Озон потрібен, озон! | Печать |
Новости - Культура
06.04.2017 12:10

Кілька тижнів поспіль у літературних колах точилися кулуарні розмови про те, кого оберуть головою Херсонської обласної організації Національної спілки письменників України на наступні чотири роки.

Вся ота звітно-виборча "прелюдія" скидалася більше на запрягання захмеленим шталмейстером коня позаду воза. Кінь (слід гадати, Пегас) не розумів, чого саме так, а не інакше, енергійно відбиваючись від перших ярових мух…

Херсонська обласна філія НСПУ за чисельністю членів найменша, а за віковим цензом чи не найстаріша в Україні. Її представляють усього два з лишком десятки письменників — прозаїків, критиків і перекладачів. Половина з них одержали письменницькі квитки вже у новому тисячолітті й (за невеликими винятками) поки що нічим особливим не заявили про себе не лише на теренах держави, а й краю.

«Честь мундира» (організації) випало захищати письменникам старшого покоління. Це, передовсім, лауреат Національної премії імені Т. Г. Шевченка поет і художник Анатолій Кичинський, лауреат літературної премії імені В. Мисика поет і перекладач Микола Василенко, російськомовний прозаїк і поет Петро Питалєв, засновник Херсонського літературно-мистецького гурту дитячих письменників «Малючок-Степовичок» поет Анатолій Крат, котрий живе нині у Празі, та інші.

Названі і не названі тут автори (таких, правда, зовсім небагато) здобули своїми творами високі оцінки. Збірку поезій Миколи Василенка «Катреновий телескоп» представив читачам на шпальтах газети «День» академік Микола Жулинський. Поезії Анатолія Кичинського віднесені до сучасної української класики.

З-поміж письменників пізнішого призову, котрі професійно працюють у літературному цеху, варто назвати імена прозаїка Миколи Гурепка, поета  Олександра Гунька і…

Ставлю три крапки, позаяк більше нікого з членів НСПУ ні згадати, ні назвати не наважусь, попри те, що деякі з неназваних навіть значаться на сайтах книгозбірень як «видатні постаті Херсонщини».

Незрозуміло лишень, в чому та видатність? Може, у кількості виданих книг? Але ж це не показник. Навіть якби Тарас Шевченко видав один «Кобзар», він був Поетом, виразником нації.

Рідко який талановитий автор має змогу видаватися з причин бідності. Чого не скажеш про графоманів (у Херсоні вони такі ж «талановиті», як і скрізь): то на фонд якийсь присядуть, то обласного чиновника «подоять», то у бюджетну програму книговидання пропхнуться… Прикро, але графоманія на Херсонщині переросла у небезпечну тенденцію. І кому б поставити заслін цій тенденції, як не професійній організації, критикам, що її представляють?

Одначе так сталося, що літературна критика зводиться до школярських, відомих ще з часів «розвинутого со­ціалізму», компліментів. Варто лише дорікнути котромусь «борзописцеві» у низько­пробності його творива, як цей чи то «перекладач з перекладеного», чи то «прислужений діяч» у ліпшому  випадку перестає вітатися, перебі­гаючи на другий бік вулиці…

Сумно, але факт. За творчим потенціалом обласна письменницька організація відчутно програє своїм ко­легам з інших областей. І не тому, що збідніла наша південна земля на таланти, а тому, що філія НСПУ не дбає про те, щоб ці таланти від­находити, плекати, підтри­мувати.

Пішов у засвіти талановитий прозаїк і журналіст Борис Прищепа, поза «сферою впливу» спілки залишаються прозаїк і кіносценарист Федір Янько з Верхнього Рогачика, поет Анатолій Полуфакін із Олешок, прозаїк, автор історичних новел і повістей Юрій Терещенко з Херсона…

В області діє кілька літстудій і об’єднань. Здавалося б, ось «кузні літературних кадрів»! Та ви поцікавтеся, хто в тих «кузнях», особливо херсонських, як і чим розмахує — і вам стане зрозуміло, чому так мало на літературній мапі краю нових імен.

Агов, спілко! Поснули ви там чи що?.. Шукайте і залучайте таланти — досить кохатися «у власному соку», пописуючи пейзажну лірику, альбомні куплети або ось такий, до прикладу, еротичний «натурпродукт»:

І наче вовкулака зголоднілий (!),

Кидаєшся (!) ти на жіноче тіло

І рвучко то до пекла, то у вирій

Невинну душу зводиш (?) темним (!!!) ділом.

…Та повернемося до звітно-виборних зборів обласної організації НСПУ — єдиної, до речі, в Україні, що квартирує на пташиних правах у тісній комірчині обласного центру народної творчості.

До керма обласної організації найбільш неприховано рвалися поважний Валерій Кулик та його молодший соратник Олег Олексюк. Крім них, кандидатами на голову філії НСПУ висунули кандидатури прозаїка Наталії Чернишенко і поета Олександра Гунька.

Результати таємного голосування деяких майстрів і еквілібристів слова просто шокували! Несподівано (причому з великим відривом від інших претендентів!) вже у першому турі переміг Олександр Гунько. Він і став новим очільником письменницького цеху на Херсонщині, при­йнявши булаву від «двострокового» Василя Загороднюка, чоловіка лепського, а організатора творчого процесу кепського. Та й чи був узагалі цей процес — от у чому пи­тання!

Новому голові доведеться непросто: обласна філія НСПУ потребує не просто оновлення, а капітального ремонту, починаючи з приміщення комірчини, в якій вона «вічно тимчасово» знаходиться. Нового імпульсу потребують багатостраждальний альманах «Степ» і робота з новими авторами — насамперед творчою молоддю («Талантам треба помагати, нездари — ті самі проб’ються»).

Залишається сподіватися на те, що багаторічний застій у спілці врешті-решт закінчився і замість запаху цибулі у ній вже ближчим часом по-весняному запахне озоном.

Василь ПІДДУБНЯК.