Їх об’єднав біль Афганістану…
15 лютого виповнюється 29 років з часу виведення радянських військ з Афганістану. Цю подію, і не тільки, Україна згадує у День вшанування учасників бойових дій на території інших держав. І вже традиційно з нагоди чергової афганської дати вдів та матерів загиблих воїнів-інтернаціоналістів зустрічали у Херсонській міській раді. Очільник міста Володимир Миколаєнко ніколи не приховує, що й сам є учасником бойових дій — військовий обов’язок виконував в Анголі, тому намагається підтримувати зв’язок з воїнами-інтернаціоналістами та їхніми родинами.
Цьогоріч за ініціативи міського голови, яку підтримали депутати, розміри щоквартальної допомоги сім’ям загиблих збільшено до 6 тисяч. Крім того, грошову компенсацію рідні полеглих під час збройного конфлікту в Афганістані та інших країнах отримають до 15 лютого. З цього року певна сума перераховується кожному на картку. За словами очільника обласної організації воїнів-інтернаціоналістів Володимира Столяра, така підтримка даній соціальній категорії, як у Херсоні, в Україні надається мало де.
— Держава останнім часом все менше виконує зобов’язання перед воїнами-інтернаціоналістами. Скорочуються наші пільги. Хоча слово «пільги» мені не подобається — це компенсація за втрачене здоров’я, за втрату близьких. Але хотів би подякувати керівництву міста Херсона і депутатському корпусу за те, що дійсно вагома допомога надається родинам загиблих, інвалідам, а також підтримується афганська організація. Навіть у наших сусідів, в Одесі, де бюджет у кілька разів більший, ніж у Херсоні, такої допомоги афганцям немає, — розповів голова обласної афганської організації.
Допомогу родинам загиблих традиційно приготувала й міська організація воїнів-інтернаціоналістів, конверти вручили беспосередньо на зустрічі у міськраді.
— Дуже хотілося б, щоб війна, яка триває вже 4 роки, якомога швидше завершилася, щоб сім’ї не боялися гуркоту в двері, що хтось скаже про «вантаж 200». Також мені б хотілося побажати матерям і вдовам в першу чергу здоров’я і подякувати за стійкість і мужність після такого горя. Всього вам доброго! — зазначив голова міської організації воїнів-інтернаціоналістів Валерій Міщенко.
Під час зустрічі з міським головою прозвучала пропозиція від родичів воїнів-інтернаціоналістів — у Херсоні має бути створений фонд для придбання житла родинам загиблих і учасникам бойових дій, хоча б на вторинному ринку. Адже відколи відгриміла Афганська війна, на черзі на квадратні метри в обласному центрі залишаються понад 70 представників згаданої категорії.
Всього на Херсонщині налічується близько 3 тисяч воїнів-інтернаціоналістів. Приблизно таку ж кількість місцевих і призвали на службу до Афганістану. 65 солдатів привезли додому в цинкових трунах, двоє й досі числяться як зниклі безвісти.
В Афганістані свого чоловіка втратила мешканка Херсона Надія Олешкевич. Про ті події жінці й досі згадувати важко, на її очах з’являються сльози. Олександру Олешкевичу було всього 42… На тій чужій війні він опинився не тому, що прийшла повістка — пішов добровольцем… і не повернувся.
— Він не був військовим, просто захотів поїхати в Афганістан, його туди прямо тягнуло. Це був 1984 рік. Двоє діток, син неповнолітній, але вдіяти я нічого не могла. Прослужив там майже рік, був водієм. Останнього листа я так і не отримала, — розповідає вдова загиблого.
Про те, що чоловік загинув, дружина дізналася не одразу, а як саме обірвалося його життя, не відає й досі — «секретка» радянських військоматів. Додому тіло воїна-інтернаціоналіста привезли аж через місяць. Ховали, зрозуміло, у запаяній труні. Надія Олешкевич заміж більше не вийшла, всі ці роки мешкає з дітьми.
І в кожної родини, яка в Афганістані втратила сина, чоловіка, батька, історія своя. Але найжахливіше те, що для багатьох війна продовжується. Чимало афганців служать тепер вже за Україну — у зоні АТО, кожної миті ризикуючи своїм життям. Цими днями виповнюється три роки, як героїчно загинув мешканець Бериславщини Валерій Єлефтедіаді. Коли почався конфлікт на сході країни, він, афганець, не зміг залишитися осторонь цих подій і подався до військомату. Рідним потім сказав: «Не переживайте, кулі мене не беруть!». І довгий час таки не брали. До того критичного моменту, доки під Дебальцевим, на Донеччині, старшині 40-го окремого мотопіхотного батальйону не довелося самотужки прикривати підрозділ. Снайпер упіймав момент, коли у бійця зсунулася каска, і влучив у голову… «Грека», такий був позивний Валерія, на фронті знали всі, а ще — називали «батею», за вже немолодий вік і готовність допомогти кожному. Ворога він так дістав, що ті продовжували розстрілювати бійця вже мертвого, а під фото Валерія Єлефтедіаді на одному з ДНРівських сайтів з’явився напис: «Ліквідований»…
Про подвиги полеглих і мужність воїнів-інтернаціоналістів, які нині здрастують, за традицією згадуватимуть 15 лютого на мітингу-реквіємі — у день, коли вивели війська з Афганістану. Всі небайдужі до тих подій запрошуються на 10.00 до меморіалу воїнам-інтернаціоналістам по вул. Перекопській.
Марина САВЧЕНКО.
Новини від Нового дня в Telegram. Підписуйтесь на наш канал
