У Херсоні «Кіборгів» дивились під попкорн

За професійними стандартами журналіст не має права оперувати власною думкою у створенні матеріалу, інакше об’єктивне переходить у суб’єктивне, а правда десь посередині. І добре, якщо так. Тож сьогодні пишу як рядовий глядач, якому, як і багатьом співвітчизникам, вже  вдалося побувати на кінопоказі тих самих «Кіборгів». Прем’єра військової драми режисера Ахтема Сейтаблаєва, заснованої на реальних подіях, відбулася 7 грудня, нині ж у кінотеатрах по всій країні триває демонстрація фільму. У Херсоні «Кіборгів» можна переглянути у двох локаціях, і вони досить відомі. В одній із таких недільного вечора опинилася і я — дуже вже кортіло на власні очі бачити те, що так гучно і багато де обговорюють. Вільних місць у великому кінозалі в Херсоні практично не було, нерозкупленими виявилися лише квитки з місцями на бокових кріслах або ті, що зовсім нагорі. Трохи повагавшись, я обрала перший варіант і, до речі, не прогадала, бо і з лівого боку, у перших рядах, глядач отримує повний ефект присутності. Та, як з’ясувалося, головне в кінозалі — зовсім не спецефекти. Перед початком сеансу мене ошелешили глядачі. Сусіди по кінозалу, мало не через одного, вмощувалися у крісла зі стаканчиками, а то й цілими відрами попкорну… Запах тієї смаженої кукурудзи, здавалося, захопив у заручники всіх присутніх у залі.

Ти намагаєшся сконцентруватися на сюжеті, дуже непростому для сприйняття, ледь стримуєш сльози, розуміючи: то зовсім не примха режисера, щоб на екрані вбивали, а сюжет із життя. З травня 2014-го до січня 2015-го вони понад 242 доби утримували Донецький аеропорт… За силу духу і надлюдську витримку їх назвали кіборгами — фантастичними істотами, роботами. От тільки роботи безсмертні, наші ж помирали, віддаючи життя за стратегічний об’єкт, який не можна було віддавати сепаратистам. Уже майже під кінець фільму від кулі снайпера гине головний герой фільму, комбат кіборгів з позивним «Серпень». Не озиралася, просто перевела погляд правіше від плеча: навіть цієї миті одна пара, не скажу, що зовсім молода, завзято наминала попкорн… І не стали ж  їм поперек горла ті смажені баранці! Це страшно, але частина глядачів прийшли на «Кіборгів», як на видовище, звичайну комедію чи бойовик. Для них попкорн — складова культурної програми. І хотілося б помилятися, але що для себе може винести з кінотеатру людина, над якою під час перегляду стрічки про реальні події верх бере жувальний рефлекс?

Фінальні титри на екрані з’явилися під відому на всю країну «Мить» від «Океану Ельзи». За саундрек до фільму Славко Вакарчук гонорару не взяв, присвятивши свій шедевр, створений серцем, героїчним творцям історії сучасності — кіборгам. «…і за крок до відважної смерті будь таким, яким Бог тебе знав…» — на цих самих словах у пам’яті ожив день прощання з кіборгом Олексієм Болдирєвим у Великих Копанях. Позивний «Малиш»… Олексія Болдирєва у Донецькому аеропорту знав багато хто, бо це він заліз на височенну вежу летовища, закріпивши там Український прапор. А загинув разом зі своїм товаришем — позивний «Іраклій», у БМП, який натрапив на ворожу фугасну міну. Обох поховали два роки тому. Так співпало, це був грудень, приблизно ці ж дні… І саме заради таких моментів, заради світлої пам’яті про тих, чия душа назавжди залишиться там, у руїнах Донецького аеропорту, нам зняли такий фільм. Щоб покоління знали, хто такі кіборги і чому їх так нарекли… Скажіть, невже це фізично можливо дивитися під смажену кукурудзу?

Марина САВЧЕНКО.

Новини від Нового дня в Telegram. Підписуйтесь на наш канал t.me/newsnewday