Состав редакции

/images/redaktors/gupinaav.jpeg

Жупина Анатолий Владимирович

Главный редактор.

e-mail:   newday@ukr.net

Тел.: (0552) 45-43-60, 33-44-00, 45-43-59.

images/redaktors/gupinalm.jpeg

Жупина Людмила Михайловна

Первый заместитель

главного редактора.

Тел. (0552) 45-49-24.

 

/images/redaktors/yaitskiyam.jpg

Яицкий Анатолий Николаевич

Заместитель главного

редактора.

Тел. (0552) 45-46-21.

Весь состав редакции...
ПРЕСС-КЛУБ "НОВЫЙ ДЕНЬ"                                                 ГОСТИ ПРЕСС-КЛУБА

Если вопросы, которые вас волнуют, стоят того, чтобы сформировать общественное мнение или получить широкий резонанс, обращайтесь в независимый  пресс-клуб «Новый день», который объединяет несколько десятков средств массовой информации не только Херсонщины, а и представителей общенациональных СМИ в нашем регионе…

Пам’яті Шановної Віри Опанасівни
Новости - Общество
05.05.2016 13:20

Скорботна звістка про те, що пішла з життя Віра Опанасівна Найдьонова, вразила кожного з нас. Аграрії, науковці, громадськість Херсонщини та всієї України з глибоким жалем сприйняли сумну новину.

Для багатьох Віра Опанасівна стала взірцем Людини. Непересічна особистість з незламним характером, добра і порядна людина, вольова і мудра жінка. На превеликий жаль, її більше немає з нами…

Мало хто любив рідну землю так, як вона. Справжня господиня — вона зробила, здавалося б, неймовірне в наш скрутний час: її господарство стало зразковим, а за запозичуванням досвіду роботи в «Асканійське» приїздили агрономи з усіх куточків України. Віру Опанасівну любили і шанували, цінували її думку як авторитетну й незалежну.

Лише нещодавно ми вітали її з успішним захистом кандидатської дисертації, та чи це було головним у її житті? За своє життя вона написала сотні дисертацій, але всі вони були втілені не на папері, а на землі, на хліборобській ниві, яку ця людина любила всім своїм добрим серцем.

На жаль, її більше немає поряд з нами. Це велика втрата. Її порада була, як золото. Її слово ніколи не розходилося з ділом. Чи не це головна якість порядної людини?

Віра Опанасівна майже все життя віддала селу Тавричан­ці, яке, безперечно, стало для неї рідним. Свої перші гроші заробила в 17 років, працюючи влітку лаборантом на хлібозаготівельному пункті. А в 1966 році почала працювати рядовим інспектором сільради, і долею судилося стати її керівником.

Паралельно заочно навчалася у Київському інституті народного господарства імені Д. С. Коротченка за спе­ціальністю «економіст сільського господарства». Про ті часи Віра Опанасівна колись згадувала: «Вчилася добре, навіть пропонували залишитися працювати на кафедрі бухгалтерського обліку, але спочатку пішов з життя чоловік, а потім брат — і я залишилася з маленьким сином на руках та племінниками. Довелося повернутися у село і працювати, щоб піднімати їх на ноги».

Так доля загартовувала її сталевий характер. Але тоді все лише тільки починалося.

З 1981 до 1984 року вона очолювала виконком Тавричанської сільської ради народних депутатів Каховського ра­йону. В 1984-му як секретар парткому перейшла на роботу в радгосп «Асканійський», через рік Віру Опанасівну призначили директором цього господарства. Тут проходила друга половина її яскравого життя, сповненого подіями навіть загальнодержавного масштабу.

З дитинства вона не уявляла себе ніде, окрім агросектору: «Особисто я впевнена, що працювати в АПК — це моя доля». Працелюбна, віддана своїй справі, щира і розумна — ця жінка змогла створити посеред каховських степів справжню оазу, на яку перетворилося село Тавричанка за часів її керування «Асканійським». Зразкова інфраструктура села, її щорічний розвиток, взірцеве управління дослідним господарством підкреслювали не­ординарність особистості директора. На роботу до Віри Опанасівни утворювалася черга з найкращих спеціалістів. Їй вдалося створити комфортні умови для розвитку молодих учених, механізаторів і просто майстрів-трударів.

На превеликий жаль, ми втратили Людину, котра своїми добрими справами славила українське село і нашу вітчизняну науку.

Віра Опанасівна, попри всі труднощі, які спіткали економіку України за часів незалежності, зуміла досягти таких результатів, які ще довго вважатимуться орієнтирними для вітчизняних аграріїв.

Щорічно в «Асканійському» вироблялося не менше 12—15 тисяч тонн зерна, середньодобовий приріст однієї голови худоби перевищував один кілограм. На сьогодні день в господарстві пра­цюють 370 чоловік. Обсяг виробництва продукції зріс у кілька разів, є два племзаводи і завод з виробництва насіння, зросло поголів’я ВРХ, надої молока збільшилися до 7 тис. літрів від однієї корови, земельний банк збільшився вдвічі й становить близько 9,3 тис. га.

Показовим є такий факт з її життя, яким якось поділилася з журналістами: «Одного разу я побувала на лікуванні в санаторії «Хмельник» і, коли повернулася, збудувала про­філакторій, щоб лікування міг отримати кожен». І такою Віра Опанасівна була завжди. Все найкраще, про що дізнавалася, вона намагалася дати людям, ділилася з кожним, хто цінував добро і знав ціну праці на рідній землі. Інноваційні технології, нові сорти й гібриди сільськогосподарських культур, породи худоби, передовий досвід та новітню техніку — все нове вона прагнула залучити до виробничого процесу та поставити на службу людям.

Беріг Господь її. Адже вона ставилася до всіх, як до своїх близьких, з розумінням, по справедливості, любила людей і завжди славила Бога.

«Найбільше досягнення — родина. В мене добрий син, гарна невістка, двоє онуків. Це все моя гордість. Успішне господарство, допомога своїй Вітчизні і людям — все це також мої досягнення, без яких і я сама  не була б щасливою», — такою її запам’ятаємо ми всі.

Тепер, коли її не стало, з болем читаємо уривки інтерв’ю, але впевнені, що там, на Небесах, вона відпочиває від тяжкої хвороби, з якою так довго боролася, та від важких справ. І все у неї добре, тому що поряд перебувають святі й ангели Господні…

Висловлюємо глибокі спів­чуття рідним та близьким Віри Опанасівни Найдьонової.

Колектив Інституту зрошуваного землеробства.