Як готуються до косовиці хлібороби на Херсонщині

За крок до жнив

Весняна посуха, приморозки, навіть торнадо. Випробування від «небесної канцелярії» цьогоріч просто-таки переслідували хліборобів степової Таврії. І тепер, за крок до жнив, стає зрозумілим: золотаве зерно рікою потече до засіків того, хто був готовий протиставити примхам погоди не тільки наполегливу працю, а й впровадження найсучасніших агрономічних технологій та точний економічний розрахунок. Про це «Новому дню» розповів заступник генерального директора сільськогосподарського підприємства «Новопетрівське» у Нижньосірогозькому районі Херсонщини Микола Шмигирівський. Тож читайте і «мотайте на вуса»!

— Микола Павлович, дощі після тривалої посухи хлібороби південного степу сприйняли як порятунок – нарешті з’явилася змога напоїти спраглу ниву. А землі Нижньосірогозщини отримали свою долю довгоочікуваної вологи?

— Дощі у нас пройшли, але їх інтенсивність була дуже вибірковою. Десь у продуктивному шарі грунту накопичилося до сотні міліметрів вологи, а десь – лише 35-40 міліметрів. У нашому підприємстві клин у 6,7 тисяч гектарів – це всуціль богарні землі, на яких зрошення немає. Ми дуже залежимо від природної вологи, і її тривала відсутність сильно тривожила: адже зерно почало пересихати ще в колосі. Дощі допомогли, тож катастрофи не сталося, хоча врожай озимої пшениці та ячменю в підсумку очікуємо на третину менший, ніж торік. Його якість також залишає бажати кращого: скажімо, торік уся озима пшениця була другого-третього класу, а нинішнього літа очікуємо лише до половини врожаю продовольчого зерна, все інше – фуражне.

— Чи готувалося господарство до таких складнощів?

— До них треба бути готовим завжди: землеробство у посушливому степу мало й матиме свої ризики. Аби їх нівелювати, вже кілька років поспіль, як перейшли на сівбу високопродуктивних гібридів рапсу та соняшнику селекції США. У них довший період вегетації, що знижує ризик втратити врожай через «чорну смугу» посухи. До того ж, ці гібриди мають коротше стебло, завдяки чому отримуємо більше зерна. Та для роботи з ними потрібна інша техніка. І в її придбання також доводиться вкладати чималі гроші.

— Але ж з одного врожаю, хай яким би він щедрим не був, капіталів не наскладаєш…

— Наше підприємство на це й не сподівалося, як не сподівалися й на допомогу від держави чи грантові програми. Взяли банківський кредит, придбали три трактори, п’ять комбайнів «Джон Дір». Взяли ще гарну сівалку. Більша частина доходів останніми роками йшла на повернення позики та відсотків по ній, але інвестиції в якісну техніку себе виправдали. Дві третини кредиту вдалося повернути, а нинішнього року розраховуємо погасити його остаточно.

— Як гадаєте,чи дозволять аграріям ринкові ціни на зерно після збирання врожаю отримати від нього прибуток та компенсувати витрати на його вирощування?

— Напередодні косовиці закупівельні ціни на зерно практично від минулорічних не відрізняються. Це, звичайно, не тішить – адже частину зібраного врожаю доведеться продати, аби, насамперед, виплатити працівникам зарплату, та віддати за паї. Адже власники паїв уже не хочуть задовольнятися «натуроплатою» — віддають перевагу саме грошам. Все інше закладемо на зберігання до того часу, коли ціни нас більше влаштовуватимуть. Практика останніх років добре навчила: перед збиранням врожаю оператори ринку починають збивати ціну, сподіваючись, що селянам доведеться продати зерно, аби з боргами розрахуватися, й підготуватися до осінніх польових робіт. Та й зберігати його у аграріїв переважно ніде. Наше господарство створило свій «запобіжник» до такої ситуації – два нових ангари для зберігання зернових, які вміщують до дванадцяти тисяч тонн збіжжя. Тож у майбутнє дивимося впевнено.

— Дякую за інтерв’ю.

Запитував

Сергій ЯНОВСЬКИЙ.

Фото з архіву автора.

Новини від Нового дня в Telegram. Підписуйтесь на наш канал t.me/newsnewday