На Херсонщині позашкільна освіта опиниться у ще складніших умовах?
У бурхливому і нестабільному сьогоденні часом виникають ризики втратити контроль над деякими аспектами нашого життя, що може з роками негативно позначитися на суспільстві. Одним із таких найважливіших аспектів є діти. Та хіба ми мало приділяємо дітям уваги, скажете ви. Так, на словах, які часом розходяться з ділом, аж занадто. Безумовно, у них, отих словах, є і щира стурбованість, і застереження, і відверте бажання набрати політичних дивідендів, виставляючи себе справжніми «батьками» молодого покоління… А молодь вимагає конкретної роботи.
Ще років три, а може, і п’ять тому на Голопристанщині почалися розмови про реформування позашкільної освіти в районі. Далі розмов справи ніяк не могли зрушитися. Уже майже вся Херсонщина об’єднала позашкільну освіту в єдині центри задля ефективності роботи, а Голопристанщина все ще «визначалася», розкачувалася. Як не дивно, але справжнього прискорення цьому питанню надали процеси децентралізації місцевого самоврядування. Як тільки на території району з’явилися Гладківська, потім — Бехтерська і Чулаківська об’єднані територіальні громади, три районні станції — юних натуралістів, юних туристів і юних техніків — та Будинок дитячої і юнацької творчості виявилися на роздоріжжі.
Усі вони залишаються комунальними закладами районної ради, але ж район адміністративно «усихав»: з-під його впливу виходили ОТГ. Таким чином, між закладами позашкільної освіти і органами місцевого самоврядування мали розвиватися стосунки на зовсім іншому рівні. Хочеться того комусь чи ні, але «за бортом» освіти могли опинитися майже 1100 дітей району!
І ось нарешті сталося: починаючи з 23 лютого цього року почав діяти комунальний заклад Голопристанської районної ради «Центр позашкільної освіти», директором якого сесія райради призначила Галину Хижнюк, нещодавнього директора станції юних туристів. Що стосується фінансування, економічний ефект виявився майже відразу — близько сотні тисяч гривень економії!
Інша справа — кадри. Із чотирьох десятків викладачів — основних і за сумісництвом — відсіялося дев’ятеро. Трьом із них нове керівництво не запропонувало роботу (або явно слабким, або пенсіонерам), інші «не погодилися на нові умови роботи». Ситуація зрозуміла: було 4 директори, стільки ж заступників і раптом пропонують посаду завідувача відділу! Дехто сприйняв це як пониження і приниження. І одразу ж виявилося, що на перший план у таких педагогів вийшли не діти, а посада і зарплата.
Як результат: на сьогодні Центр має 86 вакантних годин викладання (4,5 ставки викладача).
Чи не з першого дня існування Центру його працівникам довелося «йти в люди»: виїжджати в об’єднані громади, укладати угоди про співпрацю. Загалом керівники громад і освітніх закладів охоче погоджувалися на пропозиції, адже знали, що потрібних спеціалістів не так просто знайти. Тільки Гладківська ОТГ відмовилася від послуг, мовляв, «ми самі». Проте минуло небагато часу, і там схаменулися, більше того — у паніці: ні в туристичну подорож дітей не відправиш, ні спортивним орієнтуванням не займешся, ні військово-патріотичним вихованням. Скрізь потрібні спеціально підготовлені тренери, викладачі, інструктори. Без цього ніхто не може і не має права довірити їм дітей.
Занадто самостійним залишається лише з заздрістю спостерігати за успіхами сусідів. А тим і справді є чим похвалитися. Наприклад, гурток «Джура» при Нововолодимирівській школі, який минулого року посів друге місце в області з військово-патріотичної роботи. Або юні туристи, які під керівництвом досвідчених інструкторів здійснили 8-денний похід у Карпати, піднялися на Говерлу, залишили там прапор України — як дарунок юного покоління найвищій точці країни.
— Ми зараз ведемо розмову про щоденну буденну роботу, — сказала Галина Михайлівна. — А давайте поговоримо про недалеке майбутнє. Незабаром літні канікули, які бажано провести дітям цікаво і корисно. Почнуть працювати пришкільні табори відпочинку, а тому ми вже зараз готові надати допомогу у проведенні екскурсій, подорожей, туристичних походів. Літо — найкращий час для проведення цілої низки заходів, спрямованих на розвиток у дітей любові до рідного краю, поєднаного з духовним і фізичним розвитком. Думаю, ніхто не буде заперечувати, що це повинно відбуватися під керівництвом досвідчених, професійно підготовлених інструкторів.
Школа зараз вимагає від своїх учнів напруженої роботи. І літо якраз і є тим часом поповнення сил, наснаги, задоволення цікавості. Життя поза школою не повинне наповнюватися вуличним байдикуванням чи сумнівними забавками, що стоять на грані законності. Покоління буває лише тоді «втраченим», коли ми самі випускаємо його з поля зору. Пробачте за сентенції, але це — правда. Набридлива, але відверта.
На жаль, Галина Хижнюк недарма заговорила про найближче майбутнє. У віддалене ніхто не ризикне зазирнути. Що буде, коли припинять свою діяльність районні ради? Яке майбутнє чекає на їхні комунальні заклади? Чи не доведеться добровільно передати дітей на поталу вулиці? Запитань багато, а відповіді поки що немає. Найімовірніше, що позашкільна освіта опиниться у ще складніших умовах. Щось треба робити, аби цього не допустити…
Анатолій ГРАБКО.
Новини від Нового дня в Telegram. Підписуйтесь на наш канал
