Після забуття: на Херсонщині відновили музей Остапа Вишні
Музей-садиба великого гумориста у с. Кринки знову відчинив двері для відвідувачів. Власним коштом об’єкт відтворив столичний меценат-забудовник. На урочисте відкриття Остапової хатини люди йшли з подарунками, які теж стануть музейними експонатами. Сама подія для Херсонщини безпрецедентна, з огляду на те, що садиба, де колись зупинявся Остап Вишня, довгі 20 років була не потрібна владі і зрештою розвалилася…
Білосніжні стіни, симпатичні, з ошатними ставнями віконечка, і очеретяна стріха. Гостей зустрічає красуня-хатина, наче взята із сюжету старої картини.
Ті, хто давно не були в Кринках на Олешківщині, диву даються: невже таке можливо, в наш непростий час відтворити об’єкт історико-культурної спадщини, та таким, яким він був хіба-що за періоду свого розквіту? Всі ж бо давно знають – легендарна садиба Остапа Вишні розвалилася, ставши жертвою байдужості вже й не пригадати якого складу чиновників, скількох каденцій депутатів… Була і загула… А тут – яскраве відкриття, на все село, хоча ні – на всю область!
Цілий десант журналістів висадився, знімають, фотографують, інтерв’ю пишуть. Річ у тім, що привід для численних репортажів неабиякий. Це історія про те, як любов до рідної країни і пам’ять про її важливі сторінки, великих людей, перемагає отой цинічний, даруйте, пофігізм, де моя хата скраю…
Символічно, але майже рік тому, без двох тижнів, активні жителі с. Кринки, разом з Козачелагерською сільською радою, ініціювали захід із вшанування пам’яті Остапа Вишні. Якраз виповнювалося 130 років від Дня народження майстра сатири. На невеличке свято запросили журналістів. У залі вивісили близько 30-ти унікальних фотографій. Це світлини з Остапом Вишнею, які бережно реставрували місцеві жителі. Парадокс, але цінні світлини, разом з деякими рукописами та документами, які належали самому Павлові Губенку (Остап Вишня), довгі роки валялися в занедбаній хатині – колишньому музеї письменника.
Ідейна натхненниця реставраційного процесу і свята, депутат сільської ради Наталя Ільїна не приховувала – від представників ЗМІ чекають допомоги. Експонати то відновили, але ж розміщувати їх ніде! Покинута на призволяще хатина, стіни якої пам’ятають великого Вишню, не сьогодні-завтра завалиться – лисий дах, розбиті вікна… І, певно, ота гнітюча енергетика, коли надія помирає останньою, ті моторошні кадри з місця, де колись народилося на увесь світ відоме «хто в Крим, а я в Кринки», і зробили свою справу. Телерепортаж про розвалену садибу Остапа Вишні, з якою Херсонщина зустріла ювілей великого письменника, просто шокував столичного забудовника Сергія Одарича.
-Все на третій день після виходу того сюжету зателефонував помічник Сергія Васильовича. Чесно кажучи, спочатку в це не вірилося, але нам заявили про бажання відновити садибу Вишні. А вже згодом представник будівельної компанії приїхав у Кринки і ми зрозуміли, що все серйозно, що це реальний меценат, який націлений допомогти, — розповідає голова ініціативної групи з відродження садиби Остапа Вишні Наталя Ільїна.
Коли ж почали готуватися до відновлення об’єкту, стало зрозуміло, що не все так просто, одним за одним вилазили підводні камені. З’ясувалося, що працювати на місці колишньої садиби будівельники не зможуть. Річ у тім, що базується вона на території військової частини, яку сюди перенесли не так давно. За українським законодавством на оборонних об’єктів музеїв і туристичних локацій бути не може. Тоді забудовник бере на себе непросте зобов’язання зведення хатини з нуля, обіцяючи, що вона буде один в один з автентичною. Але для реалізації цього задуму не було земельної ділянки. Члени робочої групи, які об’єдналися навколо відродження музею-садиби письменника, буквально вмовляли депутатів Козачелагерської сільради, щоб проголосували за виділення ділянки, розташованої неподалік з військовою частиною.
Але й коли документ з необхідним рішенням вже був на руках у забудовника, розпочати роботи з 1 березня, як думали, не вдалося. Планам завадив карантин. Будівельники запрацювали на місці лише в середині літа. Одразу після того, як компанія-забудовник підписала меморандум з Козачелагерською сільською радою, Олешківською РДА та Херсонською ОДА. До слова, обласна та районна влада допомагали у вирішенні низки питань, які виникали навколо відтворення садиби.
Три місяці в Кринках кипіла робота: старалися 10 будівельників, які прибули зі столиці. І не було такого дня, щоб майданчик не відвідала та, хто, по-доброму кажучи, всю цю кашу заварила, Наталя Ільїна.
-Кожен мій ранок починався з садиби. Пам’ятаю всі етапи будівництва, від першого до останнього. Хлопці працювали на совість. Ви ж подивіться, не тільки красиво, а й якісно зроблено, — говорить голова ініціативної групи.
Сам забудовник зізнається – головною метою було відтворити садибу максимально подібною до тієї, що була. Плюс – натуральні матеріали.
-Матеріали ми взяли природні, які використовуються тут протягом ста років. Ракушняк, штукатурка, дерево, очерет, — розповів Сергій Одарич.
Щодо очерету – взагалі окрема історія. З нього виготовлено дах. Покрівлею займалися двоє братів-будівельників, в яких стріхах спеціалізувався дід. Тобто, дах зроблено за старовинною технологією, де має принципове значення як саме вкладається і закріплюється очерет.
Але найцінніше у відтвореній садибі, звісно ж, музейні експонати. Їх збирали жителі села, і не тільки. Приміром, стилізоване робоче місце літератора створили, реставрувавши старі письмовий стіл і кабінетне крісло. Ще одна людина подарувала друкарську машинку 60-х років, яка належала її батьку.
Дуже багато в музейній колекції має прямий стосунок до Остапа Вишні. Так, один місцевий мешканець передав ліжко, на якому спав письменник. «Панцерку» забрав з хатини, яка почала руйнуватися, і зберігав її вдома.
Найцінніший у музеї – куточок «Щуки». У рамці, під склом – рукопис знаменитого оповідання. Його кринківці знайшли просто на підлозі, посеред руїн… Це оповідання Вишня написав саме в Кринках, про ту щуку, яку виловив у місцевих плавнях. Поряд висить безмен, кантер або вага. Саме цією штуковиною письменник важив улов. Збереглася і світлина, на якій Остап Вишня з щукою, щоправда, її стан бажає бути кращим. Один із художників відтворив цікавий момент із життя гумориста на картині, у графіці.
Фонд експонатів поповнився просто вдень відкриття музею. Селяни і гості принесли збірки оповідань Остапа Вишні. Додому, тобто в садибу, повернувся бюст письменника, доля якого залишалася невідомою багато років. Дерев’яна скульптура дещо в зіпсованому вигляді і потребує реставрації. Свій подарунок передали й мисливці – ідеально вичинену шкуру вовка. Остап Вишня, який любив полювати, певно, оцінив би.
Будівництво садиби, з облаштуванням прилеглої території, з відновленням криниці, закладенням фруктового саду, коштувало забудовнику близько півтора мільйона гривень. На запитання «Навіщо Вам це треба?» благодійник відповів, що зі шкільних років любить творчість Остапа Вишні, тому й взявся за цей проект.
Садибу Сергій Одарич передає місцевій громаді і вже наступного року хоче приїхати у Кринки на літературні читання. Говорить, дуже сподівається, що до того часу вже діятимуть туристичні маршрути до садиби Остапа Вишні, а ще – влада подбає про ремонт дороги в напрямку Козачих Лагерів. Бо зараз там і колеса можна залишити…
Марина САВЧЕНКО
Фото автора, Херсонської ОДА та Наталі Ільїної.
Новини від Нового дня в Telegram. Підписуйтесь на наш канал
