Состав редакции

/images/redaktors/gupinaav.jpeg

Жупина Анатолий Владимирович

Главный редактор.

e-mail:   newday@ukr.net

Тел.: (0552) 45-43-60, 33-44-00, 45-43-59.

images/redaktors/gupinalm.jpeg

Жупина Людмила Михайловна

Первый заместитель

главного редактора.

Тел. (0552) 45-49-24.

 

/images/redaktors/yaitskiyam.jpg

Яицкий Анатолий Николаевич

Заместитель главного

редактора.

Тел. (0552) 45-46-21.

Весь состав редакции...
ПРЕСС-КЛУБ "НОВЫЙ ДЕНЬ"                                                 ГОСТИ ПРЕСС-КЛУБА

Если вопросы, которые вас волнуют, стоят того, чтобы сформировать общественное мнение или получить широкий резонанс, обращайтесь в независимый  пресс-клуб «Новый день», который объединяет несколько десятков средств массовой информации не только Херсонщины, а и представителей общенациональных СМИ в нашем регионе…


Января 2017

Четверг 26 Января 2017

Монополіст загнав у глухий кут
26.01.2017 08:38 Новости / Экономика

Раптово вирішила збільшити вартість своїх послуг майже удвічі компанія, яка у Херсоні займається вивезенням сміття. Керівники житлових організацій б’ють на сполох: нові ціни їм аж ніяк не по кишені!

 

— Зараз так підвищили вартість вивезення твердих побутових відходів, що житлові організації не в змозі оплатити цю послугу, — бідкається директор ТОВ «Україна» Ніна Савіна. — У нас і без того непроста ситуація, адже «Херсонобленерго» ініціювало арешт рахунків.

До слова, від підвищення цін на вивезення сміття постраждають і мешканці об’єднань співвласників багатоквартирних будинків.

—  Ще влітку ТОВ «Херсонавтокомунсервіс» збільшило тариф на вказану послугу на 6 гривень, — розповідає секретар постійної комісії з питань ЖКГ, благоустрою та інженерної інфраструктури міськради й голова правління ОСББ «Фенікс» Оксана Д’якова. — Це рішення не було погоджене з виконавчим комітетом міської ради, хоча тоді на порушення влада ніяк не відреагувала. Тепер з січня знову майже удвічі підняли ціни для ОСББ і житлових організацій. Наразі останні взагалі на межі виживання, адже квартплату вони не змінювали.

Оксана Д’якова також пояснює, що керівники ОСББ можуть підвищувати тарифи для мешканців будинків, утім, є їх певні граничні розміри для компенсації пільг та субсидій.

Варто зазначити, що у ЖЕКів у зв’язку з підвищенням вартості вивезення сміття мова йде про додаткові сотні тисяч гривень видатків. Проблема ще й в тому, що, на відміну від ОСББ, їхні керів­ники не можуть оперативно переглянути тарифи для населення через не зовсім просту процедуру. Цілком ймовірно, що фінансову неспроможність житлових організацій доведеться компенсувати з міського бюджету.

За словами Оксани Д’якової, постійне загострення ситуації — результат того, що ТОВ «Херсонавтокомунсервіс» у сфері вивезення відходів є монополістом.

— У місті повинно бути як мінімум дві організації, які надають аналогічні послуги, — впевнена вона. — Тоді житлові організації й ОСББ зможуть обирати варіант, який їм більше підходить за ціною і якістю. А так відбувається якесь безчинство. Найцікавіше, що зараз я навіть не можу оскаржити вказане рішення у антимонопольному комітеті чи суді, бо про підвищення тарифів мене поінформували СМС-повідомленням. До сьогоднішнього дня я як керівник ОСББ навіть договору не бачила.

Ольга ЮЩЕНКО.




Суд мораторий отменил
26.01.2017 08:37 Новости / Экономика

Херсонский окружной административный суд отменил решение областного совета о запрете не вырубку зеленых насаждений. Иски об этом подали сразу три государственных лесхоза, наиболее пострадавших от моратория: Олешковский, Каховский и Великокопанской. И их аргументы признали заслуживающими внимания.

— Суд объединил три иска от лесхозов в одно административное производство. И в ходе их рассмотрения подтвердил, что решение облсовета прямо нарушает статью 38 Лесного кодекса. Согласно ей, лесами как общенародным достоянием может распоряжаться правительство, а не орган местного самоуправления, — рассказывает участник слушаний — представитель Олешковского гослесхоза, главный лесничий района Мария Глод. — Представители облсовета требовали в удовлетворении исков отказать, однако суд признал решение об отмене вырубок принятым с нарушением законодательства. Впрочем, областной совет имеет право на обжалование вердикта.

Кстати, на Херсонщине особой пользы от моратория по части сохранения зеленых насаждений не увидели. Ведь с введением запрета на санитарные рубки и рубки ухода в лесничествах те же лесхозы потеряли полмиллиона гривен из-за невозможности продавать новогодние елочки, а бюджетного финансирования они лишились еще раньше. Так что содержать охрану сосновых и акациевых рощ им теперь просто не на что — лесники, мастера леса, водители ушли в отпуска за свой счет. Да и денег на горючее для заправки машин, на которых прежде гонялись за браконьерами, тоже нет.

Информация к размышлению. Только за минувший год, до введения моратория, за легальное использование лесных ресурсов нашей области в бюджет поступило 583,6 тысячи гривен. Причем почти две трети этой суммы казна получила от лесоводов Олешковского района

 Данные пресс-службы Главного управления ГФС Херсонщины. 

Заместитель начальника Главного управления Национальной полиции Херсонщины полковник Николай Цап, к примеру, со всей определенностью заявляет: нелегальные вырубки останавливает не мораторий, а участники профилактических рейдов, организуемых правоохранителями в районах области.

Сергей ЯНОВСКИЙ. 




Убийцы из Минздрава
26.01.2017 08:36 Новости / Медицина

12

Нарушение законов чиновниками приводит к гибели больных людей.

"Первоочередного" полгода ждут

Похоже, законы в Украине пишутся для того, чтобы их нарушали сами же чиновники высокого ранга. Статья 4 Закона Украины "Об имплантации кардиостимуляторов", например, предусматривает, что государство обязано обеспечивать финансирование имплантации и замену электрокардиостимуляторов за счет средств госбюджета. Причем такие операции по неотложным показателям должны оплачивать «в первоочередном порядке» (цитата). Однако вместо этого больных месяцами напролет «кормят завтраками». И те либо вынуждены покупать кардиостимуляторы за свои кровные, либо обреченно дожидаться смерти.

В нашей области, скажем, такие стимуляторы устанавливает одно-единственное медицинское учреждение — Херсонский областной кардио­логический диспансер.  И вот с каким «первоочередным» снабжением здесь сталкиваются. В 2015 году из 130 необходимых кардиостимуляторов от государства реально получили 93. В 2016-м — ни одного из 150 заявленных! Еще в июле прошлого года начали формировать заявку на 2017-й, два месяца корректировали ее и тоже заказали полторы сотни таких аппаратов. И это не прихоть, а минимальная потребность. Ведь по расчетам Ассоциации кардиологов Европы на каждый миллион населения ежегодно необходимо до 300 кардиостимуляторов. Но первый месяц наступившего года уже на исходе, а «госбюджетных» кардиостимуляторов как не было, так и нет. Вообще!

«Лечите, как хотите»

— В прошлом году по поводу отсутствия кардиостимуляторов забили тревогу, ведь их установка для многих больных, без всяких преувеличений, вопрос жизни и смерти. В об­ластном совете нас, спасибо, услышали. И выделили 800 тысяч гривен, на которые диспансер смог приобрести 31 такой прибор. Из них 11 спешно имплантировали еще до нового года — ведь больные дожидались этого события по 3—6 месяцев. Но так как потребность в них не уменьшилась, оставшегося количества хватит максимум до середины марта. Если государство вновь не выполнит своих обязательств перед обществом, вынуждены будем опять просить помощи у местных властей либо предлагать пациентам покупать кардио­стимуляторы за свои деньги, — рассказывает главный врач кардиодиспансера Олег Мазуряк. — На протяжении минувшего года мы имплантировали больным 27 кардиостимуляторов, которые они или их семьи покупали. Но такая возможность есть, в лучшем случае, у одного из десяти пациентов. Остальные только вздыхают: лечите, как хотите, все равно денег нет.

Дожить до операции

Не менее болезненная проблема как для врачей, так и для пациентов — нехватка стентов, катетеров и прочих расходников для внутрисосудистой кардиохирургии. Стентирование является настоящим спасением при ишемической болезни сердца, инфарктах и предынфарктных состояниях. Крошечный стент устанавливают в пораженный участок артерии, он поддерживает ее стенки и стабилизирует кровоснабжение сердца, предохраняя от закупорки сосуда.

Но стент-то крошечный, да только цена его, по украинским меркам, ох какая высокая. Сам коронарный стент, интродюсер и катетер, без которых операция невозможна, стоят от тысячи до двух тысяч долларов США, что вполне сопоставимо со стоимостью того же кардиостимулятора. На 2017 год кардиодиспансер заказал государству поставку 180 стентов с лекарственным покрытием и еще 600 без него, для неотложной помощи. Как и в случае с кардиостимуляторами, врачи не получили НИЧЕГО. В Минздраве Украины, впрочем, обещают начать поставки во второй половине календарного года и просят «малость обождать». Врачи-то подождут — им не впервой. Вот только болезнь ждать не будет, и кто-то до начала поставок может просто не дожить…

Сергей ЯНОВСКИЙ.

Информация к размышлению. Выпуск кардиостимуляторов отечественного производства в Украине вообще не налажен. На рынке есть предложения подобной техники производства США, Германии, Италии. Стоимость однокамерного стимулятора без возможности регулировать частоту сердечного ритма стартует от 25 тысяч гривен, двухкамерного с функцией регулирования частоты — от 50 до 100 тыс. грн. Срок службы прибора — 8—10 лет.

Информация к размышлению. Без коронарного стентирования уми­рает в среднем каждый четвертый пациент, которому такая операция нужна.




«І забули в Україні славного гетьмана»
26.01.2017 08:35 Новости / Общество

Нещодавно на сайті херсонського міського голови з’явилася доволі неординарна пропозиція від представників турецької громади про встановлення на вулиці Суворова скульптурної композиції "Сулейман Великий та Роксолана". Оскільки наші земляки знають історію переважно з іноземних серіалів, хотілося б дещо прояснити у цьому питанні. Справді, турецький та український серіали "Роксолана. Величне століття" та "Роксолана" створили цим історичним особам певну романтичну ауру. Та ким же насправді були вони для України?

Сулейман І Кануні (Законодавець) належав до панівного в Оттоманській Порті (тогочасна назва Туреччини) роду Османів і був сином султана Селіма І Явуза. За часів його правління територія Османської імперії значно розширилася за рахунок завоювання Алжиру, Тріполі, острова Родос, Угорщини, Сербії, Месопотамії (сучасний Ірак). Війни супроводжувалися жорстоким поневоленням та ісламізацією християн­ських земель. Ім’я Сулеймана назавжди уві­йшло до болгарського та сербського фольклорів як уособлення жорстокого завойовника. В той же час татари, а особливо кочові племена ногайців, що населяли землі підконтрольного Туреччині Кримського ханства, постійно чинили грабіжницькі набіги на землі сучасної України, забираючи у неволю місцевий люд. Показово, що гірські татари, котрі мешкали у південній частині Кримського півострова, зазвичай не брали у цьому участі.

В одному з таких набігів і потрапила в полон донька православного священика з міста Рогатина на Галичині Анастасія Лісовська. Захопили її, вочевидь, буджацькі ногайці, адже саме вони мешкали найближче до західних українських земель. Тож юна невільниця навряд чи потрапила до Криму, адже шлях до Таванської переправи на нижньому Дніпрі був надто небезпечним через завеликий ризик наскочити на козацьку ватагу або збройні загони Київського воєводи. Скоріш за все, корабель, що повіз її на продаж до Стамбула, відчалив від пристані у Аккермані (нині м. Білгород-Дністровський Одеської області). Так вже сталося, що Анастасію придбали для султанського гарему, вижити в умовах якого було вкрай важко, адже там панували інтриги, таємні вбивства, взаємна недовіра. Втім, українська невільниця, керуючись винятково інстинктом виживання, зуміла врешті стати улюбленицею, а згодом і єдиною законною дружиною султана Сулеймана. При цьому вона не гребувала нічим: без жодних докорів сумління перейшла в іслам, змінивши своє ім’я на Гюррем, безжально нищила кожну, в кому вбачала загрозу для себе й своїх дітей, не нехтуючи при цьому, як і більшість жінок, жодними засобами.

Завдяки історичному роману Павла Загребельного «Роксолана» (саме таке прізвище отримала при султанському дворі Гюррем як уродженка України, яку тогочасні поети називали Роксоланією), Анастасія Лісовська отримала імідж такої собі «берегині українських земель», які начебто рятувала від татарських набігів, використовуючи свій вплив на султана. Та насправді вона не переймалася зовнішньою політикою. Пріоритетом цієї неординарної українки стало безроздільне панування у гаремі.

Та все ж татарам та ногайцям було дедалі важче чинити набіги на українські землі. На заваді їм став один волинський князь з роду Рюрика й Гедиміна. Звали його Дмитро Іванович Вишневецький. Ставши 1550 року старостою Канівським та Черкаським, він поставив собі завдання вберегти ввірені йому території від вторгнення кримських орд. Невдовзі як один з претендентів на молдавський престол Вишневецький побував у Стамбулі, де мав нагоду ознайомитися з військовою потугою Османської імперії. Та все ж, князь не злякався, більше того, він загорівся ідеєю вигнання турків з Європи, намагаючись для цього створити міцний союз європейських держав (щоправда, останні більше переймалися своїми внутрішніми проб­лемами). Першим кроком Дмитра Вишневецького стало об’єднання розрізнених козацьких ватаг у згуртовану силу та заснування на острові Мала Хортиця першої Запорозької Січі. Звідти він робив вдалі напади на турецькі фортеці у пониззі Дніпра — Очаків та Іслам-кермен (нині м. Каховка), де здобув для Січі перші гармати. Пізніше за підтримки донських козаків та черкесів здійснив декілька рейдів на Азов, за­блокувавши це винятково важливе для Османської імперії місто. Щоб дати відсіч козакам, султан Сулейман І був змушений відправити до Азова військову ескадру, мобілізувати сипахів (феодальна кіннота) у 28 бейликах (територіальні одиниці Османської імперії), а також вислати проти Вишневецького армії Кримського ханства, Молдови та Волощини (сучасна Румунія). Ці заходи були винятковими для тогочасної Туреччини, адже були спрямовані не проти держави, а проти окремої особи, названої найбільшим ворогом Османської імперії!

1564 року Дмитро Вишневецький, прозваний серед козаків Байдою, востаннє виступив проти Оттоманської Порті. Цього разу він спрямував свій удар проти підконтрольної Туреччині Молдови. Але молдавський господар Штефан Томша підступно захопив його у полон та передав туркам. Так мужній князь постав перед султанським судом. Сулейман І запропонував Вишневецькому прийняти іслам та посісти одну з чільних посад в армії. Але засновник Січі, на відміну від своєї «практичної» землячки, відкинув цю пропозицію. Стратили його з ци­нічною жорстокістю: повісили за ребро на гак. Князь провисів 3 дні й весь час співав псалми, лаяв султана, проклинав мусульманську віру, поки турки, не витримавши, не застрелили його з луків. Трагічна доля Дмитра Вишневе­цького лягла в основу української народної пісні про Байду.

Тож поява у Херсоні пам’ятника Сулейману І та Роксолані рівнозначна увічненню, наприклад, хана Батия та його старшої дружини Богарджин, Гітлера та Єви Браун або ж Путіна та Аліни Кабаєвої. Цікаво, а як би мешканці Стамбула поставилися до встановлення у своєму місті пам’ятників гетьману Петру Сагайдачному, кошовому отаману Івану Сірку або тому ж князю Дмитру Вишневецькому? Навряд чи це ви­кличе у турків позитивну реакцію. До того ж, з козацьких ватажків, пов’язаних з нашим краєм, нині увічнений хіба що гетьман Богдан Ружин­ський, якому у Каховці силами міської громади та місцевого козацького товариства встановлено пам’ятний знак поблизу ймовірного місця його загибелі. А варто було б увічнити і Івана Мазепу в Бериславі (колишній фортеці Газі-кермен, за здобуття якої гетьман був нагороджений орденом Андрія Первозванного), і Дмитра Вишневецького у Каховці, і кошового Івана Сірка у Херсоні (12 липня 1678 року він розбив турецьку військову ескадру на річці Корабельній — нині частина Старого Дніпра між островами Карантинним та Малим Потьомкінським), і гетьмана Самійла Зборовського у селі Стара Збур’ївка Голопристанського району (розбив турецьку флотилію у місцевих плавнях, які відтоді отримали назву Кут Зборовського), і гетьмана Петра Сагайдачного у селі Рибальче Голопристанського району (у документах XVII століття згадується під назвою «Пристань Сагайдачного»), і кошового отамана Костя Гордієнка в Олешках, де знаходилася заснована ним Січ. Цю думку поділяють представники всіх козацьких товариств Херсонщини.

Крім того, кілька пам’ятників козацьким ватажкам варто було б спорудити у парку «Херсонська фортеця»: батькам-засновникам Чорноморського козацького війська Сидору Білому, Антону Головатому, Захарію Чепізі, які формували на території фортеці підрозділи з колишніх запорожців, гайдамацькому отаману Семену Гаркуші, котрий загинув на царській каторзі у Херсоні, героям війни 1812 року — командиру Херсонського козацького ескадрону Віктору Скаржинському, уродженцю Херсонщини, командиру лейб-гвардії Чорноморської сотні Опанасу Бурсаку, який першим зустрів ворога на західному кордоні та першим увійшов у Париж, але не витримавши протистояння з царською адміністрацією, вкоротив собі віку. У тому ж парку мав би постати й монумент на честь битв під Кінбурном 1787 року та на Дніпровському лимані 1788 року, які врятували Херсон від знищення турками. До речі, у обох боях вирішальну роль відіграли саме українці: під Кінбурном — українська кавалерія, а на лимані — чорноморська козацька флотилія.

Втім, одного з історичних діячів Оттоман­ської Порти все ж слід було б відзначити на Херсонщині. Це турецький дипломат, мандрівник та письменник Евлія Челебі. У середині — другій половині XVII століття він двічі відвідав наш край та залишив цікаві описи османських фортець Газі-кермен (Берислав), Шахін-кермен (Каховка) та Ченішке (Генічеськ), які увійшли до його «Книги мандрів». Тож було б справедливим увічнити Евлію Челебі саме у цих містах.

Олексій ПАТАЛАХ,

історик-краєзнавець, письменник, полковник Українського козацтва. 




Страница 1 из 13
<< Первая < Предыдущая 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 Следующая > Последняя >>