Осиротілий храм на Херсонщині шукає господарів

В будь-якій цивілізованій країні до пам’яток історії – трепетне ставлення. Адже вони є невід’ємною частиною минулого народу, та ще й туристів приваблюють. А от на Херсонщині древній храм чомусь залишився сиротою. І не цікавить навіть тих, чиї прадіди зводили його стіни, та молилися там. Тож за старовинну споруду, що опинилася на межі руйнування, серце болить хіба що в іноземця та невеличкої групи віруючих.

Костел перетворили на зерносховище

Село Верхні Торгаї у степовому Нижньосірогозькому районі області півтора сторіччя тому заснували переселенці з Вінничини та Перемишльщини. Сповідували вони переважно католицьку віру, тож по тому, як родини  обжилися, троє найбільших землевласників заходилися будувати тут католицький костел. А вже 1903 року серед степових лук постали світлі вапнякові стіни та на куполі засяяв хрест ошатного храму Божого милосердя. Але після революції більшовики його закрили, а місцевий колгосп «Шлях до комунізму» перетворив костел…на зерносховище. Причому про бережливість і якусь повагу до історії  навіть мови не йшло.

— Ще батько розповідав, як просто до костелу заїжджали гусеничними тракторами. І вони викрешували іскри з керамічної підлоги, яка зрештою подекуди розтріскалася та вкрилася ямами, — ділиться сумними спогадами мешканка Верхніх Торгаїв Наталя В’язова.    

Від ери колгоспів до ери милосердя

Коли колгоспна ера закінчилася, храм у селі просто кинули напризволяще. Його стіна також тріснула, дах просів, а вапнякові стіни почорніли, як чорніє людське обличчя від горя. У такому стані від костелу за кілька років могла б залишитися тільки купа уламків. Та йому на порятунок якраз вчасно прийшов громадянин Словаччини, священик Петер Криницький. Панотець, котрий прибув до України із пастирською місією, збирав пожертви на його відновлення поміж членів релігійних громад і в себе на батьківщини, і в Чехії, Німеччині, Польщі, США. У Верхніх Торгаях створили невеличку громаду вірних Української греко-католицької церкви УГКЦ, котрі також доклали своїх зусиль до відродження храму.

 

— У костелі Божого милосердя вдалося повністю замінити вікна, двері та дах у тій самій формі, що й були. Зібрали ікони, а художник-подвижник з Західної України навіть подарував великий промовистий образ Божого милосердя – його споглядання дарує просто неповторні відчуття, — продовжує староста Верхньоторгаївської парафії УГКЦ Зоя Ужакова (на знімку). – Але й потрібно ще чимало. У храмі немає світла й опалення, і тільки на остаточне завершення оздоблювальних робіт необхідно близько двохсот тисяч гривень, яких немає ні в парафіян, ні в священика. Без допомоги громади нам просто не обійтися.

У Верхніх Торгаях є забезпечені мешканці – зокрема, один з підприємців, котрий викупив основну частку майна збанкрутілого колгоспу. Однак вони належать до іншої конфесії, і костел оминають увагою, пояснюючи, що «то не наша віра». Можливість посприяти відродження храму має і орган місцевого самоврядування – минулий фінансовий рік тут завершили із вільними фінансовими залишками у вісімсот тисяч гривень. Однак сільський голова Сергій Долецький пояснюють: костел не є комунальним майном громади – він ніби безгоспний, «нічий». Тому надати гроші з бюджету на завершення реконструкції культової споруди сільрада не має права. То що ж, так і залишатиметься храм осиротілим?

Без минулого майбутнього не буде

— Насправді, вихід знайти можна і треба – потрібна тільки добра воля та зусилля селян, — переконує голова Нижньосірогозької районної ради Іван Яців. – Так, свого часу, коли колгоспні об’єкти соцкультпобуту передавалися на баланс сільради, костел до їх списку не включили, бо він мав статус зерносховища. Однак можна зібрати сільський схід, і проголосувати за його прийняття до комунальної власності. А вже далі громада вирішуватиме: чи костел у ній залишиться, і його утримуватимуть за гроші бюджету й меценатів, чи привести його до ладу, і потім передати у розпорядження парафії, оформивши відповідний пакет документів. Упевнений, що відновлення храму потрібне незалежно від того, яку віру хто сповідує. Адже для Верхніх Торгаїв це часточка історії, яка підкреслює неповторність села та додає йому туристичної привабливості. А в майбутньому і сюди можуть і прочани з інших регіонів та навіть держав навідуватися.  Відтак, допомога у реконструкції костелу – зовсім не марнотратство, а швидше довгострокова інвестиція у розвиток громади.

…Коли костел Божого милосердя з занедбаного сховища знову перетворився на дім молитви, мешканці Верхніх Торгаів стали помічати: з його стін почав сама по собі сходити  похмуро-чорний «накип». І з-під шару бруду знову засяяв світлий вапняк (дивись на знімку). Віруючі сприймають цей феномен, як маленьке диво та добрий знак: для осиротілого храму знову знайдеться дбайливий господар, і його відвідини залишаться розрадою для людських душ.   

Сергій ЯНОВСЬКИЙ.

Фото автора.

Новини від Нового дня в Telegram. Підписуйтесь на наш канал t.me/newsnewday