Нижньосірогозький плацдарм | Печать |
Новости - Экономика
06.04.2017 12:17

11

Землеробам Херсонщини поки що гріх скаржитися на "небесну канцелярію". За даними Укргідрометеоцентру, на кінець березня у більшості районів степового краю 10-сантиметровий шар ґрунту був визначений як "добре зволожений". Це дає підстави сподіватися на запроектований урожай. Втім, сказане не стосується тих господарств, які через матеріальну скруту, а то й елементарне агрономічне неуцтво до недопустимого спрощують технології вирощування усіх сільськогосподарських культур. Наслідки цього невігластва можна побачити скрізь.

Не виняток — і віддалений Нижньосірогозький район. Тут можна побачити соняшникові «плантації» (здебільшого фермерські), де й досі на муміфікованих штурпаках застигли головки соняшника з дитячий кулачок завбільшки.             

— Хіба це діло, коли ті ж фермери беруть із гектара по 3—5 центнерів соняшнику? — зауважує за­ступник директора СТОВ «Новопетрівське» Микола Шмигирівський (на фото), вправно ведучи автівку зволоженими недавнім дощиком польовими дорогами. — Так і хочеться запитати: нащо ти брав ту землю в обробіток, нащо ти її мучиш?.. Головне — він же землю свою рідну не жаліє! От і сіє після соняшнику пшеницю, потім знову соняшник або ж узагалі соняшник по соняшнику…

Зупиняємося біля поля, вкритого зеленою попоною озимої пшениці. Посіви — хоч на обкладинку глянцевого журналу знімай! І можна було б знімати, якби не вимушений збій трудового ритму.

— За чим зупинка? — запитує Микола Павлович у механізаторів.

— Земля на соняшники налипає — мокро… — відповідають.

— Тоді переходьте на рапс. А підсохне — повертайтеся…

Видно, що у сільгосптоваристві люди розуміють одне одного з півслова, і навіть техніка їх «розуміє». А таке буває, погодьтеся, тільки у істинних господарів!

Погожий ранок, переходячи у день, знову зіпсувався. Сірі хмари, перечіплюючись через недалекі звідси знамениті скіфські кургани Огуз і Козел, ніяк не «розродяться» дощами, а дощі не завадили б…     

— Ми з моря погоди ніколи не чекаємо, — наголошує хлібороб од Бога, якому б давно пора і найвищу державну нагороду дати, Микола Шмигирівський. — Усі без винятку посіви перезимували благополучно: вся озимина збереглася.

— Озимий клин великий?

— Чималий! Маємо 1, 9 тисячі га озимої пшениці, 900 — рапсу, трошки ячменю, а загалом виходить близько трьох тисяч… Майже всю озимину підживили, давши кож­ному гектарові посівів по центнеру карбамідних добрив, бо без поживи який урожай навіть на парових попередниках?.. Як рекомендує агрономічна наука і підказує багаторічний досвід, в оптимальні строки обробимо посіви від бур’янів, шкідників і хвороб.

Звертаємо увагу на те, що у «Новопет­рівському» рапс на такому ж почесному місці, як і головний хліб українського півдня — озима пшениця. Запитуємо напряму:

— Миколо Павловичу, а чи не обернеться сьогоднішній високоліквідний, а отже, і прибутковий рапс завтрашньою бідою?

— Деякі «знахарі» від землі твердять, що рапс виснажує землю. Це все дурниці! Я завжди говорив і зараз кажу: виснажує землю не рапс і навіть не соняшник, а безголовий керівник. Є ж проста формула урожайності. Перше: чого культурна рослина не любить? Конкурентів! Конкурент — це бур’яни. Врожаю не жди, якщо на квадратному метрі поля росте 6 соняшників і 180 рослин бур’янів. Є ж закон переважаючих рослин. Друга складова — шкідники, третя — хвороби. Навіть школярі знають, що без обробки полів від бур’янів, шкідників і хвороб доброго врожаю не жди. Будуть такі соняшники, які ви бачили на фермерському полі…

При цьому Микола Шмигирівський не вважає хімікати панацеєю від усіх «бід вселенських».  

— Візьміть пар. Одна справа тримати його в чистоті за допомогою хімікатів, інша — за допомогою ґрунтообробних знарядь. При механічній обробці площ від бур’янів земля «дихає», і бактерії у ній працюють як слід. 

СТОВ «Новопетрівське» — обласний взірець сучасного, без колишньої (нерідко тупоголової) вказівки згори, ведення землеробського підприємництва. Сказане стосується і сівозмін, які батькові й синові Шмигирівським (а Шмигирівський-молодший, Павло Миколайович, — керівник товариства) доводиться коригувати, відступаючи від прописаних у приписах із агрономії норм.

— Повернемося до того ж рапсу, — пропонує заступник директора СТОВ. — Після збирання рапсу (а він коситься першим) у полі ніякого бур’яну немає. Тому слідом за комбайном іде дискова борона. Боронування у два сліди, потім культивація. І все! Сіємо пшеничку — виходить не гірша, як на парових площах. У рапсу, до того ж, короткий період вегетації, а у підсумку 3 місяці земля відпочиває. І що б там не було, а після рапсу мінімум по 40 центнерів пшениці з гектара на богарі одержимо.

Нині, у цю гарячу весняну пору, вдатних господарів землі Шмигирівських — Миколу Павловича і його сина Павла Миколайовича — не примхлива погода непокоїть, навіть не «плаваючі» все вище і вище ціни на пальне, мінеральні добрива і засоби захисту посівів від шкідників і хвороб, як «справедливі» цінові «паритети» на вирощений урожай. 

Тому можна зрозуміти праведне обурення керівників «Новопетрівського».

— Скільки вже можна те українське село обдирати! — обурюється Микола Шмиги­рівський. — Де ж справедливість? Ділки-посередники нашу рідну пшеницю продають «за бугор» по 600 американських доларів за тонну, а у нас, виробників, скуповують її за безцінь, вважай, по 110 доларів. Це що, нормально? Це дуже ненормально! Можна ще якось зрозуміти, коли б на нас держава наживалася, а то ж звичайні спекулянти, які, може, й не знають не те що як пшениця росте, а й чим зерно пахне!

…Надвечір земля, де «буксували» сівалки, підсохла, і частина техніки, яка підживлювала посіви ріпаку, знову повернулася на пшеничний лан. Роботи залишилося наче й небагато, але ж не відкладати її на завтра?

У СТОВ «Новопетрівське», заснованому і керованому Павлом Миколайовичем і Миколою Павловичем Шмигирівськими, відкладати на завтра те, що можна сьогодні зробити, не прийнято, особливо ж — навесні. Такий у них неписаний закон, конституція хліборобська така, якщо на те пішло.

Василь ПІДДУБНЯК,

Анатолій ЖУПИНА.