Состав редакции

/images/redaktors/gupinaav.jpeg

Жупина Анатолий Владимирович

Главный редактор.

e-mail:   newday@ukr.net

Тел.: (0552) 45-43-60, 33-44-00, 45-43-59.

images/redaktors/gupinalm.jpeg

Жупина Людмила Михайловна

Первый заместитель

главного редактора.

Тел. (0552) 45-49-24.

 

/images/redaktors/yaitskiyam.jpg

Яицкий Анатолий Николаевич

Заместитель главного

редактора.

Тел. (0552) 45-46-21.

Весь состав редакции...
ПРЕСС-КЛУБ "НОВЫЙ ДЕНЬ"                                                 ГОСТИ ПРЕСС-КЛУБА

Если вопросы, которые вас волнуют, стоят того, чтобы сформировать общественное мнение или получить широкий резонанс, обращайтесь в независимый  пресс-клуб «Новый день», который объединяет несколько десятков средств массовой информации не только Херсонщины, а и представителей общенациональных СМИ в нашем регионе…

Буде ‘‘Мир’‘, буде і хліб!
Новости - Общество
14.07.2017 10:40

Для приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ‘‘Агрофірма ‘‘Мир’‘, що у Новотроїцькому районі, нинішня збиральна — особлива. Воно хоч і не кругла дата, не ювілей, а все ж… Рівно три десятиліття тому тут, у Горностаївці, на базі бригадного села колгоспу ‘‘Перемога’‘ було створене самостійне агропідприємство. І мало хто тоді, мабуть, вірив, що ‘‘Мир’‘ колись стане відомим на всю Україну. Але сталося саме так! Та зараз — гаряча пора, тому про рубіжну дату — після жнив.

 

…Нарешті після затяжної посухи небеса зглянулися над степом, обдарувавши його дощами, подекуди — таки справними. Тут, у глибинній Таврії, їм раді завжди — навіть коли жнива. А вони ж тут у розпалі — он уже й екватор видніється! Директор ПОСП  ‘‘Агрофірма ‘‘Мир’‘, заслужений працівник сільського господарства України Іван Доценко віддає по мобільному телефону комусь розпорядження: ‘‘Пробуйте, пробуйте збирати! Там, на 11-му полі соломи більше, а тут менше… Треба, щоб валок поперек пішов… Давай-давай!..’‘.

Ставши свідком короткої ділової розмови, передовсім — не про намолоти і центнери, а про настрій.

— Раніше казали: битва за врожай. А зараз за що ця битва — за врожай чи, може, за виживання?

— Справді, якщо говорити образно, то була вона битвою, битвою і залишається. Тільки у кожного, хто безпосередньо працює на землі, до неї різні підходи. А у держави цих підходів немає ніяких. А якщо простіше, то завдання одне: вирощене потрібно зібрати. До колоска, до зеренця! За нами — люди (тисячі людей!), котрим треба платити орендну плату, заро­бітну плату, премії за хорошу роботу. І в кого голова за це болить? У нас, аграріїв, відпущених державою на ‘‘вільні хліби’‘. Самі дістаємо добрива, пально-мастильні матеріали, засоби захисту рослин…

— Жнивний фронт у вас, знаю, один із найбільших у Новотроїцькому районі, який не втратив колишньої слави житниці Херсонщини. У вас же навіть лісосмуги хлібом пахнуть!

— Фронт справді чималий. Площа ранніх зернових (це озима пшениця, озимий і яровий ячмінь, озимий рапс плюс ярова гірчиця) у цьому році становить 4 177 гектарів. У розрізі років це середній показник або, якщо брати у структурі посівних площ, це 51—52%.

— Нинішній рік видався примхливим — то сушило, то мочило…

— У нас не мочило, а в основному сушило. І добре сушило! Зимових запасів вологи, вважай, не було. Весна пройшла без дощів, бо якщо говорити про останній дощик, який пройшов 21—22 травня, то сума опадів становила 14—16 мм. Мізер! Це видно зараз і по урожаю, і по зерну — хліб запалений, особливо на богарних площах. На парах якість зерна нормальна. Все воно II—III класу. На інших попередниках цей показних десь трохи гірший, попадається навіть фуражна пшениця. Я не пам’ятаю, щоб за останніх 6—7 років доводилося збирати фуражне зерно. А цього року ми такої пшениці вже одержали десь 1200 тонн.

— Виходить, що цей рік справді можна вважати не хлібним?

— Для нашої зони — так. Оскільки не було опадів, то немає й хорошого врожаю…

— Навіть при тому, що господарство, як завжди, визначається високою культурою землеробства і неухильним дотриманням всіх вимог агротехніки.

— Аякже! В середині травня, наприклад, обробили посіви ранніх зернових від клопа-черепашки… А тут погода втрутилася. Після холодів — спека. І пішли різко на спад і натура зерна, і його якість…

— І жнива, мабуть, довелося розпочати раніше на тиждень-другий?

— Саме так, почали вибірково збирати хліб уже 26 червня, а не 1—7 липня, як у минулі роки. На кінець минуло тижня, враховуючи те, що пройшли дощі, ранні зернові зібрані майже на половині площ при середній урожайності 31,6 центнера зерна з гектара.

— Пшениці у вас української селекції?

— Усі сорти — херсонські. Пшениця дає по 31 центнеру, озимий ячмінь — 38,2, яровий — 38,9 центнера… Завважте таке: ми поки що збирали пшениці на гірших попередниках, а як тільки перейшли на посіви по парах, то зразу і урожайність пішла різко вгору, і якість зерна значно поліпшилася. На парах пшеничка сипле з кожного гектара по 47—52 центнери. А на зрошенні (а це близько тисячі гектарів), думаю, і по 60 буде.

— Урожай збираєте власною технікою чи доводиться наймати десь на стороні?

— Тільки своєю! У нас є 8 потужних імпортних комбайнів — 4 ‘‘Массей-Фергюсони’‘, ‘‘Джон Дір’‘ і 3 ‘‘Клаас Лексіони’‘. 

Коли вся оця степова армада одночасно виходить у загінки, устигай лише відвозити на тік, приймати, очищати і складувати хліб! Агрофірма ‘‘Мир’‘ — це ж не фермерське господарство. Буває, щодня на тік надходить по 650—870 тонн зерна. І ним же треба розпорядитися по-хазяйськи.   

— Іване Івановичу, в полях я нарахував до десятка потужних зерновозів — явно зернотрейдери на ‘‘полювання’‘ вийшли. А на ваших полях — жодного! 

— Ми ж не ‘‘мішочники’‘-фермери, які продають неочищене зерно прямо з-під комбайна і за безцінь. Ми свій хліб засипемо у засіки, а коли піднімуться ціни на нього до прийнятних, тоді й почнемо продавати.

Нашу розмову про хліб насущний перебиває телефонний дзвінок із Херсона. То внучок Івана Івановича у свого заклопотаного діда запитує:

— Як жнива йдуть?..

— Нормально! — відповідає щасливий дідусь.

І треба в цей час бачити його очі! Очі людини, котра творить щастя на землі, як каже Іван Іванович, ‘‘без жлобства’‘, маючи на увазі тих численних сутяг, у котрих мозок вражений метастазами осібного збагачення.  

Але зараз — не про це…

По дорозі в степ завертаємо на тік, де вже вивершуються монблани збіжжя.

— У агрофірмі за роки її існування створене потужне зернотокове господарство, — говорить її незмінний ось уже чверть століття директор. — Оцей склад, що ліворуч від трьох зерноочисних комплексів — ЗАВів, ми збудували торік. Він трохи менший за розміром, ніж футбольне поле, розрахований на зберігання 7,5—8 тисяч тонн зерна. Навпроти нього будуємо ще такий же склад. Думали встигнути до жнив, але підвели постачальники пиломатеріалів. Доводиться надолужувати прогаяне. Це ще б один ЗАВ поставити, щоб прискорити переробку зерна.

Агрофірма ‘‘Мир’‘ впровадила і впроваджує у виробництво сорти, найбільш придатні до жорстких умов посушливого таврійського степу. Серед м’яких і твердих озимих пшениць — це Кохана, Асканійська, Дріада, Ярославна, Кірена…

Жнивне напруження відчувається і у насіннєвій лабораторії, розташованій безпосередньо на току.

— Зерно, що сьогодні надходить зараз на тік, в основному 3-го класу, і це при тому, що погодні умови цього року були не з найкращих, — зауважує лаборант Ольга Абраменко. — Аби ж не ця спека… Але на наш хліб гріх скаржитися!

Їдемо у степ, туди, де після нетривалої перерви ‘‘на дощ’‘ знову закипіла справжня україн­ська толока. Така, як була за наших дідів-прадідів: дружна, однодумна, добротворча. І не приховує своєї законної радості і гордості директор однієї з кращих в країні агрофірми ‘‘Мир’‘:   

— Зверніть увагу ось на це поле, — говорить Іван Доценко. — Бачите, які гарні колоски? Це новий сорт сильної пшениці-дворучки Клариса. Вона, на відміну від інших сортів, дозріває днів на 10 раніше, а сіяти її можна наприкінці оптимальних строків. Якість зерна — II—III клас! У цьому році вперше посіяли Краснодарську, яка в наших умовах на зрошенні дає до 7 тонн зерна з гектара. Ми дотримуємося давнього хорошого девізу: хліб — усьому голова.

Давнє хліборобське правило гласить: комбайн з поля, плуг — в борозну. Та де там! Нещадне сонце так висушило степи, що вони, здається, потріскують, як сухий лист на дереві.

— Зайшли потужним ‘‘Джон Діром’‘ на скошене пшеничне поле, почали лущити і пушити землю, а воно не туди, — говорить тракторист Олександр Попко. — Не брили, ‘‘чемодани’‘ за лапами вивертаються. І — стали. А тут дощ пішов! Після нього робота пішла, як по маслу! Думаю, гектарів 60 сьогодні ‘‘візьму’‘.  

Тракторист знову пірнув у гарячу кабіну свого потужного трактора, бо ж треба ловити момент, поки грунт вологий.

А у комбайнерів — своє: діждались таки, коли нарешті сонце висушило променисті хвилі хлібів. І попливли дружно потужні степові кораблі в цьому океані рукотворному, що розлився від обрію до обрію. І потекло в кузови автівок не зерно, а таврійське золото.

Анатолій ЖУПИНА,

Василь ПІДДУБНЯК.