Состав редакции

/images/redaktors/gupinaav.jpeg

Жупина Анатолий Владимирович

Главный редактор.

e-mail:   newday@ukr.net

Тел.: (0552) 45-43-60, 33-44-00, 45-43-59.

images/redaktors/gupinalm.jpeg

Жупина Людмила Михайловна

Первый заместитель

главного редактора.

Тел. (0552) 45-49-24.

 

/images/redaktors/yaitskiyam.jpg

Яицкий Анатолий Николаевич

Заместитель главного

редактора.

Тел. (0552) 45-46-21.

Весь состав редакции...
ПРЕСС-КЛУБ "НОВЫЙ ДЕНЬ"                                                 ГОСТИ ПРЕСС-КЛУБА

Если вопросы, которые вас волнуют, стоят того, чтобы сформировать общественное мнение или получить широкий резонанс, обращайтесь в независимый  пресс-клуб «Новый день», который объединяет несколько десятков средств массовой информации не только Херсонщины, а и представителей общенациональных СМИ в нашем регионе…

‘‘Децентралізація — це наш вихід з кремлівської матриці’‘
Новости - Общество
14.07.2017 10:36

Популісти, які саботують реформу, живуть учорашнім днем.

 

Створеній ще торік об’єд­наній територіальній громаді на Каховщині районна влада не поспішає передавати належне їй майно. На Бериславщині досі не створено жодної ОТГ, місцеві громади з цим не квапляться, а чиновники лякають їх страшилками про провал реформи в інших ра­йонах. У Новій Каховці оголосили сепаратистами і побили горщики з Таврійськом, який прагне створити власну ОТГ. Подібні історії сьогодні можна зустріти не лише в Херсон­ській області, а, мабуть, по всій Україні.

Чому децентралізація досі наштовхується на потужний спротив у регіонах? Чому деякі політики не зацікавлені у цій реформі? Директор з науки та розвитку Інституту громадянського суспільства, експерт Ради Європи Анатолій Ткачук може дискутувати на подібні теми з ранку до ночі. Не випадково його називають батьком децентралізації в Україні. У цій темі він із 1989 року. З Ткачуком радяться урядовці, він бере активну участь у підготовці змін до Конституції, що будуть частиною адміністративно-територіальної реформи. Можливість зустрітися з цим відомим експертом з’явилася під час прес-туру ‘‘Кращі практики місцевого самоврядування’‘, організованого у Хмельницькій області організацією ‘‘Інтер­ньюз-Україна’‘ разом із Міні­стерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України. Анатолій Ткачук охоче відповів на найпоширеніші питання по реформі.

Візит у минуле

— Щойно я повернувся з Болградського району Оде­ської області. Для мене це був візит у минуле. Бо люди, котрі зібралися у залі, були такі самі, як у Хмельницькому в 2005-му. На Одещині у людей були такі ж страхи та питання, що мені ставили 12 років тому. Під час кожного візиту я завжди заходжу до старших класів у місцевих школах і розмовляю з учнями. Питаю: що вони мають у своїй громаді і що хотіли б мати? Мені часто відповідають: ‘‘Хотіли б мати багато грошей’‘. Але як це зробити? Просто забрати у багатих і віддати бідним? А що як хтось багато працює і тому добре заробляє, а інший нічого не має, бо пиячить? Таким чином перерозподіляти гроші було б несправедливо. Проте саме такий принцип в Україні діяв до 2015 року.

Через це ніхто не хотів розвиватися. А навіщо? Бо будеш розвиватися — значить, у тебе більше й заберуть. А якщо ти заробляєш мало, тобі й дадуть більше. Красота! Тож ті зміни, що вже відбулися, є справжньою революцією стосовно доходів самих громад. Якщо у вашому селі чи місті є автозаправка, то з неї ви маєте 100% податків до свого бюджету. Якщо ви отримуєте високу зарплату, то податки з неї теж збагачуватимуть казну громади.

Так виглядає система, а як воно в житті? Я живу в селі біля Києва і щодня їжджу на роботу автівкою. Через це село йде відрізок паралельної одеській трасі дороги. Частина водіїв воліє з’їхати з основної траси і потрапляють на тупикове перехрестя. Щотижня там билися машини, але геть нікого це не цікавило. Бо дорога належить громаді, а поліція і автодор займатися нею не хотіли. З початком децентралізації на тій ділянці дороги нарешті встановили світлофори і лежачіх поліцей­ських. На мою думку, заради лише цього варто було робити дану реформу. Бо лише на цьому одному прикладі ми маємо збережені життя і майно багатьох людей. А скільки подібних ситуацій можна на­збирати по всій країні?

Рівні можливості для всіх

Неподалік від Хмельницького є село Наркевичи. Все життя з сотня місцевих жителів щодня вранці йшли 2 кілометри до поїзда, аби дістатися до роботи і так само ввечері — додому. На тій дорозі була ділянка в 400 метрів, на якій взагалі не було ніякого покриття. Тож навесні і восени людям доводилося проходити цей шлях через болото у чоботах. І вже в потязі вони перевзувалися у туфлі.

Тільки минулого року там зробили нарешті дорогу і провели освітлення. Зверніть увагу: змінювалися Конституції СРСР, генеральні секретарі КПРС, президенти незалежної України, але дорога не з’являлася, поки не відбулася реальна реформа. А це те, що люди бачать. Звісно, не всі розуміють, що подібні зміни відбуваються саме завдяки реформі. Нерідко можна почути: ‘‘О, тепер наш голова менше краде’‘. Насправді це не так. Просто раніше не було ніяких можливостей зробити щось подібне. Тепер такі можливості є. І якщо голова не крастиме, то зробити в громаді можна справді дуже багато.

Хоча слід пам’ятати, що, крім великих можливостей, децентралізація має і великі ризики. Є багато історій, коли на виборах в ОТГ переміг син контрабандиста, який в житті нічим не займався, крім контрабанди через молдовський кордон. І тоді люди скаржаться: ‘‘Що це за реформа? У нас нічого не змінюється!’‘. Але, вибачте, всім громадам дали рівні можливості. І ваша справа — скористатися цим чи ні.

Реформа змінює психологію громади

Сьогодні ми маємо справу з величезною атакою на реформу з боку ‘‘опоблоків’‘ і різних відозмінених регіоналів, вічно ‘‘другої’‘ ‘‘Батьківщини’‘ і інших популістів. З боку тих, хто реально щось втрачає і не може ніяк змиритися, що цей поїзд уже пішов. Вони живуть учорашнім днем.

Децентралізація — не просто глибинні зміни в системі управління. Це взагалі зміна філософії і вихід з матриці, в яку ми давно були посаджені: з усіма вертикалями, лініями виконкомів, представниками Президента. Усім, що насправді було запрограмовано в Кремлі. Нині ситуація змінюється. У 2004-му спробували [провести реформу], в 2005-му теж. У 2008—2009 рр. нинішній головний опозиціонер реформи Тимошенко підписала її концепцію, але так і не опублікувала. Потім при­йшли Азаров з Януковичем і взагалі скасували те все. І лише тепер нарешті почався вихід з кремлівської матриці, тож Путін і кричить, що все це неправильно, що треба робити по-московському.

Людині все одно, у кого є ті чи інші повноваження. Їй головне інше: чи розвивається її громада, чи комфортно і безпечно їй в ній жити. Тож мета реформи полягає в покращенні якості життя через зростання економіки. Тому — це важлива річ — громади, що вже об’єд­налися, вже не говорять про повноваження. Вони просять про інше: допомогти розробити стратегію, аби до них при­йшов бізнес, аби у них було більше ресурсів.

Реформа змінює психологію самої громади. І дозволяє перейти на нову якість життя.

Школи для неуків

Цікавою є ситуація щодо шкіл. Нерідко можна зустрітися з тим, коли в тому чи іншому навчальному закладі, розрахованому на 100—200 осіб, навчаються лише два учні, проте місцеві жителі виступають проти їх закриття. Нещодавно цю проблему порушували в Житомирській області. Голова однієї з тамтешніх ОТГ розповів, яку проблему вони побачили в таких школах. Коли учнів, котрі навчалися в малокомплектних ЗОШ, перевели до інших закладів, вони просто не змогли бути в класі. Діти виявилися соціально не інтегрованими. Вони не просто нічого не знають, а навіть не можуть працювати в колективі. Тож коли завдяки реформі школи перенесли на нижчий рівень, то за їх роботу стали відповідальні самі громади. Вони почали проводити оптимізацію, аби забезпечити нормальну систему освітніх закладів і рівень навчання.

Районний рівень себе вичерпав

Нині районні керівники, котрі опинилися в ситуації з ‘‘куцими’‘ громадами, що залишилися у них після об’єднання решти, роблять усе можливе, щоб реформа не відбулася в інших громадах і районах. Проте вона неодмінно триватиме, бо ситуація змінюється на очах.

Приміром, у Хмельницькій області є Волочиський район. Його бюджет цьогоріч становить 248 млн. грн. З них власних надходжень — лише 5,9 млн. грн., а решту дає держава у вигляді трансфертів. Натомість діюча там Волочиська міська ОТГ має бюджет 153 млн. грн., з яких 85 млн. грн. — власні надходження. Відчуйте різницю: 5,9 і 85 мільйонів!

Районні керівники повинні зрозуміти, що вони все одно не втримаються. Бо якщо у них уже є створені громади, то ці райони точно не залишаться в теперішньому вигляді. Тому в Верховній Раді невдовзі з’явиться законопроект, який має вирішити ці питання. Районний рівень давно себе вичерпав. А найбільш успішними громадами є ті, що мають не менше 15—20 тисяч жителів і які створюються навколо міста.

На Хмельниччині була цікава ситуація, коли всі 160 жителів села Нова Гута зі створеної Чемеровецької ОТГ не захотіли брати участі у виборах селищного голови і депутатів місцевої ради, оскільки бажали приєднатися до селища Смотрича сусіднього Дунаєвецького району.  Зрозуміти їх позицію можна, подивившись на мапу. Адже відстань від Нової Гути до Чемерівців 30 км, а до Смотрича лише 3 км.

Поведінка селян — результат дій Центрвиборчкому, що не допускав утворення ОТГ з числа суміжних громад. Адже виявилося, що [існуючий адмі­ністративно-територіальний] поділ не є природним, бо жителі одного села завжди тяжіли до іншого району. І необхідні коригування обов’язково будуть. Тому що політична, популістична, лобістська складові свого часу призводили до появи територій, що не мають динаміки до життя.

Розподіл на село і місто? Забудьте!

У Конституції України не існує поняття міста обласного значення. Хоча де-факто вони є. Але коли в ЦВК говорили, що вони не можуть змінювати межі районів і призначати там вибори, бо там є місто обласного значення, це не суперечило Конституції. Якби громади, яким ЦВК з цієї причини відмовила у призначенні виборів не поскупилися б на нормального юриста, то він у суді давно розмазав би Центрвиборчком наномолекулярним методом по стінці.

Однак хочеться додати: забудьте про розподіл на міста і села! При децентралізації утворюється ОТГ, і якщо раніше села були донорами міста, куди всі їздили на роботу, то тепер міські території мають поділитися з сільськими. І від того, до речі, отримають лише великий зиск.

Записав Олег БАТУРІН.

Херсон — Хмельницький — Херсон.