Мистецтво тримати удар | Печать |
Новости - Общество
21.07.2017 07:04

Перший жнивний рубіж Херсонщина подолала, попри те, що дощі дещо підмочили графік збиральної кампанії: на 13 липня механізатори краю зібрали мільйон тонн зерна. А якщо точніше — 1 мільйон 31 тисячу тонн. Це близько половини того, що передбачає обласна про­грама економічного розвитку (2,4 мільйона тонн). Одначе не слід забувати народну мудрість: не той урожай, що в полі. Тим паче, що й статистика ця приблизна, оскільки не враховане тут зерно, яке дрібні господарства за безцінь прямо з бункера комбайнів безконтрольно пересипають у бездонні кузови зернотрейдерів, а по-нашому перекупників.  

Важким для степовиків видався сьогорічний урожай. Не за вагою, а за невідшкодованими витратами на нього. Особливо ж для таких господарств, як ТДВ ‘‘Тарасівська іскра’‘, чиї землі всього за кілька десятків кілометрів від другої за величиною пустелі Європи — Олешківської піщаної арени. 

— Цей рік незвичайний, — говорить голова правління товариства, заслужений працівник сільського господарства України Віктор Нагребе­цький. — За 27 років роботи керівником господарства я, чесно кажучи, вперше побоювався за те, чи буде взагалі врожай ранніх зернових. Обсіялися ми вчасно і за всіма вимогами технології. Але спочатку посіви морози притиснули, навесні поля накрила хвиля холодів, за холодами — посуха. Ми, чесно кажучи, розгубилися: що робити? А як тут не розгубишся, коли спочатку види на врожай восени ‘‘показували’‘, що можемо взяти по 40—50 центнерів пшениці з гектара. Але страшна посуха зробила свою чорну справу: замість 50 центнерів зерна на корені залишилося 20, а подекуди — ще менше. Глянеш на поле — красиве, доглянуте, а колоски — хоч плач! Та, слава Богу, добре, що хоч щось є. Думаю, що зібраного врожаю вистачить, аби розплатитися з людьми за оренду землі, видати зароблене збиральному загонові і підготувати поля до нового засіву.

— У вас цьогоріч ранніх зернових багато було?

— 1100 гектарів. Парові площі дали до 40 центнерів з гектара, а інші — по 15—17. Загалом же середня врожайність становить 17,2 центнера озимої пшениці з гектара при торішній 37.

— Одначе ви, бачу, оптимізму не втрачаєте?

— Навчилися тримати удари погоди, яка в зоні ризикованого землеробства часто застосовує проти нас ‘‘недозволені’‘ прийоми. Колектив у доброму настрої — як-не-як, а обжинки — це завжди свято. Але ми вже думаємо про майбутній урожай. Насіння є, техніка готова, пальним запаслися, добрива наявні…

— Весь урожай збирали власними силами?

— Тільки власними! Колись в господарстві урожай збирали 24 комбайнами ‘‘Нива’‘ і ‘‘Дон’‘. Збиральний загін тоді складався з 60 чоловік. Цього року на жнивному полі працювали 4 потужні імпортні комбайни ‘‘Нью-Холланд’‘ і 7 людей — 4 комбайнери і 3 водії КАМАЗів. Керував загоном інженер Сергій Миколайович Гера, а начальником приймального пункту ми призначили Олександра Семеряка. У нас люди — на всі руки майстри, як у народі кажуть. Наприклад, завідуючий центрального току — він же й комбайнер. Микола Курган і комбайнер, і орач. Не відстають від старших механізаторів і молодші — Сергій Ковалик і Анатолій Куліда. Сьогодні вони комбайнери, завтра — водії, післязавтра — трактористи. 

— Довго збирали хліб?   

— Віджнивувалися ми за 10 робочих днів. Уже видали людям і зарплату, і зерно. Весь урожай ретельно чищений і покладений на зберігання до того часу, коли піднімуться ціни на хліб. Продавати зерно по 3000 гривень за тонну — себе не поважати! Нам вільний ринок сьогодні і не світить — його міцно захопили перекупники. 

Не встигли залишити поля жниварі, як слідом за ними в загінки зайшли орачі. Благо, дощики розмочили кам’янистий від тривалої спеки грунт, інакше навіть німецька сталь не змогла б нічого вдіяти проти українського грунту, ‘‘зацементованого’‘ жарінню.    

— Зараз на підготовці грунту працює теж сучасна техніка — 2 трактори ‘‘Челленджер’‘ по 360 ‘‘коників’‘ кожен, 2 ХТА ‘‘Слобожанець’‘ останнього випуску, німецькі плуги ‘‘Лемкен Петтінген’‘.

— Як, до речі, себе показують вітчизняні харківські трактори ‘‘Слобожанець’‘?

— За день виорюють до півтори сотні гектарів поля. Тож і українці не розучилися виготовляти потужну техніку.

— Вікторе Григоровичу, Ви колись пішли всупереч закликам вчених відмовитися від плуга…

— І продовжую йти, як би мене не закликали відмовитися від плуга, впроваджувати голландську чи яку іншу технології. Наша південноукраїнська (плужна) технологія (кажу це як практик) найбільш оптимальна для наших степів.

— Ранні зернові зібрані. А як почуваються інші культури?

— Соняшнику посіяно 1000 гектарів. Дощики, що пройшли, врятували його від згорання. От якраз на цю культуру сподіваємося найбільше. Якщо зберемо добрий врожай, то зможемо купити нову техніку і високоякісне насіння.

У тарасівців є чому повчитися. І хліборобській тактиці, і селянській мудрості, і здатності тримати удари погодних катаклізмів. Як і належить істинному керівникові господарства, тон задає голова правління товариства ‘‘Тарасів­ська іскра’‘ Віктор Нагребецький, котрий вважає: ‘‘Бути бідним в Україні — гріх. Гріх навіть тоді, коли обставини проти тебе’‘.

Василь ПІДДУБНЯК,

Анатолій ЖУПИНА.