Не стало Берегині… | Печать |
Новости - Общество
05.05.2016 13:21

14

Напередодні великого християнського свята — Світлого Воскресіння Христового — Україну облетіла сумна звістка: після тяжкої тривалої хвороби померла Берегиня таврійського степу, як душевно називали її люди, директор ДП "ДГ "Асканійське"

Віра Опанасівна Найдьонова

Віра Опанасівна наро­дилася 5 серпня 1948 року в с. Заозерному Каховського району. Закінчила факультет планування сільського господарства Київського інституту народного господарства ім. Д. С. Коротченка за спе­ціальністю «економіст». У 1966—1968 рр. працювала касиром Тавричанської селищної ради Каховського району Херсонської області. В 1968—1969 рр. — начальник відділення зв’язку села Тавричанка. В 1969—1981 рр. — секретар виконкому Тав­ричанської селищної ради народних депутатів. В 1981—1984 рр. — голова виконкому Тавричанської селищної ради народних депутатів Каховського району. В 1984—1985 рр. — секретар парткому радгоспу «Аска­нійський» Каховського району. В 1985 році призначена директором цього господарства, яке з 1 жовтня 1991 року перейменоване на дослідне господарство «Асканійське».

Почесний академік Національної академії аграрних наук України (2002), почесний професор Херсонського державного аграрного універ­ситету. Герой України (з вру­ченням ордена Держави, 23.11.2009 р. — за видатні трудові досягнення, впровадження у практику сільськогосподарського виробництва новітніх технологій, передового досвіду, застосування ефективних форм управління), відзнака парламентського комітету з питань боротьби з організованою злочинністю та корупцією — «Честь, мужність, закон» (2009).

Нагороджена орденом княгині Ольги ІІІ (1999) і ІІ (2001) ступенів, святої великомучениці Варвари, святого рівноапостольного великого князя Володимира III ступеня й іншими нагородами Україн­ської Православної Церкви.

Заслужений працівник сільського господарства України. Відмінник освіти України.

…Один Бог та односельці знали, яка непідсильна ноша випала на плечі цієї воістину легендарної жінки, які ви­пробування на шляху до всеукраїнської слави довелося їй пізнати. Та й після взятих вершин жити не стало легше. Не лише тому, що вболівала за доручену справу душею і серцем. Останніми роками пережила і спроби рейдерського захоплення державного добра, і цинічні звинувачення у «сепаратизмі», і депутатські наїзди «нових українців»... Все це не вплинуло на високу репутацію Берегині, одначе підточувало і без того витрачені на звитяжному шляху життєві ресурси.

Людина непідробних християнських чеснот, Віра Опанасівна терпіла і прощала, поспішаючи творити доленосне — Добро. За кілька місяців до відходу у засвіти у центрі розбудованої нею та її однодумцями Тавричанки заклала дендропарк, за кілька тижнів стала лауреатом Премії Кабінету Міністрів України, буквально за кілька днів по тому успішно захистила кандидатську дисертацію. Спішила жити!

І прожила відміряний Господом час на Землі гідно, залишивши по собі достойну Пам’ять.

Ім’я Віри Опанасівни Найдьонової золотими літерами вписане у Книгу буття Таврійського краю. Її життя — достойний приклад для наслідування сущим і грядущим поколінням краян.

Висловлюємо щирі спів­чуття родині Віри Опанасівни, землякам-тавричанцям, усім, хто знав цю легендарну жінку, захоплювався її доброю душею, твердим характером, талантом керівника, материнською турботливістю.

Вічна пам’ять Вам, Берегине степу!

Л. М. БАРБІН, В. В. БЄЛОУСОВ, В. В. БИЧКОВ, Л. І. ВЕЛИЧКО, О. П. ГОНТАР, В. Ф. ЄРМОЛЕНКО, А. В. ЖУПИНА, Л. М. ЖУПИНА, О. С. ІВАНОВ, С. С. КАНІ­СТРАТЕНКО, М. І. КОТЛЯР, М. М. КУШНЕРЕНКО, В. В. МЕНИСЕНКО, Д. К. МОТОРНИЙ, В. Г. ПІДДУБНЯК, М. П. ШМИГИРІВСЬКИЙ, А. П. ЮРЧЕНКО.