Згадали іловайську трагедію | Печать |
Новости - Общество
01.09.2017 07:14

12

Мирні стиглі соняхи і гільзи… З цих, здавалося б, зовсім не сумісних речей на площі Свободи в Херсоні ветерани АТО та волонтери виклали символічний коридор. Саме з соняшником асоціюється іловайська трагедія.

Серпень 2014-го… Повз соняшникові поля рухалася колона україн­ських захисників — добровольців та солдатів ЗСУ, які виходили з Іловайська так званим зеленим коридором. З Іловайська не повернулися 16 мешканців Херсонщини, зокрема 9 бійців міліційного батальйону ‘’Херсон’’, набраного здебільшого з добровольців, та 7 представників інших підрозділів, теж призвані на Херсонщині. Більшість із героїв полягли у тому самому котлі, але дехто загинув ще до відомих подій. Першим батальйон ‘’Херсон’’ втратив свого командира. Руслан Сторчеус разом з водієм Олегом Пєшковим потрапили під ворожий обстріл 25 серпня, коли поверталися з засідання штабу. Наступною була смерть Максима Жекова — поранення, не сумісне з життям, він отримав у місцевому депо, яке утримували бійці батальйону ‘’Херсон’’.

Перед портретом одного з бійців — тендітна молода жінка, міцно тримає за руку хлопчика років шести. Це дружина і син загиблого Павла Мазура. Жінка зізнається, до останнього не знала, що її чоловік, боєць батальйону ‘’Херсон’’, перебував у тому злощасному Іловайську. Рідним Павло сказав, щоб не телефонували, бо їде у відрядження, там, де немає бойових дій. Як згодом Дар’ї розповіли товариші її чоловіка, Павло загинув у зеленому коридорі, від міни, яка потрапила у пікап. На той момент він вже мав поранення, так, із пошкодженою ногою, на стільчику, і тримав оборону…

На захід до третіх роковин іловайської трагедії прийшли багато родичів загиблих херсонців, і в кожної сім’ї своя історія, свій біль, який з роками не загоюється, а лише стає сильнішим.

Марина САВЧЕНКО.