Состав редакции

/images/redaktors/gupinaav.jpeg

Жупина Анатолий Владимирович

Главный редактор.

e-mail:   newday@ukr.net

Тел.: (0552) 45-43-60, 33-44-00, 45-43-59.

images/redaktors/gupinalm.jpeg

Жупина Людмила Михайловна

Первый заместитель

главного редактора.

Тел. (0552) 45-49-24.

 

/images/redaktors/yaitskiyam.jpg

Яицкий Анатолий Николаевич

Заместитель главного

редактора.

Тел. (0552) 45-46-21.

Весь состав редакции...
ПРЕСС-КЛУБ "НОВЫЙ ДЕНЬ"                                                 ГОСТИ ПРЕСС-КЛУБА

Если вопросы, которые вас волнуют, стоят того, чтобы сформировать общественное мнение или получить широкий резонанс, обращайтесь в независимый  пресс-клуб «Новый день», который объединяет несколько десятков средств массовой информации не только Херсонщины, а и представителей общенациональных СМИ в нашем регионе…


Пятница, 14 Июля 2017
Буде ‘‘Мир’‘, буде і хліб!
14.07.2017 10:40 Новости / Общество

Для приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ‘‘Агрофірма ‘‘Мир’‘, що у Новотроїцькому районі, нинішня збиральна — особлива. Воно хоч і не кругла дата, не ювілей, а все ж… Рівно три десятиліття тому тут, у Горностаївці, на базі бригадного села колгоспу ‘‘Перемога’‘ було створене самостійне агропідприємство. І мало хто тоді, мабуть, вірив, що ‘‘Мир’‘ колись стане відомим на всю Україну. Але сталося саме так! Та зараз — гаряча пора, тому про рубіжну дату — після жнив.

 

…Нарешті після затяжної посухи небеса зглянулися над степом, обдарувавши його дощами, подекуди — таки справними. Тут, у глибинній Таврії, їм раді завжди — навіть коли жнива. А вони ж тут у розпалі — он уже й екватор видніється! Директор ПОСП  ‘‘Агрофірма ‘‘Мир’‘, заслужений працівник сільського господарства України Іван Доценко віддає по мобільному телефону комусь розпорядження: ‘‘Пробуйте, пробуйте збирати! Там, на 11-му полі соломи більше, а тут менше… Треба, щоб валок поперек пішов… Давай-давай!..’‘.

Ставши свідком короткої ділової розмови, передовсім — не про намолоти і центнери, а про настрій.

— Раніше казали: битва за врожай. А зараз за що ця битва — за врожай чи, може, за виживання?

— Справді, якщо говорити образно, то була вона битвою, битвою і залишається. Тільки у кожного, хто безпосередньо працює на землі, до неї різні підходи. А у держави цих підходів немає ніяких. А якщо простіше, то завдання одне: вирощене потрібно зібрати. До колоска, до зеренця! За нами — люди (тисячі людей!), котрим треба платити орендну плату, заро­бітну плату, премії за хорошу роботу. І в кого голова за це болить? У нас, аграріїв, відпущених державою на ‘‘вільні хліби’‘. Самі дістаємо добрива, пально-мастильні матеріали, засоби захисту рослин…

— Жнивний фронт у вас, знаю, один із найбільших у Новотроїцькому районі, який не втратив колишньої слави житниці Херсонщини. У вас же навіть лісосмуги хлібом пахнуть!

— Фронт справді чималий. Площа ранніх зернових (це озима пшениця, озимий і яровий ячмінь, озимий рапс плюс ярова гірчиця) у цьому році становить 4 177 гектарів. У розрізі років це середній показник або, якщо брати у структурі посівних площ, це 51—52%.

— Нинішній рік видався примхливим — то сушило, то мочило…

— У нас не мочило, а в основному сушило. І добре сушило! Зимових запасів вологи, вважай, не було. Весна пройшла без дощів, бо якщо говорити про останній дощик, який пройшов 21—22 травня, то сума опадів становила 14—16 мм. Мізер! Це видно зараз і по урожаю, і по зерну — хліб запалений, особливо на богарних площах. На парах якість зерна нормальна. Все воно II—III класу. На інших попередниках цей показних десь трохи гірший, попадається навіть фуражна пшениця. Я не пам’ятаю, щоб за останніх 6—7 років доводилося збирати фуражне зерно. А цього року ми такої пшениці вже одержали десь 1200 тонн.

— Виходить, що цей рік справді можна вважати не хлібним?

— Для нашої зони — так. Оскільки не було опадів, то немає й хорошого врожаю…

— Навіть при тому, що господарство, як завжди, визначається високою культурою землеробства і неухильним дотриманням всіх вимог агротехніки.

— Аякже! В середині травня, наприклад, обробили посіви ранніх зернових від клопа-черепашки… А тут погода втрутилася. Після холодів — спека. І пішли різко на спад і натура зерна, і його якість…

— І жнива, мабуть, довелося розпочати раніше на тиждень-другий?

— Саме так, почали вибірково збирати хліб уже 26 червня, а не 1—7 липня, як у минулі роки. На кінець минуло тижня, враховуючи те, що пройшли дощі, ранні зернові зібрані майже на половині площ при середній урожайності 31,6 центнера зерна з гектара.

— Пшениці у вас української селекції?

— Усі сорти — херсонські. Пшениця дає по 31 центнеру, озимий ячмінь — 38,2, яровий — 38,9 центнера… Завважте таке: ми поки що збирали пшениці на гірших попередниках, а як тільки перейшли на посіви по парах, то зразу і урожайність пішла різко вгору, і якість зерна значно поліпшилася. На парах пшеничка сипле з кожного гектара по 47—52 центнери. А на зрошенні (а це близько тисячі гектарів), думаю, і по 60 буде.

— Урожай збираєте власною технікою чи доводиться наймати десь на стороні?

— Тільки своєю! У нас є 8 потужних імпортних комбайнів — 4 ‘‘Массей-Фергюсони’‘, ‘‘Джон Дір’‘ і 3 ‘‘Клаас Лексіони’‘. 

Коли вся оця степова армада одночасно виходить у загінки, устигай лише відвозити на тік, приймати, очищати і складувати хліб! Агрофірма ‘‘Мир’‘ — це ж не фермерське господарство. Буває, щодня на тік надходить по 650—870 тонн зерна. І ним же треба розпорядитися по-хазяйськи.   

— Іване Івановичу, в полях я нарахував до десятка потужних зерновозів — явно зернотрейдери на ‘‘полювання’‘ вийшли. А на ваших полях — жодного! 

— Ми ж не ‘‘мішочники’‘-фермери, які продають неочищене зерно прямо з-під комбайна і за безцінь. Ми свій хліб засипемо у засіки, а коли піднімуться ціни на нього до прийнятних, тоді й почнемо продавати.

Нашу розмову про хліб насущний перебиває телефонний дзвінок із Херсона. То внучок Івана Івановича у свого заклопотаного діда запитує:

— Як жнива йдуть?..

— Нормально! — відповідає щасливий дідусь.

І треба в цей час бачити його очі! Очі людини, котра творить щастя на землі, як каже Іван Іванович, ‘‘без жлобства’‘, маючи на увазі тих численних сутяг, у котрих мозок вражений метастазами осібного збагачення.  

Але зараз — не про це…

По дорозі в степ завертаємо на тік, де вже вивершуються монблани збіжжя.

— У агрофірмі за роки її існування створене потужне зернотокове господарство, — говорить її незмінний ось уже чверть століття директор. — Оцей склад, що ліворуч від трьох зерноочисних комплексів — ЗАВів, ми збудували торік. Він трохи менший за розміром, ніж футбольне поле, розрахований на зберігання 7,5—8 тисяч тонн зерна. Навпроти нього будуємо ще такий же склад. Думали встигнути до жнив, але підвели постачальники пиломатеріалів. Доводиться надолужувати прогаяне. Це ще б один ЗАВ поставити, щоб прискорити переробку зерна.

Агрофірма ‘‘Мир’‘ впровадила і впроваджує у виробництво сорти, найбільш придатні до жорстких умов посушливого таврійського степу. Серед м’яких і твердих озимих пшениць — це Кохана, Асканійська, Дріада, Ярославна, Кірена…

Жнивне напруження відчувається і у насіннєвій лабораторії, розташованій безпосередньо на току.

— Зерно, що сьогодні надходить зараз на тік, в основному 3-го класу, і це при тому, що погодні умови цього року були не з найкращих, — зауважує лаборант Ольга Абраменко. — Аби ж не ця спека… Але на наш хліб гріх скаржитися!

Їдемо у степ, туди, де після нетривалої перерви ‘‘на дощ’‘ знову закипіла справжня україн­ська толока. Така, як була за наших дідів-прадідів: дружна, однодумна, добротворча. І не приховує своєї законної радості і гордості директор однієї з кращих в країні агрофірми ‘‘Мир’‘:   

— Зверніть увагу ось на це поле, — говорить Іван Доценко. — Бачите, які гарні колоски? Це новий сорт сильної пшениці-дворучки Клариса. Вона, на відміну від інших сортів, дозріває днів на 10 раніше, а сіяти її можна наприкінці оптимальних строків. Якість зерна — II—III клас! У цьому році вперше посіяли Краснодарську, яка в наших умовах на зрошенні дає до 7 тонн зерна з гектара. Ми дотримуємося давнього хорошого девізу: хліб — усьому голова.

Давнє хліборобське правило гласить: комбайн з поля, плуг — в борозну. Та де там! Нещадне сонце так висушило степи, що вони, здається, потріскують, як сухий лист на дереві.

— Зайшли потужним ‘‘Джон Діром’‘ на скошене пшеничне поле, почали лущити і пушити землю, а воно не туди, — говорить тракторист Олександр Попко. — Не брили, ‘‘чемодани’‘ за лапами вивертаються. І — стали. А тут дощ пішов! Після нього робота пішла, як по маслу! Думаю, гектарів 60 сьогодні ‘‘візьму’‘.  

Тракторист знову пірнув у гарячу кабіну свого потужного трактора, бо ж треба ловити момент, поки грунт вологий.

А у комбайнерів — своє: діждались таки, коли нарешті сонце висушило променисті хвилі хлібів. І попливли дружно потужні степові кораблі в цьому океані рукотворному, що розлився від обрію до обрію. І потекло в кузови автівок не зерно, а таврійське золото.

Анатолій ЖУПИНА,

Василь ПІДДУБНЯК.




Як російська ФСБ береги поплутала
14.07.2017 10:39 Новости / Криминал

В ніч на 30 червня військові Збройних сил разом із прикордонниками Херсонського загону на березі Перекопської затоки затримали двох вій­ськовослужбовців прикордонної служби ФСБ РФ, які збилися з маршруту.

Затримали їх випадково близько 2:30 ночі. Як виявилося, старший прапорщик Владімір Кузнєцов (на фото на 3-й стор. ліворуч), уродженець Благовіщенська Амурської області, і старший лейтенант Аскар Кулуб (праворуч) із Морозовського району Ростовської області в ході навчань збилися з маршруту і за­йшли на територію України. Зрозумівши, що втратили орієнтування і не будучи взагалі знайомими з місцевістю, вони вирішили перечекати до сходу сонця, проте були помічені українськими військовими. На березі затоки також виявили човен, на якому затримані причалили.

Оперативно ФСБ Росії підтвердила, що обидва чоловіки є їхніми співробітниками. Це само по собі унікально, адже досі Росія завжди кидала напризволяще всіх своїх кадрових військових і співробітників ФСБ, яких затримували поблизу з окупованими РФ українськими територіями. Самі затримані розповіли, що їх перекинули на службу до окупованого Криму недавно. За їхніми словами, мало хто з прикордонників ФСБ РФ бажає служити на півострові: зар­плати там менші, ніж на материковій території Росії, а ціни значно вищі. І Аскар, і Владімір ніколи до того ані в Криму, ані в інших регіонах України не бували.

Не менший резонанс ви­к­ликали дві постанови Каланчацького районного суду від 30 черв­ня, за якими виявленим диверсантам ФСБ РФ призначено покарання у вигляді 15 діб адміністративного арешту і штрафу розміром по 320 гривень. ‘‘Тих громадян України, котрих затримують при спробі невеличкої контрабанди через кордон, карають суворіше’‘, — зауважують юристи.

У більшості всеукраїнських видань постанови Каланчацького суду були розкритиковані як юридично нікчемні. По-перше, в їх текстовій частині міститься багато неточностей (приміром, невірно вказано час затримання — 11.00 замість 02.30). По-друге, в них відсутні свідчення про те, що співробітники ФСБ нібито ‘‘відпрацьовували роль порушників у ході навчань у Криму’‘. Неточно вказаний і номер військової частини ФСБ РФ (замість розташованої в окупованій Балаклаві частини 9930-С суд вказав 9930, що належить прикордонному загону на території Черкаської області). Крім того, суд постановив повернути всі вилучені у затриманих речі, до яких, вочевидь, віднесли і човен, на якому вони потрапили на материкову ділянку України.

Після оприлюднення текстів судових постанов стало відомо, що СБУ відкрила кримінальне провадження стосовно обох затриманих. За повідомленням прес-служби СБУ, розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні за ч. 2 ст. 110 КК (посягання на територіальну цілісність і недоторканність України). Тож нині обом диверсантам світить до 5 років позбавлення волі.

‘‘Слідством встановлено, що громадяни РФ, співробітники ФСБ — заступник начальника резервної застави Аскар Кулуб і начальник кінологічної групи Владімір Кузнєцов — в період з грудня 2016-го до 30 червня 2017 року виконували службові завдання в інтересах Російської Федерації з метою зміни меж території або державного кордону України. Зараз затримані перебувають в ізоляторі тимчасового тримання. Слідство триває. Найближчим часом слідчі СБУ оголосять співробітникам ФСБ про підозру в посяганні на територіальну цілісність і недоторканність України і ініціюють обрання їм запобіжного заходу у вигляді утримання під вартою’‘, — сказано в повідомленні прес-служби СБУ.

Інцидент на кордоні з окупованим Кримом мав наслідки для всіх російських ‘‘прикордонників’‘ з півострова. Все керівництво тамтешнього управління, що нині тимчасово розташовується в Армянську (основне місце його дислокації — Джанкой), без зайвих сантиментів було звільнено. Самі ж затримані навіть не сумніваються, що вже не є кадровими прикордонниками Росії, вважаючи, що їх цілком могли звільнити ‘‘заднім числом’‘, як це не раз траплялося з іншими їхніми колегами.

Що ж стосується подальшої їхньої долі, то після винесення остаточного вироку Кулубу і Кузнєцову їх можуть обміняти на когось із українських заручників, яких насильно тримають на території Російської Федерації. Аналогічним чином була звільнена з російського полону Надія Савченко, котру обміняли на затриманих ро­сійських військових Алєксандра Алєксандрова і Євгєнія Єрофєєва.

Олег БАТУРІН.




Іменем закону… на коліна!
14.07.2017 10:39 Новости / Общество

У центрі Горностаївки майорять синьо-жовті прапори, на площу все підходять і підходять люди. На жаль, не на свято. У робочий день вони, залишивши всі справи, зібралися на народне віче, бо вже несила терпіти мажорське свавілля. Напередодні суддя районного суду Олександр Шумило влаштував стрілянину біля кафе. Та про все по черзі.

Двоє близнюків у колі друзів святкували день народження на відкритому майданчику-кафе, розташованому на набережній. Братам Шептунам виповнилося по 23 роки. Один з них служить у зоні АТО. Додому хлопця відпустили буквально на кілька діб — на іменини. Близько 23-ї години один з іменинників з другом вирішили сходити до сусіднього кафе випити кави, а заодно подивитися, чи є там дискотека. Бо заклад, де вони відпочивали, незабаром мав зачинитися. Не дійшовши до кафе, один із молодиків помітив знайомого і попрямував у його бік — здороватися. У чоловіків заведено вітатися рукостисканням, причому не лише серед друзів і знайомих. ‘‘П’ятірню’‘ почасти простягають і тому, хто поряд, як би на знак поваги. ‘‘Поручкатися’‘, та й тільки того, хлопець вирішив і з незнайомцем, котрий стояв з його товаришем, на що той відреагував, м’яко кажучи, неадекватно… Чоловік показав жест із розряду найобразливіших для кожного чоловіка. Ось як коментує те, що відбувалося біля кафе, мешканець Горностаївки Євген Кудас, котрий постраждав у цій історії.

— Замість того, щоб подати руку, чоловік, який стояв поряд, показав йому некрасивий жест — руку біля паху — і сказав: здоровайся тут…

Ясна річ, подібне хлопці терпіти не стали, обурившись поведінці нахаби, котрий, як ви­пливло дещо пізніше, є суддею Горностаївського районного суду. На розмову на гучних тонах збіглися інші учасники свята, на місці також опинилися батько іменинників та батько одного з гостей. За словами свідків, суддю, який вже був ‘‘хорошим’‘ після осушеної на двох з товаришем пляшки коньяку, просто намагалися втихомирити. Але той неочікувано для всіх витягнув пістолет і вистрелив. Пораненим виявився місцевий мешканець Олександр Шептун, сину якого і був адресований той самий жест із розряду нечестивих, що спровокував конфлікт. Євген Кудас під час потасовки отримав черепно-мозкову травму. Кажуть, суддя бив його по голові рукояткою пістолета. А ще — у хлопця прокушений палець… Зубами в його руку служитель Феміди вчепився, коли стали відбирати у того зброю — травматичний пістолет на базі ‘‘ПМ’‘. За словами очевидців, суддя горлав: ‘‘Усім на коліна! Я вам зараз зроблю! Та ви не знаєте, з ким маєте справу!’‘. Перемогла сила — компанія звалила буяна на землю і пістолет з його рук таки вихопили.

А що ж поліція? Як відреагувала на стрільбу в людному місці? Затримала п’яного дебошира, забравши у відділок, і одразу почала в конфлікті розбиратися? Як би не так… Правоохоронці, прибувши на місце за викликом, чомусь залишили речовий доказ на руках у потерпілого… Поранений Олександр Шептуп показує документ, в якому написано, що зброя перебуває на зберіганні в нього. Її він зобов’язаний пред’явити за першої вимоги працівникам поліції. Дивно, пістолет, з якого стріляли, не вилучають для зняття відбитків пальців, а залишають у жертви… Між іншим, як і закривавлену прострілену футболку, в якій чоловік був того вечора — прямий доказ злочину. Хіба одяг зі слідами нападу не відбирають на криміналістичну експертизу? Футболка так і залишилася на пам’ять Олександру, а от пістолет, щоправда, вже коли у Горностаївці повним ходом знімали камери провідних українських телеканалів, по­ліція таки вилучила. Горностаївці впевнені: люди в погонах зробили все, аби справу ‘‘зам’яти’‘, от тільки пізно: шила у мішку не втаїти. Олек­­сандру Шумилу 37 років. Він у Горноставці людина приїжджа. Вершити людські долі до ра­йонного суду його прислали у 2014-му з Києва. Подейкують, Херсонщина стала для судді чимось на кшталт ‘‘штрафбату’‘. Мовляв, у столиці ‘‘нагрішив’‘, там же на час горностаївського ‘‘заслання’‘ суддя залишив родину. У райцентрі служитель Феміди мешкав на зйомній квартирі. У суді ‘‘цінний кадр’‘ був на хорошому рахунку, адже там всього два судді, яким доводиться розглядати будь-які справи, без розподілу на спеціалізацію. Вже наступного дня після інциденту біля кафе ‘‘його честь’‘ на роботі не з’явилися, поінформувавши керівництво телефоном, що він на лікарняному. Де саме, голова районного суду Галина Посунько не знає, бо після того дзвінка Шумило слухавку не бере. Натомість вона запевнила журналістів, що позиція суду чітка: якщо людина в мантії винна, має відповідати перед законом.

Від чого ж і де лікується шановний суддя? Цікаво, що про характер травм, можливо, отриманих Олександром Шумилом під час нічної потасовки, ні сном ні духом медики райлікарні. Представник Феміди туди не звертався. Люди говорять, вже через кілька годин після інциденту суддя відбув до столиці мало не під супроводом людей у погонах!

Те, що представнику закону, а значить держави(!), який влаштував не інакше, як зухвале ‘‘сафарі’‘ на місцеву молодь, так легко дали втекти з населеного пункту, обурило мешканців Горностаївки. Люди вимагають від правоохоронців об’єктивного розслідування справи, пов’язаної з мажорським свавіллям. Як повідомив начальник Каховського ВП ГУ НП в Херсонській області Андрій Третьяк, після подій на горностаївській набережній відкрито кримінальні провадження — два за фактом завдання тілесних ушкоджень місцевим мешканцям і одне — за статтею ‘‘Хуліганство’‘. Хто правий, хто винуватий у потасовці на набережній, правоохоронці сказати не можуть. Кажуть, знадобляться відповідні експертизи. Розслідуванням справи зайнялася обласна прокуратура. Потерпілий Євген Кудас зараз у лікарні, у випадку ж з другою жертвою судді, Олександром Шептуном, обійшлося видаленням кулі, яка потрапила йому в лівий бік…

До речі, як встановили журналісти одного з центральних каналів, зараз одіозний представник Феміди перебуває у столиці. Та не в лікарні, а вдома: як повідомила консьєржка багатоповерхівки, в якій він мешкає, зранку Шумило виходив з будинку, не побитий і життєрадісний. У Горностаївці сумніваються, що горе-суддя ризикне повернутися на своє робоче місце на Херсонщину, виносити вироки йому люди просто не дадуть. За логікою речей такому представнику закону одна дорога — ‘‘вовчий квиток’‘. Рішення про звільнення нерадивих суддів приймає Верховна Рада. Але чи дійде до цього у випадку з Шумилом? Кажуть, у нього надійний столичний ‘‘дах’‘... 

Марина САВЧЕНКО. 




На ремонт деньги есть, на зарплату — нет
14.07.2017 10:39 Новости / Общество

‘‘Осадное положение’‘ на борту ремонтирующегося судна ввела его же команда. Еще 29 июня на Херсонский судозавод пришел сухогруз ‘‘Палладий’‘ водоизмеще­нием 5 тысяч тонн под флагом Танзании. Его экипаж из 13 человек (двое граждан РФ и 11 Украины) должны были списать на берег. Однако моряки категориче­ски отказались покидать судно, пока его арендатор — херсонская фирма — не выплатит накопившиеся более чем за полгода долги по зарплате. А они составляют ни много ни мало 90 тысяч долларов!

— До постановки на ремонт ‘‘Палладий’‘ перевозил партии зерна и угля из российского Ростова для перегрузки на балкеры в открытом море. Задерживать зар­плату нам начали уже тогда — последний раз деньги поступали еще зимой. Теперь никаких выплат нет вообще — фирма-арендатор судна отговаривается ‘‘тяжелым финансовым положением’‘. А телефон владельца, проживающего в РФ, вообще не отвечает, — рассказал автору этих строк старший помощник капитана сухогруза Евгений Барабаш. — Запасы питьевой воды и продуктов у нас на борту давно исчерпались. Спасает только то, что 7 членов экипажа — херсонцы. Если бы не помощь их семей, команда уже голодала бы. Спасибо, хоть электричество с берега подают.

Теплоход ‘‘Палладий’‘ построен еще в 1984 году на одной из верфей Румынии. После 30 с лишним лет эксплуатации ремонт ему, безусловно, необходим. Но вот что странно: ‘‘тяжелое финансовое положение’‘ фирмы-арендатора сухогруза почему-то позволяет оплачивать ремонт­ные работы и при этом спокойно накапливать долги по контрактам его экипажа.

Сергей ЯНОВСКИЙ.




Страница 1 из 4
<< Первая < Предыдущая 1 2 3 4 Следующая > Последняя >>