й лісорубом чи ко­лійним укладчиком.

Події ж розгорталися так

На сесії Музиківської сільської ради, яка проходила 16 грудня, в день Преподобного Сави Сторожевського, серед важливих роз­глядалося питання преміювання Лейбзона Савелія Нолєвича у розмірі 100 відсотків посадового окладу.

За що, питаєте? За ‘‘високі досягнення у праці, за виконання особливо важливої роботи, доплати за ранг і вислугу років’‘. Щодо високого рангу і вислуги років — тут, напевне, навіть у голови Верховної Ради Андрія Парубія сумнівів не виникло б. А от щодо решти чеснот, то тут дещо складніше. Втім, світло на відоме ще зі старих часів дещо туманне адміністративне формулювання ‘‘за високі успіхи’‘, ‘‘за важливу роботу’‘ може пролити офіційний сайт ввіреної Савелію Лейбзону Музиківської сільської ради (нині — об’єднаної територіальної громади). У категорії ‘‘Наші досягнення’‘ за 2016 рік значиться, що цей орган місцевого самоврядування одержав низку важливих перемог. І першою з них значиться (цитата) ‘‘Перемога з проектом ‘‘Крути педалі!’‘, за фінансової підтримки Британської Ради в рамках проекту ‘‘Активні громадяни’‘ та за підтримки Фонду ‘‘Об’єднання’‘ у співпраці з ГО ‘‘Музичани’‘.

Що воно таке, оте ‘‘Крути педалі’‘, напевне й не всі селяни знають, хоч педалі крутять щодня, причому — без підтримки Британської Ради.

Дехто із музиківців грішним ділом подумав, що Савелій Нолєвич, чого доброго, разом із депутатами здійснив міжнародний велопробіг за маршрутом Музиківка — Лондон (відстань близько 2 935 км, приблизний час у дорозі автомобілем 38,5 год., велосипедом — поки що невідомо).    

Та навряд чи наші земляки ризикнули б податися у таку далеку веломандрівку, навіть якби за неї преміювали не одного пана Лейбзона.

Від педалей — до деталей

На тій пам’ятній грудневій сесії Савелій Нолєвич і ще п’ятеро депутатів від голосування за персональну премію для голови утрималися. Однак навіть цей патріотичний вчинок по достоїнству не оцінили ні управління захисту економіки в Херсонській області департаменту захисту економіки Національної поліції України, ні Білозерський районний суд, куди були передані відповідні матеріали слідства.

14 червня ц. р. у Білозерці відбувся районний суд в складі головуючого судді Сокирко Л.М., при секретарі Онофрійчук Л.О., за участі прокурора  Чернишова В.В. На лаві підсудних — громадянин Лейбзон С. Н. Заслухавши правопорушника, його захисника, висновок прокурора, щодо обґрунтованості притягнення правопорушника до адміністративної відповідальності, дослідивши протокол та додані до нього матеріали, суд дійшов висновку, що дії невдало ‘‘премійованого’‘ сільського голови Музиківки Лейбзона С. Н. підпадають, зокрема, під ч. 1 ст. 1 Закону України ‘‘Про запобігання корупції’‘ та ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Отакої! Хотів як краще, а вийшло не тим боком…

У постанові зазначено: ‘‘Правопорушник в судове засідання прибув, вину в інкримінованому йому правопорушенні визнав повністю, щиро покаявся, надав пояснення, які аналогічні складеному протоколу’‘.

‘‘Обираючи вид адміністративного стягнення, судом враховано характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан та обставини, які пом’якшують та обтяжують відповідальність’‘, — йдеться у постанові суду.

Іменем України Білозерський районний суд своєю постановою визнав громадянина Лейбзона С. Н. ‘‘винним в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 172-7 ч. 1 КпАП України, та вирішив піддати адміністративному стягненню у виді штрафу на користь держави у розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян —1700 (одна тисяча сімсот) грн. Із голови Музиківської об’єднаної територіальної громади стягнутий на користь держави судовий збір в сумі 320 грн.

Деякі херсонські засоби масової інформації вважають, що  громадянин Лейбзон став ‘‘жерт­вою системи’‘, бо, мовляв, ‘‘як багато інших керівників рад різних рівнів, Савелій Нолєвич не повідомив на сесії про конфлікт інтересів’‘.

Якщо справді так, то чи означає ця ‘‘юридична підкладка’‘, що управління захисту економіки в Херсонській області департаменту захисту економіки Національної поліції України даремне наїхало на безневинного музиківського  ‘‘велосипедиста’‘? Що сільські голови через масовість порушень ними закону, як твердять ЗМІ, — ‘‘поза законом’‘?..

Тоді як бути із таким поняттям, як ‘‘презумпція знання законодавства (лат. Ignorantia juris non excusat — незнання закону не вибачається), з якого випливає визначення: незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності, яка і міститься в частині 2 статті 68 Конституції України?     

Якщо громадянин Лейбзон, котрий, до всього, очолює об’єднану територіальну громаду, цього не відав, то це його проблема. Хто-хто, а чиновник такого рангу мав би знати відповідні закони і Конституцію України. Хоч б ради того, аби замість премій не одержувати судових постанов, розшаркуючись покаянно перед Фемідою на всі чотири боки. Наступного разу, чого доброго, такі реверанси можуть і не пройти. 

Макс РАШПІЛЬ.




Як створити громадське пасовище?
30.06.2017 06:39 Новости / Общество

На це животрепетне для селян питання відповідає начальник Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області Ігор ШАПРАН.

— Ігоре Анатолійовичу, чи не найактуальніше питання для нинішніх селян — можливість випасати худобу. Як створити громадське пасовище? Чи вирішується сьогодні це питання?

— Одним із варіантів вирішення зазначеної проблеми є передача земельних ділянок, які використовуються або можуть бути використані для створення громад­ських пасовищ, у постійне користування.

— З чого починати, якщо виникає така необхідність?

— Перш за все, ми рекомендуємо створити на території сільської ради комунальне підприємство, яке б здійснювало управління та контроль за використанням земель громадських пасовищ, своєчасно відтворювало рослинний світ, не допускало деградації земель, несло б відповідальність за належне їх використання.

— Припустимо, що комунальне підприємство створено. Що далі?

— Далі це підприємство звертається до Головного управління Держгеокадастру з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у постійне користування для створення громадського пасовища. У клопотанні слід зазначити орієн­товний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Крім того, слід надати обгрунтування площі та довідку від компетентного органу про поголів’я худоби, яку передбачається випасати.

— Як довго розглядатиметься клопотання?

— Головне управління Держгеокадастру розгляне клопотання у місячний строк і прийме відповідне рішення.

— Що може стати підставою для відмови?

— Це може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обгрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

— Якщо отримано згоду розпорядника землі, які наступні дії комунального підприємства?

— Наступний крок — замовлення розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для створення громадського пасовища.

— Хто виконує такі роботи?

— Відповідно до статті 26 Закону України ‘‘Про землеустрій’‘, розробниками такої документації є юридичні особи, котрі володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких працюють за основним місцем роботи не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників, які є відповідальними за якість робіт із землеустрою, та фізичні особи-підприємці, котрі володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованими інженерами-землевпорядниками, відповідальними за якість робіт із землеустрою. Державний реєстр сертифікованих інженерів-землевпорядників опублікований на офіційному веб-сайті Держгеокадастру України (http://land.gov.ua) у розділі ‘‘Ліцензування та сертифікація’‘.

Так от, розробляється проект земле­устрою, розробник подає його до органу Держгеокадастру у районі для реєстрації в спеціалізованій системі. А далі треба чекати погодження.

— Хто має погодити цей документ? 

— Кваліфіковані експерти. Постановою Кабінету Міністрів України від 31 серпня 2016 року № 580 ‘‘Деякі питання реалізації пілотного проекту з запровадження принципу екстериторіальності погодження проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки територіальними органами Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру’‘ затверджено тимчасовий порядок взаємодії між територіальними органами державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру на період реалізації пілотного проекту з запровадження принципу екстериторіальності погодження проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки територіальними органами Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру під час погодження проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки. З сис­теми реєстрації проект землеустрою в електронному (сканованому) вигляді шляхом випадкового відбору потрапляє на розгляд експерта, в будь-яку область України. Саме він і повинен надати висновок — позитивний або негативний (якщо є зауваження до розробника).

Після погодження проекту земле­устрою замовник (у нашому випадку — комунальне підприємство) звертається до територіального органу Держгеокадастру за місцем знаходження земельної ділянки з заявою про отримання витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. Проект землеустрою разом з клопотанням про його затвердження подається до Головного управ­ління Держгеокадастру у Херсонській області.

— Це останнє, що треба зробити?

— Останній крок — реєстрація права постійного користування земельною ділянкою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на підставі наказу Головного управління Держ­геокадастру про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування та витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. Тепер все.

— Дякую за роз’яснення.

Анатолій ЯЇЦЬКИЙ.




Страница 1 из 3
<< Первая < Предыдущая 1 2 3 Следующая > Последняя >>