Жнива зі знаком запитання
Хліб-2019
Херсонщина жнивує. Під ранніми зерновими в області зайнято нині 677 тисяч гектарів. Багато це чи мало? Багато, хоча менше, ніж раніше. У 1995 році, наприклад, хлібна нива у степовому краї сягала 757 тисяч гектарів. Нинішня врожайність, якщо вірити обласним статистам, на 6 центнерів вища, ніж торік і становить 36 центнерів з гектара.
Але, як мовиться, той врожай, що в коморі, а не той, що у полі. І тут багато залежить від оптимальних строків збирання хлібів. Так, при збиранні озимої пшениці за 8—10 робочих днів втрати становлять 9,1%, а за 17—20 — понад 27%.
Херсонщина вже й забула, коли жнивувала в оптимальні строки. Чиновники департаменту агропромислового розвитку ОДА заздалегідь відрапортували: збиральною технікою область забезпечена повністю! Мовляв, до жнив залучено 2900 власних комбайнів господарств області і 250 одиниць — із інших регіонів.
Якщо заробітчани приїздять жнивувати на ланах області новою високопродуктивною технікою, то господарі вимушені збирати хліба на всьому, що ще здатне косити і молотити. Не дивно, що при тій «повній забезпеченості» комбайнами за перших 10 робочих днів в області ранні зернові зібрані лише на 11% площ. А це означає, що десятки, якщо не більше тисяч тонн хліба залишаться у полі на корм ховрахам і мишві.
Наявні в області комбайни працюють на знос. Середнє навантаження на них непомірне і давно «зашкалює» за 200 гектарів — при тому, що в Німеччині, приміром, воно становить 60 га, у Франції — 70 га. Там справді збирають усе, що вирощене — до колоска, до зернини.
Може, Херсонщині не варто вдаватися до екстенсивного, а, отже, економічно порочного варіанту зерновиробництва, а напрацювати нарешті (спільно з науковцями!) довгострокову програму з урахуванням посильного матеріального і технічного забезпечення?
Тільки хто цим займеться, якщо обласні керівники аграрної галузі вдарилися «в логістику» і зарубіжні «ознайомчі» вояжі?..
Трохи історії. Незабаром виповниться рівно 90 років відтоді, як на Запорізькому заводі «Комунар» був складений перший український зернозбиральний комбайн. Вже до початку 1930 року запоріжці випустили 10 комбайнів, до кінця року ще 337. До початку Другої світової війни з воріт заводу на поля України вирушило 96 тисяч комбайнів!
Це був істинний трудовий подвиг машинобудівників, завдяки яким держава перестала купувати зернозбиральні комбайни у США і вже до 1935 року майже весь вирощений хліб збирала вітчизняною технікою.
І в повоєнні роки конструктори продовжували удосконалювати власні степові кораблі, розробивши у 1960-ті роки проекти високопродуктивних типів комбайнів СК-5 і СК-6, які десятиліттями добросовісно трудилися на полях житниці Європи.
А що ж нині?
За даними фахівців, в Україні через нестачу комбайнів на збиранні зернових культур втрати врожаю зернових щорічно складають майже 10% або 6—6,5 млн тонн.
Український зернозбиральний комбайн на наших ланах нині — велика рідкість. Хоча спроба випускати свою, вітчизняну техніку була. І небезуспішна. Наприкінці XX століття НВП «Херсонський машинобудівний завод» почав серійний випуск самохідних зернозбиральних комбайнів «Славутич». У 2012 році розпочався випуск самохідних зернозбиральних комбайнів «Скіф» — модернізованої версії «Славутича». Зараз ХМЗ випускає чотири основні моделі комбайнів «Скіф»: «Скіф-230», «Скіф-230А», «Скіф-250», «Скіф-250р». У перспективі планується серійне виробництво більш потужних самохідок — «Скіф-290» і «Скіф-330».
Як стверджує заводська реклама, сьогодні на полях України працюють більше 1000 комбайнів «Славутич». Всього тисячу вітчизняних комбайнів на всю державу!
Не мати житниці Європи власного зернозбирального комбайна? Тут уже впору говорити про національну безпеку держави. І не лише говорити, а й діяти!
Василь ПІДДУБНЯК.
Новини від Нового дня в Telegram. Підписуйтесь на наш канал
