Дві прем’єри майстра Павлюка

Вже два роки у Херсонському академічному театрі ім. М. Куліша з успіхом працює альтернативний гральний майданчик — «сцена під сценою» або «сцена під колом». Ось тут, у приміщенні під головними підмостками храму Мельпомени, і облаштувалася творча лабораторія Сергія Павлюка. Експериментальний майданчик режисер задумав задля розкриття акторського потенціалу, більшого, ніж його глядач може відчути з великої сцени. Зала, розташована під колом, досить невелика, помітно кожну сльозинку, тремтіння м’яза на обличчі того, хто грає, відтак, актор відчуває колосальну відповідальність — щонайменша фальш неприпустима. Зрозуміло, що грати на такій специфічній сцені можливо лише моновиставу. Цими ж вихідними херсонський глядач отримав подвійну насолоду — творча лабораторія Сергій Павлюка видала одразу дві прем’єри.

Монолог з… телефоном
Зізнаюся чесно, якось зовсім нічого особливого не очікувала від вистави «Зрада», попри багатообіцяючу назву. Бо ж було заявлено, що гратиме наймолодша актриса театру. Та вже на перших хвилинах прем’єри упередженість моя кудись поділася: так, перед глядачем постала ще зовсім дівчина, але їй хочеться вірити! Протягом всієї постановки, а для моновистави майже година буває цілою вічністю у разі нецікавої гри, головна героїня тримає телефонну слухавку біля вуха. Розмови по мобільному — єдина розрада дівчини, прикутої до інвалідного візка. Не варто переповідати увесь сюжет вистави, зробленої за п’єсою драматурга-сучасника Олександра Ірванця, скажу просто — та, чий образ втілила Владислава Коваль, калікою стала через підступну зраду найближчих людей — коханого і подруги. Що відчуває людина, від якої через її новий фізичний стан відвернулися вчорашні друзі, змушена довіку миритися з самотою у чотирьох стінах, бо за вердиктом лікарів ходити вона ніколи не буде? Філософія героїні змінюється з розвитком подій, десь там, у сотовому. Просто візьміть і спробуйте поговорити наодинці з телефоном… Думаю, вийде досить кумедно. А ось актриса Владислава Коваль блискавично показала, що з особистістю може зробити звичайна мобілка, але ми розуміємо, що справа не в апараті — емоції, злі і добрі, викликають люди.
Фінальні аплодисменти молода актриса сприйняла зі сльозами на очах — сльозами радощів: глядачу сподобалося, автор п’єси, присутній у залі, не приховує емоцій. А головне — режисеру зізнався, що задоволений прем’єрою на 80%. Для суворого Сергія Павлюка це досить висока оцінка.

Вистава про зрадника № 1
Прем’єра «Зрада» відбулася у суботу, а в неділю на «сцені під колом» знову постала людська підступність. Зрадник № 1 всіх віків і народів, Юда із Каріота — герой моновистави Сергія Павлюка «Юда». Постановку створено за драматичною поемою Лесі Українки «На полі крові». В основі сюжету — сповідь Юди, котрий за 30 срібників продав свого вчителя — Ісуса Христа. Головну і єдину роль у постановці грає заслужений артист України Сергій Михайловський. Як і твір класика української літератури, вистава складна і якщо у Лесі Українки два герої — зрадник № 1 і прочанин, котрі ведуть діалог, то у театральній версії від Павлюка перед глядачем Юда постає сам на сам. Протягом усієї вистави христопродавець тяжко працює за гончарським станком, намагаючись виліпити чи-то тарілку, чи-то глечик. Але через переживання в нього нічого виходить. Чому Юда — саме гончар? Ось що з цього приводу розповів режисер.
— У творі «На полі крові» https://book24.ua/ Юда вергає мотикою неродючу землю. З’являється перехожий, впізнає в ньому Юду, звинувачує в тому, що зрадив Ісуса, той виправдовується і т. д. За Євангелієм Юда, зрадивши Христа, прибіг до фарисеїв, аби повернути 30 срібників. Але ті їх не взяли, і монети він кинув долі у храмі, сам же пішов і повісився. На ці срібники фарисеї купили землю під кладовище, де ховали приїжджих прочан, котрі помирали в Єрусалимі. А продав цю землю гончар. Так і виникла ідея створити саме гончарське коло, на якому герой намагається переліпити себе, — розповів Сергій Павлюк.
Гончарське коло, яке знаходиться на сцені від першої до останньої хвилини вистави, викликає масу образів. Режисер не сумнівається, що кожен глядач винесе з постановки щось своє. Але головний меседж гончарського станка — таки безкінечність гріха, якому немає прощення, вічне клеймо зрадника на Юді.
Виконавець головної ролі — Сергій Михайловський — не приховує: опанувати гончарське коло було непросто, але ж, як кажуть, у буквальному сенсі, не святі горщики ліплять… Хоча й грати негативного персонажа завжди набагато складніше, ніж позитивного.
— Справа в тому, що це не зовсім той Юда, котрий виписаний у Біблії. Усі ми є юдами, тому що грішні, ми каємося і знову грішимо… — зазначив Сергій Михайловський.
Вистава «Юда» стала 80-ю прем’єрою у творчому доробку Сергія Павлюка. Як театральний режисер він заявив про себе 12 років тому. «Павлюківські» постановки давно оцінив не лише вітчизняний глядач у різних регіонах країни та самій столиці. Прем’єри режисера Павлюка з успіхом відбулися в Білорусії та Румунії.
Марина САВЧЕНКО.

Новини від Нового дня в Telegram. Підписуйтесь на наш канал t.me/newsnewday