Состав редакции

/images/redaktors/gupinaav.jpeg

Жупина Анатолий Владимирович

Главный редактор.

e-mail:   newday@ukr.net

Тел.: (0552) 45-43-60, 33-44-00, 45-43-59.

images/redaktors/gupinalm.jpeg

Жупина Людмила Михайловна

Первый заместитель

главного редактора.

Тел. (0552) 45-49-24.

 

/images/redaktors/yaitskiyam.jpg

Яицкий Анатолий Николаевич

Заместитель главного

редактора.

Тел. (0552) 45-46-21.

Весь состав редакции...
ПРЕСС-КЛУБ "НОВЫЙ ДЕНЬ"                                                 ГОСТИ ПРЕСС-КЛУБА

Если вопросы, которые вас волнуют, стоят того, чтобы сформировать общественное мнение или получить широкий резонанс, обращайтесь в независимый  пресс-клуб «Новый день», который объединяет несколько десятков средств массовой информации не только Херсонщины, а и представителей общенациональных СМИ в нашем регионе…


Пятница, 21 Июля 2017
Мистецтво тримати удар
21.07.2017 07:04 Новости / Общество

Перший жнивний рубіж Херсонщина подолала, попри те, що дощі дещо підмочили графік збиральної кампанії: на 13 липня механізатори краю зібрали мільйон тонн зерна. А якщо точніше — 1 мільйон 31 тисячу тонн. Це близько половини того, що передбачає обласна про­грама економічного розвитку (2,4 мільйона тонн). Одначе не слід забувати народну мудрість: не той урожай, що в полі. Тим паче, що й статистика ця приблизна, оскільки не враховане тут зерно, яке дрібні господарства за безцінь прямо з бункера комбайнів безконтрольно пересипають у бездонні кузови зернотрейдерів, а по-нашому перекупників.  

Важким для степовиків видався сьогорічний урожай. Не за вагою, а за невідшкодованими витратами на нього. Особливо ж для таких господарств, як ТДВ ‘‘Тарасівська іскра’‘, чиї землі всього за кілька десятків кілометрів від другої за величиною пустелі Європи — Олешківської піщаної арени. 

— Цей рік незвичайний, — говорить голова правління товариства, заслужений працівник сільського господарства України Віктор Нагребе­цький. — За 27 років роботи керівником господарства я, чесно кажучи, вперше побоювався за те, чи буде взагалі врожай ранніх зернових. Обсіялися ми вчасно і за всіма вимогами технології. Але спочатку посіви морози притиснули, навесні поля накрила хвиля холодів, за холодами — посуха. Ми, чесно кажучи, розгубилися: що робити? А як тут не розгубишся, коли спочатку види на врожай восени ‘‘показували’‘, що можемо взяти по 40—50 центнерів пшениці з гектара. Але страшна посуха зробила свою чорну справу: замість 50 центнерів зерна на корені залишилося 20, а подекуди — ще менше. Глянеш на поле — красиве, доглянуте, а колоски — хоч плач! Та, слава Богу, добре, що хоч щось є. Думаю, що зібраного врожаю вистачить, аби розплатитися з людьми за оренду землі, видати зароблене збиральному загонові і підготувати поля до нового засіву.

— У вас цьогоріч ранніх зернових багато було?

— 1100 гектарів. Парові площі дали до 40 центнерів з гектара, а інші — по 15—17. Загалом же середня врожайність становить 17,2 центнера озимої пшениці з гектара при торішній 37.

— Одначе ви, бачу, оптимізму не втрачаєте?

— Навчилися тримати удари погоди, яка в зоні ризикованого землеробства часто застосовує проти нас ‘‘недозволені’‘ прийоми. Колектив у доброму настрої — як-не-як, а обжинки — це завжди свято. Але ми вже думаємо про майбутній урожай. Насіння є, техніка готова, пальним запаслися, добрива наявні…

— Весь урожай збирали власними силами?

— Тільки власними! Колись в господарстві урожай збирали 24 комбайнами ‘‘Нива’‘ і ‘‘Дон’‘. Збиральний загін тоді складався з 60 чоловік. Цього року на жнивному полі працювали 4 потужні імпортні комбайни ‘‘Нью-Холланд’‘ і 7 людей — 4 комбайнери і 3 водії КАМАЗів. Керував загоном інженер Сергій Миколайович Гера, а начальником приймального пункту ми призначили Олександра Семеряка. У нас люди — на всі руки майстри, як у народі кажуть. Наприклад, завідуючий центрального току — він же й комбайнер. Микола Курган і комбайнер, і орач. Не відстають від старших механізаторів і молодші — Сергій Ковалик і Анатолій Куліда. Сьогодні вони комбайнери, завтра — водії, післязавтра — трактористи. 

— Довго збирали хліб?   

— Віджнивувалися ми за 10 робочих днів. Уже видали людям і зарплату, і зерно. Весь урожай ретельно чищений і покладений на зберігання до того часу, коли піднімуться ціни на хліб. Продавати зерно по 3000 гривень за тонну — себе не поважати! Нам вільний ринок сьогодні і не світить — його міцно захопили перекупники. 

Не встигли залишити поля жниварі, як слідом за ними в загінки зайшли орачі. Благо, дощики розмочили кам’янистий від тривалої спеки грунт, інакше навіть німецька сталь не змогла б нічого вдіяти проти українського грунту, ‘‘зацементованого’‘ жарінню.    

— Зараз на підготовці грунту працює теж сучасна техніка — 2 трактори ‘‘Челленджер’‘ по 360 ‘‘коників’‘ кожен, 2 ХТА ‘‘Слобожанець’‘ останнього випуску, німецькі плуги ‘‘Лемкен Петтінген’‘.

— Як, до речі, себе показують вітчизняні харківські трактори ‘‘Слобожанець’‘?

— За день виорюють до півтори сотні гектарів поля. Тож і українці не розучилися виготовляти потужну техніку.

— Вікторе Григоровичу, Ви колись пішли всупереч закликам вчених відмовитися від плуга…

— І продовжую йти, як би мене не закликали відмовитися від плуга, впроваджувати голландську чи яку іншу технології. Наша південноукраїнська (плужна) технологія (кажу це як практик) найбільш оптимальна для наших степів.

— Ранні зернові зібрані. А як почуваються інші культури?

— Соняшнику посіяно 1000 гектарів. Дощики, що пройшли, врятували його від згорання. От якраз на цю культуру сподіваємося найбільше. Якщо зберемо добрий врожай, то зможемо купити нову техніку і високоякісне насіння.

У тарасівців є чому повчитися. І хліборобській тактиці, і селянській мудрості, і здатності тримати удари погодних катаклізмів. Як і належить істинному керівникові господарства, тон задає голова правління товариства ‘‘Тарасів­ська іскра’‘ Віктор Нагребецький, котрий вважає: ‘‘Бути бідним в Україні — гріх. Гріх навіть тоді, коли обставини проти тебе’‘.

Василь ПІДДУБНЯК,

Анатолій ЖУПИНА.




Бездельникам пора на выход
21.07.2017 07:04 Новости / Общество

В Херсоне правозащитники, автомайдановцы, крымские татары, другие вынужденные переселенцы с оккупированного полуострова создали Общественный совет по вопросам Крыма. Организация в значительной степени уникальна. Ведь ее штаб-квартира сегодня находится… в палаточном городке на проспекте Ушакова — прямо под стенами офиса постоянного представительства Президента Украины в АР Крым. И это совсем не случайно. Активисты и волонтеры, которые развернули бессрочный пикет, убеждены, что чиновники лишь создают видимость работы по деоккупации и возвращению захваченных земель. Тогда как необходимы конкретные шаги, реальная координация усилий властей и международных организаций, деятельная помощь вынужденным переселенцам. Об этом участники акции откровенно говорили на встрече с журналистами в пресс-клубе ‘‘Новый день’‘.

— За все время существования Херсонского регионального меджлиса крымских татар я ни разу не встречался с главой представительства Президента Украины в АР Крым Натальей Попович или с ее подчиненными. Хотя контакты меджлиса сразу после его формирования высылались им по электронной почте. Представительство живет какой-то своей жизнью, и наши проблемы ему не интересны, — с горечью отметил председатель регионального меджлиса Ленур Люманов. — Был просто поражен, когда на официальном сайте нашел информацию о закупках представительством товаров и услуг за квартал. Потрачено 720 тысяч бюджетных гривен! На нужды чиновников, выходит, у государства денег хватает, а на то, чтобы создать для крымчан центры административных услуг у каждого из трех контрольных пунктов въезда-выезда их нет. После перехода КПВВ жители оккупированного полуострова вынуждены ехать за любыми документами аж в Херсон, тратить на это время и деньги.

— Далеко не факт, что поездка в Херсон окажется плодотворной, — подхватила блогер, вынужденная переселенка Елизавета Богуцкая. — Скажу о себе: когда приехала на прием в представительство, его главы Натальи Попович на месте не оказалось. А ее сотрудник Сергей Ефанов заявил, что ‘‘не уполномочен сообщать’‘, на месте ли его руководитель и когда госпожу Попович можно увидеть. Стали звонить в дверь — из представительства вызвали полицию. Затем последовал какой-то загадочный телефонный звонок о минировании его здания. Полицейские час добивались, чтобы их впустили, а они смогли провести осмотр и убедиться, что никаких взрывоопасных предметов там нет. Лариса Шайморданова — мать пропавшего в Крыму человека — также пыталась туда войти. Так прямо на моих глазах Сергей Ефанов задом вытолкал ее из дверей!

— На сайте представительства указано, что Наталья Попович ведет прием на протяжении трех часов один раз в месяц. О’кей, можно допустить, что она человек занятой и больше времени у нее нет. Но почему переселенцы из Крыма не могут каждый день свободно войти в офис и поделиться с работниками представительства своими бедами, попросить у них помощи? Обществу вообще невдомек, чем они там занимаются: за 3 года — ни одной пресс-конференции или брифинга, — продолжает координатор общественной организации ‘‘Автомайдан Киев’‘ Екатерина Кувита. — На наших глазах к госпоже Попович пыталась прорваться съемочная группа телеканала ATR. Ее также не пустили внутрь, что стало основанием для подачи в полицию заявления о препятствовании журналистской деятельности.

Член Обшественного совета по вопросам Крыма, делегат от Меджлиса крым­скотатарского народа Изет Гданов сообщил также, что активисты будут добиваться от прокуратуры расследования преступной бездеятельности представительства. Они также подали обращение к Президенту Украины с просьбой уволить Наталью Попович. Кстати, на встречу с журналистами в пресс-клубе ‘‘Новый день’‘ не явилась ни она сама, ни кто-либо из ее подчиненных.

Дмитрий Карп, член Общественного совета по вопросам Крыма, убежден: представительство ‘‘для галочки’‘ вообще не нужно. А нужен орган, который шаг за шагом координировал бы сотрудничество государства, международных и общест­венных организаций для борьбы за освобождение полуострова от кремлевских ‘‘гибридов’‘. Просиживать в уютных креслах штаны и проедать бюджетные деньги — на это много ума не требуется.  

Правозащитники, вынужденные переселенцы и в целом критикуют государственную политику по части деоккупации Крыма. Спустя три с лишним года после захвата полуострова путинскими войсками о координации усилий в этой сфере можно только мечтать. Какая уж там координация, если прокуратура АР Крым находится в Киеве с филиалом в Херсоне, ГУ Нацполиции в АР Крым расположено в Одессе, а Представительство Президента — в Херсоне. А бить-то, господа хорошие, нужно единым кулаком, а не пальцами врастопырку! 

Сергей ЯНОВСКИЙ.




Паника на украинских Мальдивах
21.07.2017 07:04 Новости / Общество

На Джарылгаче не сумели разминуться сразу три пассажирских теплохода, из-за чего свыше 300 курортников пришлось эвакуировать обратно в Скадовск с помощью пограничников и спасателей. Отдыхающие с детьми купили билеты на теплоходы серии ОМ, которые должны были пришвартоваться у причалов неподалеку от маяка на острове Джарылгач. Однако дул сильный ветер, который то и дело менял направление, а вдобавок ‘‘согнал’‘ воду, обнажив мели на фарватере. И понеслось: ОМ-104 высадил пассажиров на ‘‘дикий’‘ деревянный причал, который находился всего в полусотне метров от причала легального, представляющего собой прочный понтон из газобетона. В это время ОМ-103 ветер начал ‘‘отжимать’‘ в направлении судна, стоявшего по соседству. На выручку ему отправился теплоход ‘‘Анна 2’‘, однако все 3 судна опасно приблизились друг к другу и не могли маневрировать. Эту ‘‘кашу’‘ пришлось растаскивать портовому буксиру ‘‘Инженер Капустин’‘, который оттащил ‘‘Анну 2’‘ на свободную воду и взялся за ОМ-104.

В это время отдыхающие, наблюдавшие столпотворение водного транспорта, стали па­никовать и набились на ОМ-103, требуя доставить их в Скадовск. При норме в 199 пассажиров их там было на 100 человек больше! Люди ждали отправки почти 5 часов. И со своих смартфонов писали на Фейс­бук тревожные сообщения, которые вмиг подхватили масс-медиа. Учитывая исключительную ситуацию, служба капитана Скадовского морского торгового порта разрешила отход перегруженного теплохода от Джарылгача. Но попытка буксира вывести ОМ-103 на глубину закончилась тем, что швартовочный конец лопнул и ОМ-103 намотал его на винт. Часть пассажиров с него за­брал вернувшийся ОМ-104, остальных эвакуировали маломерные суда и катер Морской поисково-спасательной службы, дополнила специалист Главного управления ГС ЧС Херсонщины Галина Лысенко. Катера и баркасы вывозили также других курортников, застрявших на острове и умолявших, чтобы их оттуда забрали. Эвакуация продолжилась далеко за полночь, и все это время у причалов ожидали бригады скорой помощи.

Правда, они не понадобились — никто из отдыхающих, включая добрую сотню детворы, не пострадал. Хотя поволноваться за иных ‘‘беженцев’‘ с украинских Мальдив все-таки пришлось. После благополучного прибытия в Скадовск иные курортники прямым ходом отправлялись в генделыки на набережной и там усиленно заливали стресс спиртным в огромных дозах. Медики опасались, что особо усерд­ствовавшие по этой части ‘‘найденыши’‘ либо получат алкогольное отравление, либо станут жертвами воров и грабителей, но все обошлось — после обильных возлияний попавшие в переделку курортники проспались в своих номерах и арендованных комнатах. А на следующее утро у касс на пристани опять собралась толпа желающих ехать на Джарылгач…

Владимир ДОРОФЕЕВ.




Раденське диво на Петра і Павла
21.07.2017 07:03 Новости / Общество

Храм у селі Раденську на Олешківщині ще не добудували, але його сині шпилі видно всім, хто проїжджає трасою в напрямку оптового овочевого ринку. Незважаючи на незавершені будівельні роботи, в церкві давно правиться — служби відбуваються у нижньому храмі. У середу, 12 липня, невеличке приміщення ледь вміщало всіх бажаючих помолитися й причаститися — Петра і Павла, не двонадесяте, але одне з най­улюбленіших у народі християнських свят. Цього разу на день двох святих люди на раденській службі плакали… Просто перед богослужінням у кущах неподалік церкви виявили покинуте немовля.

59-річна Світлана Дробітько саме поспішала до храму, аж враз почула щось схоже на крякання… Чи качка, чи кошеня — з узбіччя доносилися дивні звуки і, разом з тим, нікого не було видно. Стукала у ворота найближчої хати — не відчинили. Запитувала в людей, котрі проходили повз: а ви щось чуєте? Але ті лишень знизували плечима. Але ж вона, мати трьох дітей і бабуся дев’яти онуків, серцем відчувала: щось тут не так. І не качка, і не кішка, а ніби дитина пищить, зовсім малесенька! От тільки де вона? На місце жінка поверталася тричі, а потім покликала односельця, Віктора Пономаренка, щоб поліз у нетрі — при дорозі ростуть чагарники і бур’ян, ще й гілок хтось накидав. У хащах чоловік не одразу розгледів пакет, розгорнувши целофан, односельці обімліли: всередині було немовля, без одягу, прикрите однією аптечною пелюшкою. На місце одразу викликали ‘‘швидку’‘. Медики не приховували шоку — у малого виявилася неперев’язаною пуповина, а він вижив… у поліетиленовому пакеті, практично без повітря, лежачи при дорозі, де ганяють автівки і зграями бігають безпритульні собаки. Люди розцінили — не інакше, як диво сталося, мабуть, самі апостоли Петро і Павло у свій день зберегли дитині життя. Хлопчик народився цілком здоровий, просто маленький, в порівнянні з іншими немовлятами: вага — 2400 г, зріст — 39 см. Крикливий. А як інакше — голос його і врятував, певно, інстинкт самозбереження народжується разом з людиною. Доки оператори одразу чотирьох телеканалів знімають кювез, де лежить головний герой, персонал пологового відділення Олешківської ЦРЛ захлинається сльозами: таке маленьке, а вже самотнє, рідна мати викинула на узбіччя, як кошеня…

Хто взяв на себе великий гріх, та ще й і у християнське свято, поки не відомо. Поліція перевіряє всіх породіль та жінок на останніх термінах вагітності, котрі мешкають у Раденську та навколишніх селах. Розпитують і фармацевтів, бо ж зачіпка лише одна — гігієнічна пелюшка з того самого пакета. Звинувачувати аптечних працівників тут навряд чи в чомусь можна — нічого кримінального вони не продавали, просто, певно, хтось із них бачив ту саму жінку, то, може, щось таки здалося підозрілим? Селяни ж припускають: жінка, яка народила і викинула хлопчика, не тутешня, бо таких, щоб ходили вагітними, а потім раптом виявилися і без живота, і без дитини, у Раденську немає, люди б помітили. Можливо, злочин вчинив хтось зальотний. Хіба мало   в  селі, де основний вид зайнять — вирощування овочів у парниках, найманих робітниць? А скільки повз Раденськ проїжджає люду в напрямку Великокопанівського ринку? Де гарантія, що малюка не вижбурнули з однієї з машин? Зрозуміло, що дитини жінка вирішила позбавитися, бо, скоріш за все, не має можливостей її прогодувати. Але навіщо ж кидати у траву, у щільно за­критому пакеті, за такої спеки? Невже не можна було залишити біднесеньке на порозі церкви, там би його швидко знайшли! Але сталося, як сталося. Маленький знайда потихеньку набиратиме вагу, якої йому не вистачає, бо їсть, як кажуть медики, добре. Пацієнта-бійця, бо з першого дня йому довелося поборотися за життя, у відділенні всі полюбили. Вже й ім’я дали, та не одне, а з ім’ям по батькові: просимо любити й жалувати — Павло Петрович вони, на честь двох христових апостолів, причетних до раденського дива. Хай же вони й надалі його бережуть!

Ну а правоохоронці звертаються до можливих свідків історії з покинутим немовлям. Якщо у вас є достовірна інформація щодо інциденту, який ранком 12 липня трапився неподалік церкви у Раденську, звертайтеся на лінію 102 або безпосередньо до Олешківського відділення поліції. Конфіден­ційність гарантують.

Марина САВЧЕНКО.




Страница 1 из 3
<< Первая < Предыдущая 1 2 3 Следующая > Последняя >>