У хліборобів Херсонщини вже весною пахне
Сезон весняних польових робіт – для півдня України термін уже вочевидь застарілий. Адже тепер його відкривають навіть не в лютому, а під кінець січня!
— Вегетація озимих у нас тривала майже до кінця грудня. Тому пробне підживлення озимого рапсу провели вже 20 січня. Завезли потрібну кількість добрив, і робота пройшла успішно. Та непокоїть інше – обмаль вологи. В середньому у нашій степовій зони випадає до 400 міліметрів опадів, а торік заледве 336 мм від «небесної канцелярії» отримали. Два зимові місяці – і без дощу, і без снігу. Тож якщо торік у метровому шарі грунту взимку було 140-160 міліметрів вологи, зараз маємо тільки 30 мм. Якщо рясних опадів не буде і в лютому та березні, втрати врожаю озимих на богарних землях можуть сягнути не 10-15 відсотків, як припускають синоптики, а близько половини! – песимістично налаштований директор дослідного господарства «Асканійське» (Каховський район Херсонщини) Віктор Найдьонов.
Ситуація в межах регіону майже повсюди однакова – бездощова й безсніжна зима зачепила всіх. Та у найбільшій небезпеці почуваються фермери й власники індивідуальних господарств у зоні Олешківської пустелі. Там і раніше вологи в достатку не було майже ніколи, а тепер і поготів – сподівання лише на зрошення.
— Останнього разу сякий-такий дощик бачили тільки перед Новим роком. Накрапав півдня, випало близько дванадцяти міліметрів опадів, промочило грунт на двадцять сантиметрів. А що це в наших умовах? Та ніщо, — каже директор приватного сільськогосподарського підприємства у селі Клини Олешківського району Херсонщини Леонід Сіваков. – Якщо й весна буде посушливою, гарного врожаю можна очікувати тільки на поливних землях. Але в мене з восьмисот гектарів на обробітку лише триста гектарів – зрошувані. Все інше – богара, ще й ґрунти піщані. А в них волога і так не затримується.
Посуха у степовій Таврії, звичайно, не дивина. Вона випадає, в середньому, на один рік з кожних трьох. Та глобальне потепління продовжує наступати, і надалі буде ще гірше. Це, знову ж таки, ніяке не відкриття, тому науковці наполегливо рекомендують аграріям виділяти більше площ під посухостійкі культури – сорго, нут, сафлор тощо. Але землероби кажуть, що з ними не все так просто: попит на «новачків» дуже нетривкий. Одного року врожай перекупники «з руками відривають», іншого – бажаючих на нього днем із ліхтарем не знайдеш. Доки ринок не стабілізувався, й логістичні ланцюжки не сформувалися, вирощування екзотичного для України збіжжя є ризикованим з економічної точки зору. А імовірні втрати через ризик понесе, зрозуміло, в першу чергу виробник.
Сергій ЯНОВСЬКИЙ.
Новини від Нового дня в Telegram. Підписуйтесь на наш канал
