Херсонські журналісти взяли участь у парламентських слуханнях з безпеки діяльності мас-медіа
Безкарність породжує вседозволеність!
У Верховній Раді 6 листопада відбулися парламентські слухання «Безпека діяльності журналістів в Україні: стан, проблеми і шляхи їх вирішення». За їх проведення 18 вересня проголосувало 335 народних депутатів. Причиною гострої критики влади, правоохоронних органів, непримиренної дискусії щодо нових викликів та небезпек у діяльності медійників стали сотні відкритих кримінальних проваджень і так і не розкритих справ, пов’язаних із загибеллю журналістів, нападами на кореспондентів різних видань, переслідуванням за критику, втручанням у діяльність медіа, залякуванням. Гостра дискусія точилася під куполом Верховної Ради, називалися факти грубого перешкоджання діяльності журналістів, прізвища фігурантів кримінальних справ – корупціонерів, високопосадовців, яких викривали у своїх публікаціях ті, хто постраждав та був переслідуваний за критику при виконанні своїх службових обов’язків.
Вела слухання заступниця голови Верховної Ради Олена Кондратюк, яка націлила на діалог, який би послужив напрацюванню ефективних механізмів формування та реалізації державної інформаційної політики та вирішенню проблем безпеки діяльності працівників засобів масової інформації. Це також виконання зобов’язань України в рамках угоди про асоціацію з Європейським Союзом у площинні свободи слова. З її слів, новими викликами для медіа-спільноти стали проблемні питання, що виникають під час участі журналістів у висвітленні російської агресії, переслідування та незаконне ув’язнення журналістів в окупованому Криму та на тимчасово окупованих територіях Сходу. Головною причиною нападів на журналістів, без сумніву, є безкарність цих злочинів. І не тільки в зоні окупації, бойових дій, а й в процесі баталій на мирній території, де журналісти зачіпають інтереси корумпованих кланів та опиняються в епіцентрі їх кримінальних розборок.
Поки не буде вироків – все це розмови…
Саме цю фразу неодноразово повторювали учасники слухань, звертаючись насамперед до правоохоронних органів, чиї керівники були присутні під час слухань. Комітет з питань свободи слова до списку виступаючих на парламентських слуханнях вніс саме тих представників медіа, де сталися найрезонансніші події нападів на журналістів, які досі залишаються непокараними. Серед таких і озброєний напад на Херсонський прес-клуб «Новий день».
Пообіцяв більше сприяти розслідуванню справ, брати їх на особливий контроль та не залишати поза увагою голова Комітету Верховної Ради України з питань свободи слова Нестор Шуфрич. Щоправда, ці загальні фрази та формулювання не справили особливого враження на тих, хто потерпів від грубих утисків свободи слова. На противагу цьому, зал стоячи та оплесками зустрів промову журналіста «Укрінформу», в’язня Кремля Романа Сущенка. Він підкреслив, що для притягнення до відповідальності причетних до нападів на журналістів владі бракує політичної волі. Він закликав посилити кримінальну відповідальність за напади на журналістів. Нагадаємо, що відповідальність за злочини проти журналістів давно прирівнюється до відповідальності за злочини проти співробітників правоохоронних органів, однак це не зупиняє тих, хто їх вчиняє та не прискорює реакцію на присікання таких дій, їх розслідування та адекватне покарання.
– Георгій Гонгадзе, Ігор Александров, В’ячеслав Веремій, Василь Сергієнко, Павло Шеремет, Вадим Комаров… Список загиблих журналістів збігається зі списком тих, чиї вбивці не встановлені або належно не покарані. І в цьому — найбільша трагедія, – підкреслив голова Національної спілки журналістів України, член виконкому Європейської федерації журналістів Сергій Томіленко. – Журналіст знає: якщо він напише правду, яка комусь не сподобається, – з ним може трапитись біда. І в цій біді його ніхто не захистить. Цензура кулі і зашморгу – найжорстокіша форма цензури. Трагедія Гонгадзе — це трагедія української журналістики. І це страх, який досі паралізує українське суспільство… Кожна влада вважає, що вона вічна. І кожна в цьому помиляється. І воювати з пресою та свідомо не захищати журналістів означає одне – свідомо вкорочувати термін свого перебування при владі. Спочатку захистіть журналістів, а потім уже лякайте кримінальною відповідальністю! НСЖУ досягла домовленості з Міністром внутрішніх справ взяти під контроль розслідування усіх справ про напади на журналістів і запровадити в його відомстві щоквартальні звіти за результатами цієї роботи. Але я кажу про це з обережним оптимізмом. Будуть прецеденти покарань нападників -зможемо назвати прізвища журналістів, щодо яких відновлено справедливість. Тоді будемо говорити про реальний прогрес у справі їх захисту. Поки цього немає — говоримо про одне: страх, безкарність та бездіяльність. Кожні 5 днів в Україні виявляють агресію до журналіста — це дані моніторингу «Індексу фізичної безпеки українських журналістів».
За рівнем безпеки Україна гірше за Сомалі!
Через безкарність за атаки на журналістів Міжнародна федерація журналістів включила Україну до переліку небезпечних країн, де не захищають журналістів. Поряд – Філіпіни, Перу, Палестина та Сомалі!
– Говорячи про безпеку журналістів, ми не ділимо їх на «своїх» та «чужих», «правильних» і «неправильних». Навіть, якщо ви не розділяєте редакційну політику медіа, це не привід погоджуватися та виправдовувати насилля до їх журналістів. Солідарність – єдина зброя та захист у боротьбі із безкарністю, – закликав голова НСЖУ. – Я щиро вдячний Верховній Раді, яка знайшла в собі сили нарешті послухати журналістів, адже проведення цих парламентських слухань Національна спілка журналістів вимагала понад 2 роки! Шкода, що тут немає Президента Зеленського. Сподіваюсь, він почує наш голос і нашу вимогу: зупиніть безкарність! Такі слухання мають стати щорічними, аби публічно заслуховувати звіти слідства про розслідування злочинів проти журналістів. Судова гілка влади має перестати бути «останнім бар’єром», де остаточно розбиваються сподівання на справедливі покарання кривдників журналістів. Невелика частина постраждалих колег сьогодні у залі. Тут і Олена Нечипуренко, яка надихалася газом, коли був напад зі стріляниною на Херсонський прес-клуб. Тут і Анна Черненко з Харкова – її телеоператора Вадима Макарюка забили під час зйомки до реанімації. І відома фронтова журналістка Наталія Нагорна, на її знімальну групу напали у відрядженні на сході України. І Михайло Ткач із програми «Схеми», брутальний напад на нього і оператора Бориса Троценка офіцерами Державної служби охорони є, на жаль, нападом «без складу криміналу»… Відчуйте їхній біль та їхній відчай…
Справи по перешкоджанню профдіяльності на посиленому контролі?
У відповідь на численні звинувачення в затягуваннях слідства, закриттях проваджень заступник Міністра внутрішніх справ України Антон Геращенко пообіцяв теж звернути увагу, посилити контроль та вжити заходів. Голова Національної поліції Ігор Клименко поінформував про хід розслідувань злочинів проти журналістів та про результат опрацювання звернення НСЖУ щодо порушень прав представників ЗМІ.
– Із 199 випадків слідчими Нацполіції розпочато 152 кримінальні провадження. У 8 з них визначено підслідність за органами безпеки та ДБР, в 42 провадженнях наразі триває досудове розслідування. А до суду із обвинувальним актом уже скеровано 28 проваджень, – відзвітував Ігор Клименко.
Однак не проминув поскаржитися на труднощі із застосуванням спеціалізованих статей Кримінального кодексу України. Обурення присутніх, зокрема, викликало виправдання, що поліція нібито не завжди може визначити, чи пов’язаний мотив злочину саме із професійною діяльністю журналіста. Адже більшість злочинів сталася саме під час виконання журналістами своїх службових обов’язків.
– Усі факти протиправної діяльності щодо журналістів поліцейські уважно перевіряють та за наявності законних підстав вносять відомості до ЄРДР за спеціалізованими статтями. Розслідування злочинів цієї категорії перебувають на моєму особистому контролі, – запевнив Ігор Клименко.
Олена Кондратюк уточнила, що профільним комітетом Верховної Ради було напрацьовано проєкт рекомендацій, які отримали учасники слухань. За підсумками парламентських слухань буде розглянуто та прийнято фінальну версію рекомендацій з урахуванням висловлених пропозицій.
500 грн. – штраф за перешкоджання журналістові
Неадекватно мізерне покарання за перешкоджання діяльності журналіста та безкарність за важкі злочини проти представників мас-медіа викликають шквал обурення представників ЗМІ, українських та міжнародних громадських організацій. Відтак своїми думками, спостереженнями та пропозиціями поділилися представники ГО «Інститут масової інформації» та міжнародної організації «Репортери без кордонів», Центру прав людини, медіа-юристи, правозахисники. Свою точку зору на події та безкарність злочинів проти журналістів також висловили Матильда Богнар – голова Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні, Метью Шаафа – директор представництва неурядової організації Freedom House в Україні, Михайло Ткач – журналіст програми «Схеми» Радіо Свобода.
На тлі висловлених реальних ризиків та небезпек і необхідності вживати дієвих, а головне – оперативних заходів впливу та присікання злочинів проти медіа, не вельми справили враження доповіді голови Комітету Верховної Ради з питань гуманітарної та інформаційної політики Олександра Ткаченка та голови Комітету Верховної Ради України з питань правової політики Ірини Венедіктової, – так само позбавлені конкретики, сповнені загальних фраз та безбарвних формулювань.
Натомість пронизані болем, жорсткою критикою бездіяльності та спускання на гальма кримінальних справ та порушення прав журналістів були наповнені виступи журналістів, які були потерпілими чи свідками трагічних подій та фактів грубого втручання в діяльність ЗМІ: Севгіль Мусаєвої – головної редакторки інтернет-видання «Українська правда»; Олени Нечипуренко – спеціального кореспондента газети «Новий день» (Херсон); Романа Бочкали – координатора ІА «Стоп Корупції ТВ»; Вадима Карп`яка Сергія Гузя – головного редактора газети «Місто 5692» (м. Кам’янське, Дніпропетровська обл.); Анни Черненко – харківської журналістки, колеги жорстоко побитого телеоператора Вадима Макарюка; Аліси Юрченко – ведучої телепередачі «Наші гроші» (UA: Перший); Наталії Нагорної – кореспондента телеканалу «1+1»; Романа Цимбалюка – журналіста УНІАН у Москві; Максима Левіна – фотокора видання «Лівий берег»; Анастасії Станко – журналіста Hromadske; Павла Кужеєва – журналіста телеканалу «112 Україна»; Світлани Остапи – заступниці шеф-редактора «Детектор-медіа», голови Наглядової ради ПАТ «НСТУ»; Володимира Притули – керівника проекту «Крим Реалії»; Наталії Влащенко – генерального продюсера телеканалу ZIK; Валерія Іванова – президента Академії української преси; Андрія Куликова – голови Комісії з журналістської етики та інших.
Стрілянина в прес-клубі «Новий день» «зависла» в слідстві та судах
Під час парламентських слухань, зокрема, йшлося й про стан розслідування кримінальної справи по подіях 18 січня, коли під час прес-конференції у Херсонському прес-клубі «Новий день» застосували сльозогінний газ та зброю. Щоправда, зі слів голови Національної поліції України Ігоря Клименка, справа кваліфікується, як… «хуліганські дії та перешкоджання журналістській діяльності». Нагадаємо, що вогонь відкрили в момент, коли учасники прес-конференції почали називати прізвища чиновників, причетних до корупційних схем в організації пасажироперевезень на Херсонщині, в тому числі в напрямку окупованого Криму (це зафіксувала відеокамера прес-клубу, яка вела пряму трансляцію). Вогонь по залу вели невідомі з коридору, причому не в стелю, щоб налякати, а вниз.
– Невідомо, скільки жертв могло б бути, якби не туман розпиленого перед тим газу, який змусив учасників піднятися з місць, – розповіла під час парламентських слухань спеціальний кореспондент газети «Новий день» Олена Нечипуренко. – Кулі прошили зал та вилетіли через вікна на вулицю.
Йшлося також про невдалі спроби викликати поліцію, внаслідок чого на місце події першими прибули карети «швидкої», а не правоохоронці, яких найбільше чекали – в центрі міста! Очевидців також вразило, про це тоді писали журналісти, що крізь кордон правоохоронців, які оточили будівлю, близько 20 затриманих на місці молодиків, безперешкодно через голови силовиків передавали подільникам вміст своїх кишень – ключі, телефони, якісь речі, що цілком могли бути й речовими доказами. Тим часом встигли втекти й досі перебувають у розшуку ті, хто керував процесом озброєного нападу. А справи, заведені на інших фігурантів, які виконували чиєсь замовлення із залякування журналістів, хоч і потрапили до судів, однак досі через переноси слухань, так і не розпочалися, навіть з п’ятої чи шостої спроб. Здебільшого через неявку адвокатів звинувачених, пояснює головний редактор газети «Новий день» Анатолій Жупина. У процесі розслідування деякі свідки відмовилися давати свідчення практикантам чи стажерам без присутності досвідченого слідчого, зважаючи на резонанс справи.
Таким чином безкарність є приводом для вседозволеності. Крім того, Херсонщина – особливий регіон, який межує з окупованим Кримом. І непокарані злочини із застосуванням сили та зброї, вчинені організованими групами дедалі частіше розцінюються як спроба розхитати обстановку в мирному проукраїнському регіоні – особами, які гастролюють ось такими заходами під приводом нібито «поддєржать и пастоять за правду» – невідомо чию, невідомо за що і якою ціною!
Відтак, залишається лише сподіватися, що безпека журналістської діяльності стане пріоритетом для держави, яка бореться за європейські цінності, хоче подолати корупцію та засилля озброєних правдоборців, що тиснуть на ЗМІ.
Олена АНТОНЕНКО.
Новини від Нового дня в Telegram. Підписуйтесь на наш канал
