Ветеран АТО з Херсонщини творить унікальні картини
— Ідемо на Ван Гога, ну нашого, новокаховського? У виставковій залі експозиція, — почула у колі своїх знайомих. На Ван Гога? Що ж там за художник і що то за картини мають бути, щоб їх порівнювали з роботами одного з найвідоміших у світі постімпресіоністів? Зацікавлена до головної галереї Херсонщини попрямувала і я. Зізнатися чесно, потрапивши до виставкової зали, одразу піймала себе на думці, що Ван Гог тут ні до чого. Експонується не живопис — картини, автором яких є новокаховчанин Анатолій Обелець, виконано у стилі різьби по дереву. Але які це роботи! Дівчина з кицькою, вуличний музикант, зграя рожевих фламінго і, о Боже, невже таємна вечеря?! Обриси на картинах випуклі настільки, що вони здаються об’ємними. Такий собі ефект 3-D на дерев’яній дошці. Знову і знову обходила експозицію, зупиняюсь біля кожної роботи… Роздирала несамовита допитливість: ну як, як він це робить? Знайшовши контакти автора, одразу ж йому зателефонувала: а чи можна приїхати, хоч одним оком подивитися, як це у Вас виходить? На щастя, Анатолій Обелець виявився з тих творчих особистостей, з якими напрочуд легко і домовлятися, і спілкуватися. Ось господар вже радо зустрічає мене на своєму подвір’ї. Те, що в цьому будинку мешкає художник, видно, щойно відчиняються вхідні двері: на стінах у коридорі дерев’яні картини, виконані у тій же техніці, що я бачила на виставці в Херсоні. Господар коментує:
«Знаєте, для мене кожна робота дуже дорога, бо в неї вкладено душу. Спочатку вона народжується у голові, потім продумуєш всі деталі сюжету, сам процес дуже копіткий. Але от бувають такі екземпляри, з якими просто не хочеться розлучатися, в них якась особлива енергетика. Ну от, наприклад, оця робота, де мати з дитиною. Якось в гостях у мене був один священик. Панотець довго роздивлявся сюжет материнства, а потім видав: гарна ікона Діви Марії з маленьким Ісусом. Певно, недарма я вирішив залишити цю роботу у домашній колекції, якщо вже й батюшка відчув, що вона якась особлива, — розповідає Анатолій Обелець.
Поряд робота з соняшниками, різьблені голівки з пелюстками, неначе живі… Стривайте, так ось чому Ван Гог! Улюбленою темою геніального Вінсента були саме соняшники, їм художник присвятив цілу серію своїх робіт. Коли Ван Гог писав першу таку картину, в нього не було навіть грошей на фарбу, але через сто років за полотно віддадуть 22 мільйони фунтів стерлінгів…
Сам Анатолій Обелець посміхається: «Ще років 10 тому прочитав на одному з інтернет-сайтів, що я, виявляється, новокаховський Ван Гог. До журналістського ярлика відношуся дещо з сарказмом. Хіба соняшники не наш, суто таврійський натюрморт? Тож Ван Гог тут ні до чого».
Але спільне між нідерландським художником і нашим співвітчизником таки є. Це унікальність. Роботи новокаховчанина не схожі на інші і хто знає, можливо, з часом і їх продаватимуть на аукціонах за шалені гроші? Собака зарита у рідкісній техніці. Інтарсія. Це мозаїка по дереву. Картини Анатолія Обельця складаються з десятків, а почасти — сотень деталей, кожна з яких вирізається окремо і наклеюється, утворюючи нашарування — так з’являється той самий об’єм. Але й це не головне. Фрагменти для майбутньої картини художник вирізає, ні, не ножем чи якимось лобзиком — фігурки створює металева струна, під’єднана до коробки з трансформатором під напругою, закріплена на дошці з малюнком. У процесі роботи дріт перебуває у вертикальному положенні. Сам інструмент виготовили на прохання майстра, на металевій коробці з тумблером так і написано — «Obelece-2013». Автор не приховує: техніка не нова, а радше забута. Ще у 1930-ті подібний стиль з’явився у ГУЛАГу.
«Люди, що сиділи у сталінських таборах, і винайшли оцей спосіб різки. Там же сиділи дуже світлі голови, інженери, всілякі фахівці, а мати ножі, сокирки, якісь різці було заборонено. І тому комусь спало на думку — за допомогою трансформатора знизити напругу. Вийшло так, що дріт нагрівається і здатен плавно різати дерево. Контур виходить дуже акуратний, даючи такий випалений колір», — ділиться секретами техніки автор.
У процесі вирізання фігурки, робимо ажурну рибку, запитую художника про його сакральні роботи. У Анатолія ціла серія картин на біблейську тематику. Особливо вражає «Диво в Кані галілейському». Ті, хто читав святе письмо, добре знають про сюжет, де Ісус Христос, перебуваючи на весіллі, показав неможливе — перетворив воду на вино. Але, повірте, картина про цю подію — не менше диво. Це ж треба було настільки реалістично зобразити Ісуса, Діву Марію — на передньому плані, на задньому — молодят і гостей. Робота повністю передає сюжет весілля. Автор розповідає, що кожен витвір на біблейську тематику вимагає особливої підготовки і створюється з молитвою. Можливо, тому робота після завершення сприймається не інакше, як ікона.
До речі, Анатолій Обелець — людина цікава не лише своїми роботами у стилі інтарсії. Це відомий пошуковець на Херсонщині. Завдяки членам військово-історичного клубу «Каховка», який заснував наш земляк, свій вічний спокій нарешті знайшли сотні загиблих бійців Другої світової, полеглих на Херсонщині, із землі вилучили масу небезпечних боєприпасів тих часів. Але й це ще не все. Анатолій не зміг залишатися вдома, коли на сході України почалася війна. Пішов добровольцем і більше року прослужив у зоні АТО, у складі 79-ї аеромобільної бригади.
«Думав, що буду якимось там «вихователем», зважаючи на мій вік, 54 роки, але на сортувальному пункті сказали прямо: хлопці, замполітів вистачає, молодших командирів польових немає. І записали мене командиром аеромобільного взводу. Це декілька «бетеерів», 26—28 хлопців, теж добровольців. Між іншим, там були дуже цікаві люди — успішні бізнесмени, художники, фермери і — якісь хулігани з Миколаєва, але всі були патріотами», — розповідає Анатолій.
Передова змінила світогляди Анатолія, і тепер на багато речей він дивиться по-іншому. Фронт — все одно що школа життя, де буває різне і далеко не завжди приємне, відшліфоване і лаковане, як на картині. Не дивно, що, буває, ветерани АТО не можуть адаптуватися потім у мирному житті, так доходить до трагедії. Анатолій Обелець як ніхто знає: кожному, хто повернувся з війни, просто потрібні увага оточуючих, підтримка потрібних людей — і все буде добре. Зараз новокаховчанин продумує проект творчої реабілітації учасників АТО, влітку поїде в Західну Україну давати майстер-класи з інтарсії. Мистецтво має не лише радувати око, а й допомагати. Ну а Ван Гог… певно, він би був у захваті від робіт художника з Нової Каховки, якби жив у наші часи!
Марина САВЧЕНКО.
Новини від Нового дня в Telegram. Підписуйтесь на наш канал
