Состав редакции

/images/redaktors/gupinaav.jpeg

Жупина Анатолий Владимирович

Главный редактор.

e-mail:   newday@ukr.net

Тел.: (0552) 45-43-60, 33-44-00, 45-43-59.

images/redaktors/gupinalm.jpeg

Жупина Людмила Михайловна

Первый заместитель

главного редактора.

Тел. (0552) 45-49-24.

 

/images/redaktors/yaitskiyam.jpg

Яицкий Анатолий Николаевич

Заместитель главного

редактора.

Тел. (0552) 45-46-21.

Весь состав редакции...
ПРЕСС-КЛУБ "НОВЫЙ ДЕНЬ"                                                 ГОСТИ ПРЕСС-КЛУБА

Если вопросы, которые вас волнуют, стоят того, чтобы сформировать общественное мнение или получить широкий резонанс, обращайтесь в независимый  пресс-клуб «Новый день», который объединяет несколько десятков средств массовой информации не только Херсонщины, а и представителей общенациональных СМИ в нашем регионе…

Перлина у південному намисті
Новости - Общество
21.07.2017 07:01

Чорноморському біосферному заповіднику Національної академії наук України — 90 років.

Здавалося б, країні, розтерзаній революційним переворотом і громадянською війною, не до збереження природи. Одначе тодішня влада, не в приклад нинішній, думала не лише про ‘‘демократичні’‘ вибори до парламенту, домни і тваринницькі ферми, гідростанції і меліоровані гектари… Аби думала, то навряд чи з’явився б доленосний, як виявилося, документ — Декрет № 172 Ради Народних Комісарів УРСР ‘‘Про утворення надморських заповідників по берегах Чорного й Азовського морів’‘. День підписання цієї постанови — 12 липня 1927 року — і став днем народження Чорноморського заповідника.

Тоді Чорноморський був складовою частиною заповідника Надморського, мета створення якого — ‘‘охоронити надбережжя Чорного і Азовського морів, зокрема птахів, від хижацького знищення їх під час перельоту і гніздування’‘.

Важко навіть уявити, що було б нині на величезних теренах суші й моря, якби не та пам’ятна Директива українського Раднаркому! Можливо, мав би край ще одну неозору піщану пустелю — без птиці й звіра, без червонокнижного багатства. І не було б нині того первозданного куточка природи, яким нині захоплюється світ.

Нинішній директор Чорноморського біосферного заповідника НАНУ Анатолій Юрченко (на фото) у своїй доповіді на урочистих зборах, присвячених ювілейній даті, що пройшли у Голопристанському палаці культури ‘‘Сузір’я’‘, зауважив: ‘‘У період своєї самостійності заповідник відчув на собі жорстокі удари погромів, що чинилися Сталіним і Хрущовим та їхніми продовжувачами і поплічниками на місцях. Цей період (особливо 1932—1933 роки) характеризується значним скороченням заповідних територій в результаті волюнтаристських рішень місцевих органів влади та з дозволів Наркомзему, без спеціальних постанов уряду. Захоплення заповідних територій проводилося під виглядом задоволення потреб у випасах та сінокосах для колгоспів і радгоспів.

Яскравим прикладом такого самоуправства можуть слугувати дії директора радгоспу ‘‘Каракульекспорт’‘ об’єднання Пушносиндикат Упиря. Цей діяч у 1932 році за підтримки члена Всеукраїнської сільськогосподарської академії Машури добився рішення Голопристанського райвиконкому про вилучення зі складу Ягорлицького масиву приморських заповідників 2447 гектарів заповідних земель для випасу овець.

Тогочасні наукові співробітники заповідника попереджали місцеве керівництво про те, що розведення на цій території овець небезпечне. Часті шторми можуть призвести до непередбачуваних наслідків. Застереження ці не були взяті до уваги. В результаті шторм, що розігрався, змив у Чорне море півтисячі овець, закуплених за валюту в Афганістані…’‘.

Вівці втопилися, а от чиновники вискочили з води сухими!

У наші дні уже їхні послідовники, а то й нащадки Упиря (передовсім прокурори, судді, товстосуми з Херсона, Києва, інших міст України), так і норовлять влаштувати персональні ‘‘випаси’‘ у заповідних місцях, приліплюючи до збережених дібров і затишних берегів цегляні ‘‘шалаші’‘. До пари їм — професійні браконьєри, для яких закони не писані…

Чи не щодня колективу Чорноморського біосферного заповідника, крім наукової і просвітницької діяльності, доводиться тримати оборону від тих, для кого Природа не була і не стане Храмом. Нелегко? Дуже непросто оберігати цим людям неруко­творні скарби, заповідані не Херсонщині, не Україні — всьому людству.    

А це таки справді скарби!

Територія заповідника є рідним домом для більш як 700 видів рослин, із яких 44 види охороняються на державному та міжнародному рівнях. Серед них — три десятки видів занесено до Червоної книги України, 16 — до Європейського Червоного списку, 6 — до Світового переліку видів. Три види рослин охороняються відповідно до Бернської та 7 — Вашингтонської конвенцій. Виключно на пісках пониззя Дніпра і Південного Бугу зустрі­чаються чебрець дніпровський, волошка короткоголова, житняк пухнастоквітковий, юринея пухка, гвоздика краплиста…

Залишками давньої Гілеї — лісового краю пониззя Дніпра, описаного у V ст. до н. е. Геродотом, є реліктові лісові колки. А чого варта Тендрівська піщана коса Чорного моря, яка вузькою смугою простягнулася на 80 км. Давні греки називали її Ахіллесовим шляхом і поставили храм, присвячений Ахіллесу.

Серед багатьох видів мешканців заток заповідника та морського узбережжя — 88 видів риб 43 родин. Із 69 видів риб, занесених до Червоної книги України, тут мешкає 13. 13 же видів риб охороняється згідно з Бернською конвенцією.

У заповідних водах водяться звичайний дельфін, а також чорноморська афалина і азовка, чорноморський лосось…

На території біосферного заповідника достеменно зареєстровано більш як 3 тисячі видів комах, 5 — земноводних, 9 — плазунів, понад 60 видів ссавців… Лише на Нижньодніпровських аренах зустрічаються піщаний сліпак та ємуранчик Фальц-Фейна. Тут трапляється понад 300 видів птахів, із яких 60 занесені до Червоної книги України.  

Тепер ви уявляєте, яке унікальне світове багатство живого світу ‘‘про­писане’‘ у Чорноморському біо­сферному заповіднику, розташованому у Голопристанському районі Херсонської та Очаківському Миколаївської областей! До його території входять Тендрівська та Ягорлицька затоки Чорного моря, острови, розташовані в цих затоках, а також 6 материкових ділянок: Волижин ліс, Солоноозерна, Івано-Рибальчанська, Ягорлицький Кут, Потіївська та Потіївська Стрілка.       

Нині загальна площа одного з найстаріших заповідників України і найбільшого морського заповідника Європи становить понад 109 тис. гектарів, із яких більше 90 тис. — заповідні території, а 76 тис. гектарів припадає на акваторії Чорного моря і його заток. 

Сесією Координаційної ради з програми ЮНЕСКО ‘‘Людина та біо­сфера’‘ заповідник включений до міжнародної мережі біосферних резерватів.  

За високі досягнення у роботі і з нагоди 90-річного ювілею Чорноморського біосферного заповідника Верховна Рада України нагородила його колектив Почесною гра­мотою. Її вручив іменинникам голова облдержадміністрації Андрій Гордєєв.

— Дев’яносто років — це великий термін, — підкреслив він. — І за ці роки агресивна поведінки людини по відношенню до природи була зупинена саме вами, вашим колективом. І ви передасте красу нашого Південного степу наступним поколінням такою, якою її створила природа. І за це вам велика подяка!

Найвищу нагороду Національної академії наук України — відзнаку та нагрудний знак ‘‘За професійні здобутки’‘ — передав директорові за­повідника Анатолію Юрченку заступник директора Інституту зоології імені І. І. Шмальгаузена Національної академії наук України, куратор Чорноморського біосферного заповідника Віталій Харченко.

Вітаючи своїх колег, директор біосферного заповідника ‘‘Асканія-Нова’‘ імені Ф. Е. Фальц-Фейна, кандидат біологічних наук Віктор Гавриленко сказав промовисті і відверті, на наш погляд, слова: ‘‘Заповідна справа — надзвичайно складна, копітка і, скажу відверто, виснажлива праця, яка виконується дуже самовідданими людьми. Особливо в даний час, коли пішла переоцінка цінностей, коли часто за науку, за культуру, за природоохоронну справу забувають, коли у людей розвинувся шалений хапальний рефлекс, коли люди забувають про середовище існування, яке треба зберігати’‘.

Заповідна справа — це справді ідеологія. А за нею — покликання і, якщо на те, щоденний подвиг. Подвиг на плацдармі цивілізації, що зветься Чорноморський біосферний заповідник.

Анатолій ЖУПИНА,

Василь ПІДДУБНЯК.