Рибоводи Херсонщини перевиконали план з випуску осетрових
Два тижні на Херсонщині тривала кампанія з зариблення Дніпра осетровими. У водойму випустили близько трьох мільйонів особин молоді червонокнижних видів риб.
Ще в середині 2000-х на ринках Херсонщини можна була запросто купити осетрину і навіть дефіцитний делікатес — чорну ікру, як кажуть, будь-яка примха за ваші гроші. Той факт, що осетер, білуга, стерлядь та, власне, всі без винятку види осетрових занесені до Червоної книги України, браконьєрів ніколи особливо й не бентежив. «Царську рибу», яка рясно водилася в Азовському і Чорному морях, у лиманах, а на період нересту приходила в дельту Дніпра, ловили такими масштабами, що осетрові перетворилися на вимираючий вид. За даними науковців, у водоймах на території України осетрові самостійно вже не розмножуються, позаяк просто не встигають вирости до віку, коли вже здатні відтворювати потомство. Приміром, наймолодшим самкам російського осетра, які відкладають ікру, має бути не менше 12 років.
Те, що осетрові можуть назавжди зникнути з наших морів, очевидно, відчували ще в СРСР, де почали відкриватися заводи з розведення цінних порід риби. У 1984-му унікальне підприємство з’явилося на Херсонщині. Виробничо-експериментальному Дніпровському осетровому рибовідтворювальному заводу, який нині носить ім’я академіка С. Т. Артющика (свого часу начальник Херсонського басейнового управління «Південьрибвод» ініціював будівництво трьох рибовідтворювальних підприємств, зокрема й Дніпровського осетрового), і досі немає аналогів у Європі. Існує думка фахівців, що, якби не це підприємство, осетрових на Херсонщині можна було побачити хіба що на картинці. Щороку на заводі з ікринки (рибопосадковий матеріал беруть з дорослих особин, які мешкають у спеціальних ставках на території підприємства) вирощують мільйони екземплярів осетрових. Кілька місяців мальки мешкають у спеціальних резервуарах, а двічі на рік — влітку та восени — молодь випускають у вільне плавання.
За однією з таких процедур, і треба сказати дуже видовищних, вдалося спостерігати і кореспонденту «Нового дня». Журналістів, котрі виявили бажання побувати на зарибленні, попередили: на заводі, як штик, треба бути о 5-й ранку. «Навіщо так ані світ, ані зоря?», — запитую. Виявляється, вся справа у температурі. Рибку у річку треба встигнути випустити до спеки — рано-вранці або глибокої ночі, інакше почнеться відтік особин, і вони можуть загинути, а значить, величезна робота колективу заводу — «коту під хвіст».
Перша зустріч із течією для двомісячних мальків (у даному випадку російського осетра, якого випускали того дня) починається ще до річки. Бурхливий водяний потік чекає на рибок у довжелезному жолобі, який відносить їх до резервуарів, схожих на ванночки, що розташовані на спеціальному плавзасобі. На невеликій швидкості рушаємо затокою Рвач. Перед тим, як випустити, особини перераховують, дані потраплять до акту зариблення, за яким стежить чисельна комісія. До її складу входять не менше 7 представників — від керівництва РДА до очільників обласних екологічних інстанцій. Йдеться про використання бюджетних коштів, тож контроль обов’язковий. Між іншим, заводське зариблення для держави в рази вигідніше за подібну послугу, замовлену у приватників. Адже простіше утримувати завод за бюджетні кошти, без окремих асигнувань на ту чи іншу кампанію, ніж платити бізнесмену за кожного малька, якого він виростив і випустив.
Протягом літньої кампанії, яка тривала два тижні, херсонські рибоводи випустили у пониззя Дніпра близько 3 мільйонів особин осетрових — стерляді та російського осетра, тим самим перевиконавши план, поставлений Держрибагенством України.
«Завдяки хорошій матеріально-технічній базі, висококваліфікованим фахівцям та якісному обладнанню завод з кожним роком збільшує власне маткове поголів’я осетрових видів риб, і тим самим росте кількість вселених екземплярів молоді у водойми», — прокоментував Віталій Плугатарьов, директор Виробничо-експериментального Дніпровського осетрового рибовідтворювального заводу ім. академіка С. Т. Артющика.
Між іншим, вперше за останні роки на плідниках заводу ім. С. Т. Артющика вирощено життєстійку молодь осетрових, яка перейшла на харчування природними кормами. І це дає впевненість, що значний відсоток риби, яка з пониззя Дніпра йде до лиману, а потім дістається Чорного моря, приживеться у середовищі, а з часом повернеться до річки на нерест. До речі, херсонські рибоводи пам’ятають, коли у водойму випускали вже величеньких осетрів з міткою. 33 роки заводу віддала іхтіолог Віра Смоленцева.
— Тоді на кожного осетра ставилося клеймо підприємства. І, знаєте, проходив час і коли ми з того ж Дніпра відбирали дорослих осетрів для отримання посадкового матеріалу, то зустрічалися наші, вирощені на заводі екземпляри. Зараз клеймування не робиться, немає сенсу — рибку випускаємо маленьку, а посадковий матеріал є власний, — розповіла іхтіолог.
…Маленькі осетрики жваво борсаються у величезному сачку. Ще пару секунд і — нова домівка! Попереду — велика дорога, сповнена незвіданого і, ясна річ, небезпечного. Головна небезпека для новоселів не стільки річкові і морські аборигени, скільки людина, зі своєю браконьєрською сіткою… Нагадаймо, вилов осетрових в Україні зоборонений, штраф за кожну рибину з цього сімейства, незалежно від її розміру, просто шалений. Так, російський осетер оцінюється державою у 48 тисяч гривень, а ще за вилов червонокнижного виду можна загриміти за грати, щоправда, про такі випадки щось не чутно…
Марина САВЧЕНКО.
Новини від Нового дня в Telegram. Підписуйтесь на наш канал
