Олександр Співаковський: «Безпека дітей і педагогів має бути понад усе»
Навчальні заклади в Україні дедалі небезпечніші навіть для педагогів, котрі тут працюють. І це вже не жарти і не перебільшення. Свіжі приклади: у київському ліцеї № 157 оскаженілий батько учня четвертого класу побив викладача фізкультури так, що той опинився у лікарні із надривом легені та струсом мозку. А в Херсоні мати третьокласника загальноосвітньої школи № 9 напала на вчительку, била її та ганялася за нею коридорами просто на очах спантеличених і наляканих дітлахів. Стривожені таким сплеском агресії освітяни пропонують розробити закон про статус науково-педагогічних працівників, аби він захищав їх так само, як захищає учнів уже прийнятий закон щодо протидії булінгу (цькуванню). А як ставиться до такої пропозиції найкомпетентніший у цьому плані фахівець – перший заступник Комітету Верховної ради з питань науки і освіти, народний депутат України Олександр Співаковський? І от думки, що ними парламентар поділився із «Новим днем».
– Олександр Володимирович, чи настав час в Україні розробити новий закон для оборони вчителів від учнів та батьків?
– Переконаний, що і діючих правових норм достатньо. Адже законодавство про боротьбу із шкільним цькуванням, захищає не тільки дітей, а всіх учасників навчального процесу – учнів, батьків, педагогів. Інша справа, коли вчителя травмовано. Тут уже винуватця чи винуватців не штрафувати треба, як у випадках із булінгом, а притягати до кримінальної відповідальності за нанесення тілесних ушкоджень. І суворо карати. Але тут повинні виконати свою роботу поліція і суд. У випадку, якщо нападник уникає покарання, наш Комітет ВРУ з питань наук і освіти може долучитися, підготувавши відповідний запит до МВС чи Генпрокуратури України.
– Вже зараз кажуть, що передбачений законом грошовий штраф – занадто м’яке покарання за булінг…
– Якщо новий закон не стане «стримуючим фактором» для хвилі насилля й агресії в наших школах, його завжди можна відкоригувати. Приміром, передбачити жорсткішу відповідальність за цькування як дітей, так і педагогів. Але зауважу, що «розчерком пера» одразу зробити навчальні заклади безпечнішими не вийде. Тут потрібна злагоджена робота громадськості, педагогічних колективів, правоохоронних органів.
– Яка саме?
– Шкільним психологам необхідно заздалегідь «діагностувати» зростання напруженості у стосунках між дітьми, виявляти їх причини. Та активніше співробітничати з батьками, аби ті второпали: насилля і тиск в жодному разі – не метод виховання. Та й вартовим порядку треба приходити до школи не тільки по тому, як там скоїли правопорушення. Адже профілактики злочинності також ніхто не відміняв. Зрештою, школам треба перестати скаржитися на безгрошів’я, і за участю спонсорів та органів місцевого самоврядування знайти кошти, щоб на вході до кожного навчального закладу встановили рамку металошукача. А в самій школі з восьмої ранку до шостої вечора чергував би поліцейський або співробітник поліції охорони. Така практика, до речі, існує у багатьох європейських країнах і в США, причому ніхто там не скаржиться на «тоталітаризм» чи «диктатуру». Просто безпека дітей і педагогів має бути понад усе.
– Дякую за інтерв’ю.
Запитував
Сергій ЯНОВСЬКИЙ.
Новини від Нового дня в Telegram. Підписуйтесь на наш канал
