Состав редакции

/images/redaktors/gupinaav.jpeg

Жупина Анатолий Владимирович

Главный редактор.

e-mail:   newday@ukr.net

Тел.: (0552) 45-43-60, 33-44-00, 45-43-59.

images/redaktors/gupinalm.jpeg

Жупина Людмила Михайловна

Первый заместитель

главного редактора.

Тел. (0552) 45-49-24.

 

/images/redaktors/yaitskiyam.jpg

Яицкий Анатолий Николаевич

Заместитель главного

редактора.

Тел. (0552) 45-46-21.

Весь состав редакции...
ПРЕСС-КЛУБ "НОВЫЙ ДЕНЬ"                                                 ГОСТИ ПРЕСС-КЛУБА

Если вопросы, которые вас волнуют, стоят того, чтобы сформировать общественное мнение или получить широкий резонанс, обращайтесь в независимый  пресс-клуб «Новый день», который объединяет несколько десятков средств массовой информации не только Херсонщины, а и представителей общенациональных СМИ в нашем регионе…


Четверг, 19 Января 2017
Конкурс за подвійними стандартами
19.01.2017 09:30 Новости / Экономика

12

Неабиякий суспільний резонанс викликав нещодавно проведений у Херсоні конкурс на визначення автоперевізників за маршрутами № 33, 33 к й 14. Здавалося б, процедура повністю регламентована нормативно-правовими актами. Втім, наразі щодо її рішення вже є позови до суду, а правоохоронці зі свого боку взялися перевіряти правильність рішень членів конкурсного комітету. Мало не під мікроскопом розглядали ситуацію й депутати міської ради під час засідання постійної депутатської комісії з питань транспорту та зв’язку.

Знехтували вимогами законодавства

Як стало відомо під час бесіди депутатів міської ради з начальником управління транспортної, дорожньої інфраструктури і зв’язку а також головуючою під час засідання конкурсного комітету Алісою Вербицькою, згаданий конкурс відбувся 5 січня ц. р. І якщо на маршрут № 33 взагалі не змогли визначити переможця, бо ніхто з підприємств не подавав заявки, то інші два стали справжнім каменем спотикання. Зокрема, напрямок № 33 к, за яким возять людей до Зеленівки, часто називають проблемним через його збитковість в умовах чинних тарифів. По суті, потік пасажирів тут спостерігається лише зранку і ввечері. Від марш­руту вже неодноразово відмовлялися перевізники. У міській раді визнають, що він має скоріш соціальний, ніж комерційний характер. Про своє бажання організувати перевезення пасажирів за цим маршрутом заявили два учасники: комунальне підприємство «Херсонкомунтранссервіс» та приватне підприємство «Союзавто». Перемогу здобув «Херсонкомунтранссервіс».

— Під час проведення конкурсу зателефонувала голова селищної ради і повідомила, що серед мешканців Зеленівки виникло соціальне напруження, пов’язане якраз з функціонуванням цього маршруту, — розповіла Аліса Вербицька. — Аби зарадити ситуації і заспокоїти людей, члени конкурсного комітету вирішили, що комунальне підприємство буде більш відповідальним. Саме тому «Херсонкомунтранссервіс» і отримав перемогу.

Разом з тим, Аліса Вербицька за­значає, що у обох учасників не вистачало транспортних засобів для забезпечення перевезення пасажирів. Незважаючи на це, їх до конкурсу таки допустили й переможця визначили. Мовляв, такою була соціальна необхідність.

Очевидно, що під час визначення перевізника на маршрут № 33 к члени конкурсного комітету закрили очі на певні порушення, які були і у «Херсонкомунтранссервіса». Зате згадали про них, коли мова йшла про один з найприбутковіших маршрутів № 14. Своє бажання забезпечити перевезення пасажирів за вказаним напрямком виявили КП «Херсонкомунтранссервіс» та ПП «Фікус». Перевагу віддали останньому.

До слова, члени депутатської комісії впевнені, що конкурс пройшов не за законом. По-перше, її голова Єгор Устинов зазначив, що наразі маршрут № 14 обслуговує «Херсонкомун­транссервіс». Отже, згідно з чинною Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування» від 3 грудня 2008 року № 1081 це підприємство має певні пріоритети.

— Постанова, якою повинні керуватися у своїй роботі члени конкурсного комітету для визначення переможця на тому чи іншому маршруті, передбачає використання так званої бальної системи, — наголосив Єгор Устинов. — Вона дозволяє підприємству, яке на момент проведення конкурсу перевозить пасажирів за вказаним напрямком, у якості своєрідного бонусу отримати 11 додаткових балів. За таких умов зовсім не зрозуміло, як комунальне підприємство, навіть маючи таку значну перевагу, не стало переможцем конкурсу. 

По-друге, згідно з тією ж постановою переможця визначають винятково на основі кількості отриманих ним балів.

— Замість того, аби дотримуватися саме такого алгоритму, члени конкурсного комітету раптом вирішили відійти від прописаного правовими актами механізму, — зазначив Єгор Устинов. — В результаті переможця на маршруті № 14 визначали голосуванням методом підняття рук.

Відповідаючи на закиди депутатів, Аліса Вербицька зазначила, що згідно зі згаданою постановою до конкурсу мають право допустити тільки ті підприємства, які надали повний пакет правильно оформлених документів. За її словами, папери перед засіданням конкурсної комісії перевіряє спеціально створена робоча група, і до всіх претендентів були зауваження, які пропонували до початку конкурсу виправити. Комунальне  підприємство цією нагодою не скористалося. В управлінні транспорту зізнаються, що конкурсний комітет взагалі мав не допускати КП «Херсонкомунтранссервіс» до участі у конкурсі через неправильно оформлені документи та недостатню кількість транспортних засобів. І така пропозиція неодноразово звучала, але не була підтримана членами конкурсного комітету. Адже тоді б не змогли забезпечити проблемний маршрут № 33 к.

— Найголовніше завдання управління як організатора і замовника перевезень та міської влади — щоб перевозилися жителі, — апелювала Аліса Анатоліївна. — Того дня уже закінчувався договір з тимчасовим перевізником на маршруті № 33 к, і жителі Зеленівки більше не змогли б дістатися громадським транспортом до Херсона. Саме тому колегіальним органом було вирішено допустити «Херсонкомунтранссервіс» до конкурсу.

Із простягнутою рукою до депутатів?

Як виявилося згодом, говорячи про неправильно оформлені документи, представники профільного управління міської ради перш за все мали на увазі договір між КП «Херсонкомунтранссервіс» та приватним підприємцем Трибушним, згідно з яким останній, маючи необ­хідну кількість одиниць транспорту, нині обслуговує маршрут № 14.

— Комунальне підприємство подає документи, з яких зрозуміло, що воно має 193 автомобілі: 12 власних і 181 використовується на правах оренди, — роз’яснила ситуацію Аліса Вербицька. — Якщо підрахувати автомобілі, які задіяні згідно з договорами на обслуговування маршрутів, то не вистачає 40 одиниць. Як тоді «Херсонкомунтранссервіс» може стати переможцем ще й на 14-му маршруті? На додаток, юридично неправильним є договір з ПП Трибушним. У документі, який «Херсонтранссервіс» надав конкурсній комісії, сказано, що комунальне підприємство виступило замовником перевезень на 14-му маршруті і делегувало свої повноваження ПП Трибушному. Законом України «Про автомобільний транспорт» категорично забороняється це робити, бо вказана роль відведена управлінню транспортної, дорожньої інфра­структури і зв’язку. Фактично відбулася передача маршруту. У такому разі у конкурсі на маршрут № 14 мав брати участь ПП Трибушний.

Разом з тим, в транспортному управлінні запевняють, що ПП «Фікус» правильно оформив усі потрібні документи. Більше того, у нього є необхідна кількість транспортних засобів, орендована база, медичні працівники, механіки та інший персонал.

Члени депутатської комісії також звернули увагу на те, що транспорт, перелік якого приватний підприємець додав на конкурс, є орендованим. Утім, подив викликає той факт, що належать автомобілі тому ж Трибушному.

— Є два підприємства, які виходять на конкурс: ПП «Фікус» і КП «Херсонкомунтранссервіс», — констатував Єгор Устинов. — У жодного з них власного транспорту для обслугову­вання маршруту немає. По суті, обидва підприєм­­ства залучають транспорт ПП Трибушного. За такою схемою з підприємцем «Херсонкомун­транссервіс» працював півтора року. Відповідно, обидва підприємства за даним критерієм мають аналогічну позицію. А у випадку з «Херсонкомунтранссервісом» мова йде ще про 11 додаткових балів. Але чомусь перемогу отримує ПП «Фікус».

Свою позицію з цього питання має й директор КП «Херсонкомунтранссервіс» Олександр Васильєв.

— У переліку транспортних засобів, які ПП «Фікус» планує залучити для обслуговування 14-го маршруту, ми бачимо ті автомобілі, які наразі його й обслуговують за договором ПП Трибушного з нашим комунальним під­приємством, — розповів він. — Більше того, водії, котрі працюють на вказаних маршрутках, оформлені також у «Херсонкомунтранссервісі». Відповідно до чинного законодавства, ПП «Фікус» не мало права вказувати у своїх документах згадані транспортні засоби.

У транспортній комісії зізнаються, що втрата «Херсонкомунтранссервісом» маршруту № 14 — не дуже приємна річ для міськради, адже комунальне підприємство має до неї безпосереднє відношення. Зокрема, «Херсонкомунтранс­сервіс» щомісяця отримує прибуток від продажу так званих путівок — 1450 гривень з кожного транспортного засобу, який працює на маршруті. Так формується дохідна частина його бюджету, і підприємство може вийти на самоокупність. З цих коштів сплачується заробітна плата й здійснюються інші видатки. За рік роботи на марш­руті № 14 підприємство отримувало близько півмільйона гривень прибутку, що дозволяло йому не просити додаткових коштів з міського бюджету. Цілком можливо, що тепер «Херсонкомунтранссервісу» доведеться скорочувати чисельність штатних працівників або звертатися до депутатів міськради по фінансову допомогу.

У будь-якому разі, у ситуації доведеться розбиратися правоохоронцям. За словами Аліси Вербицької, вони вже опитують членів конкурсного комітету. Крім того, заяву до суду з обгрунтуванням своєї позиції подало й керівництво комунального підприємства. Директор «Херсонкомунтранссервісу» запевняє: «Якщо вже комісія, незважаючи на порушення, допустила очолюване ним підприємство до конкурсу, то далі мала б надати всім учасникам однакові умови».

Члени ж депутатської комісії й взагалі пропонують повернути повноваження з визначення автоперевізників на маршрутах загального користування виконавчому комітетові міської ради. Бо переконані, що це дозволить уникнути подібних конфліктних ситуацій у майбутньому.

Ольга ЮЩЕНКО.




Генічеськ: з газом чи без нього?
19.01.2017 09:29 Новости / Общество

Якби не анексія Криму, про Генічеськ, а, особливо, про його мера Олександра Тулупова, думається, багато людей у світі так би і не дізналися. Через цю анексію приморське місто минулої зими залишилося без газопостачання. Але давайте про все по порядку.

 Блакитне паливо прийшло до генічан у 2004 році. Було (і до цих пір залишається) це паливо місцевого видобування. Адже Генічеськ і Арабатська Стрілка стоять на великому масиві природного газу, якого, за переконаннями колишнього голови райдержадміністрації Валерія Дронова, вистачить на багато десятків років. Щоправда, газ цей — якості невисокої, у ньому багато конденсату. Аби підвищити її, необхідно встановити додаткове обладнання з його осушування — так звану сушарку. На газових вишках (4 з яких заходяться у морі біля села Стрілкового, а одна на суші) видобувається 70 тисяч кубічних метрів за добу. Влітку Генічеську, до якого йде газопровід по Арабатській Стрілці, вистачає й половини цієї кількості. А от взимку за пікових мінусових температур, за словами Федора Анікієвича, який у 2004 році керував Генічеської філією ВАТ «Херсонгаз», споживання газу зростає до 120 тисяч кубів. Де брати решту? Раніше таке питання не стояло. Зайвий газ влітку закачувався до Глібовського газосховища, з якого взимку надходив у Генічеськ. Така нескладна схема працювала б і донині, якби Глібовське газосховище перебувало на території Генічеського району. Так ні ж — знаходиться воно на території анексованого півострова Крим. І, як і інші споруди, це сховище з геніче­ським газом захопили окупанти. А такий «подарунок долі» той оцінив і подачу газу до Геніче­ська перекрив. Минулої зими він кран (буцімто) на кілька днів відкрив, добряче на цьому попіарившись. Пам’ятаєте, напевне, ту «качку» російських пропагандистів про те, що геніче­ський мер зателефонував особисто Путіну і попросив дати місту газ. Путін, мовляв, від серця свого відірвав, але тепло у місто прийшло. Про те, що Генічеську повернули його ж газ, — жодного слова!

Морози пережили. Далі газу, який видобувався на Арабатці Генічеську вистачало. Але ж як бути з зимою сезону 2016—2017? Мер міста Олександр Тулупов шукав відповідь на це запитання (ні-ні, не у Путіна!) — у Кабміні, Верховній Раді, облдержадміністрації. Поки шукав, газу… знову не стало. І не у пікові морози, а тільки-но похолоднішало восени. Наприкінці жовтня минулого року у Генічеську знову зникло блакитне паливо. Користуючись нагодою, на проб­лемі тоді попіарилися багато державних мужів різних рівнів (навіть Путін з Аксьоновим спробували, — Прим. авт.), аж поки з’ясувалася причина. Виявилось, що у компанії «Пласт», яка орендує газові вишки у «Чорноморнафтогазу», «забули» відкрити додаткові засувки, які за­крили на літній період (тепер же зайвий газ дівати нікуди). Відкрити їх, мовляв, не дозволяв сильний кількаденний шторм на Азовському морі. Шторм минув, і за кілька днів газ у місті таки з’явився. Але у Генічеську «шторм» ще лютував. Щоправда, не у морі, а серед людей. Дійшло до того, що квартальні від імені генічан вимагали розірвати угоди з «Пластом», який, до речі, належить екс-депутату-утікачу Олександру Онищенку. Та потім вирішили, що «коней на переправі не міняють».

Але у грудні газове питання постало з новою гостротою. До херсонських ОДА і обласної ради, генічеських РДА, районної і міської рад надійшов лист від полтавського ТОВ «Соїл газ». Виявляється, саме воно у 2004 році за власні кошти побудувало і ввело в експлуатацію газопровід-відвід від Щасливцевської газорозподільчої станції до Генічеська протяжністю 16,2 км. У листі керівництво товариства не лише нагадало про цей факт, а й… пригрозило демонтувати газопровід.

«Я їх розумію, — пояснює Олександр Тулупов, котрий після цього навіть до СБУ звертався, аби місто без газу не залишилося. — Вкладені були чималі кошти, повинна ж бути хоч якась компенсація. Вони газопровід обслуговують, проте угод про це з ними ніхто не укладає, отже, коштів вони не отримують».

Стосовно ж повторення минулорічної ситуації, Олександр Васильович такого не ви­ключає. Проте так буде, якщо морози до мінус 15—20 градусів протримаються декілька днів. Якщо ж газ припинить надходити за менших морозів, то лише через перемерзання краників — у газі й досі багато конденсату, який при морозах перетворюється на лід. Директор Генічеської філії ПАТ «Херсонгаз» Олексій Ізмаєв пообіцяв перед підключенням сушарки газопровід продути. Тоді місце конденсату займе чистий газ. Таким чином обсяг блакитного палива у газопроводі стане набагато більшим і генічанам не треба буде переживати.

Тим часом сушарку компанія «Пласт» вже придбала. Підключити її заважають все ті ж погодні умови. Може й ще щось, але про те генічанам невідомо. «Пласт», до речі, як і раніше, належить «газовому барону» Олександру Онищенку. За даними Олександра Тулупова, принаймні до 2024 року…

Сподіваються генічани і на газопровід, який влада обіцяє прокласти з Асканії-Нової, на шляху газифікувавши інші населені пункти. Якщо його таки побудують (зрозуміло, на це не рік і не два піде), з Арабатки зможуть подавати у нього газ реверсом, підтримуючи таким чином потрібний тиск.

За даними генічеського мера, коштуватиме будівництво газопроводу від 200 до 400 мільйонів гривень у залежності від діаметру труби і рівня тиску. «У радянський час у нас працювали фабрики і заводи, ми платили податки, — продовжує міський голова. — На ці податки по всій Україні будували газопроводи, лише у нашому напрямі не побудували. Тому сьогодні, вважаю, Україна має трохи напружитися, аби побудувати газопровід, який так потрібен для розвитку нашої території».

Поки ж такого газопроводу немає, сушарка не підключена, з товариством «Соїл газ» угоду про обслуговування газопроводу «Щасливцеве — Генічеськ» не укладено, а Глібовське газосховище перебуває на окупованій території, запитання, бути Генічеську морозними днями з теплом чи без нього, так і залишається відкритим.

Андрій БЕЙНИК.

ПІСЛЯМОВА. Солом’янський районний суд м. Києва за клопотанням детективів Національного антикорупційного бюро наклав арешт на природний газ ПрАТ «Пласт» і передав його для подальшої реалізації державній компанії «Укргазвидобування».




Отрути скуштувати не бажаєте?
19.01.2017 09:28 Новости / Криминал

10

Косметичний лосьйон "Боярышник", від вживання якого в Росії нещодавно померли щонайменше 69 чоловік, вільно продається у продуктових магазинах і кафетеріях Херсонщини. Проте цей факт набув розголосу лише минулого тижня — після того, як про це у столичних ЗМІ повідомили київські журналісти.

Ще 12 січня цей лосьйон вільно продавався в торговельній мережі, яка має свої магазини у Новій Каховці, Херсоні, Бериславі, Каховці. 100-мілі­літрова упаковка виготовленого у Санкт-Петербурзі товару, що містить етиловий спирт 70%, коштувала лише 6,95 грн. 13 січня «Боярышник» продовжували продавати у магазинах, проте чеки на нього видавати продавці відмовлялися. А 16 січня автору цих рядків продавець магазину по вул. Першотравневій, 12, у Новій Каховці взагалі відмовилася продавати лосьйон, мотивуючи тим, що вони таким не торгують. На моє зауваження, що минулого тижня саме тут цей товар спокійно продавався, підтвердженням чого є виданий торговельний чек, вона відповіла: «Вперше про «Боярышник» чую».

Ми зв’язалися з керівником мережі цих магазинів у Новій Каховці Сергієм Савченком. Він пообіцяв надати коментарі трохи згодом, проте більше на контакт так і не вийшов.

10.1

— До нас ніхто не звертався з приводу продажу подібних товарів. Але відсутність українського маркування виготовленого в іншій країні товару є безумовним порушенням. Крім того, цікаво, як косметичний засіб потрапив у продаж до продуктових магазинів? Але щоб з’ясувати це все, я б радила звернутися до Держпродспоживслужби безпосередньо у Київ. Адже мова йде про всеукраїнську мережу магазинів, і саме столичні органи мають повноваження відреагувати на це, — прокоментувала начальник інспекції у справах захисту прав споживачів міськради Антоніна Прокопенко.

У свою чергу користувачі соціальних мереж вказують на те, що і без дешевого російського «Боярышника» любителі вживати «все, що горить», знайдуть товар за смаком. Приміром, настоянку глоду українського виробництва, яка використовується як за­спокійливий і кардіологічний засіб. Її вони спокійно купують в місцевих аптеках. Проте в деяких із них знайшли спосіб, як віднадити від себе особливо надокучливих любителів «глоду».

— Один час настоянку купували без кінця. Бувало, її випивали тут же, не відходячи від каси, — розповіла провізор однієї з новокаховських аптек Олена. — Ми з колегами вирішили не відпускати глід подібним покупцям, кажемо, що його у нас немає. Ті починають просити щось подібне, і ми пропонуємо їм настоянку з нагідок, яка теж містить спирт, але дуже гірка — настільки, що її неможливо пити. Або ту ж валеріанку. Як правило, такі покупці потім до нас більше не приходять.

Олег БАТУРІН.




Чому нардеп забув про Горностаївку?
19.01.2017 09:28 Новости / Общество

На відсутність уваги до свого району з боку народного депутата України Івана Вінника скаржаться депутати Горностаївської райради. Те, що їхній обранець забув про них, неодноразово обговорювалося на її сесіях. На неможливості вирішення деяких важливих місцевих проблем без доброї волі нардепа наголошує і районне керівництво.

— Звернення до Вінника не мають сенсу. Він взагалі людина безсовісна, — впевнений депутат райради, директор ТОВ «Торговий дім «Горностаївський райагрохім» Юрій Васильєв.

За словами голови райради Сергія Карпеченка, Горностаївщина рік тому подавала 8 різних проектів на загальну суму в 2,5 млн. гривень. «Однак ще в травні 2016 року обласне керівництво їх усі виключило у зв’язку з тим, що немає в обласному бюджеті коштів на співфінан­сування проектів по Горностаїв­ському району. Також ми готували 3 звернення, аби народний депутат Іван Вінник прозвітував перед жителями нашого району. Але відповіді на них так і не отримали», — пояснив він.

Сергій Карпеченко говорить, що просив Вінника, зо­крема, посприяти у вирішенні питання з відновлення водомережі в Горностаївці:

— Лише на це потрібно близько 9 мільйонів гривень. Без участі держави в даному питанні вирішити його не вдасть­ся. Ми не перший рік нама­гаємося цього добитися, проте зрушень немає, — додає він. — Під час останньої моєї розмови з Іваном Вінником він пообіцяв у 2017 році нарешті приділити увагу Горностаївському та Великолепетиському районам. Пояснив, що досі намагався максимально допомогти у ви­рішенні проблем правобережжю області. Проте тепер сподіватимемося на його допомогу і на те, що він нас не обдурить.

У свою чергу, заступник голови райдержадміністрації Тетяна Ющенко вважає, що в такому ставленні до їх району з боку Івана Вінника винна сама місцева громада. «Адже не секрет, що у нас був найнижчий відсоток підтримки його на виборах 2014 року, — наголошує вона. — Крім того, і депутати райради, і інші представники нашої громади без кінця паплюжать Вінника де тільки можна. Друкують про нього пасквілі у газетах, всюди говорять про те, що у нього «нема совісті» і тому подібне. Замість того, щоб витрачати час на такі безглузді балачки, варто було б спробувати домовитися з цією людиною, знайти компроміс. Необхідно самим зробити перший крок».

Олександр ПІТОЄВ. 




Страница 1 из 3
<< Первая < Предыдущая 1 2 3 Следующая > Последняя >>