«У війні нема місця романтиці» | Печать |
Новости - Общество
12.05.2016 09:46

1

На найбільшій братній могилі Херсонщини пройшов урок пам’яті для школярів.

Скільки солдатів Другої світової війни поховано в братній могилі, що залишилася на місці ліквідованого в радянські часи села Соломки, досі не відомо нікому. "Ніхто не забутий, ніщо не забуте" — цей головний девіз післявоєнних часів насправді завжди був пустопорожньою балаканиною. І понині велика кількість загиблих у тій далекій війні лежать непохованими в старих окопах. Досі невідома точна кількість померлих. Досі залишаються невідомими багато фактів і «незручних» жертв — навіть у Росії з більшості архівних документів часів Другої світової не знято грифа «цілком таємно».

За словами жительки Червоноблагодатного Горностаївського району Тамари Козакової, у братній могилі в колишніх Соломках поховано 3620 бійців радянської армії. Така ж цифра вибита і на камені при вході в меморіал. Однак, як говорить голова Червоноблагодатненської сільради Віктор Гудзоватий, у місцевій Книзі пам’яті вже налічується близько 5,5 тисячі імен похованих. «Кожного року десь на просторах колиш­нього СРСР люди дізнаються, що їх батько, дід або прадід спочиває вічним сном у Соломках. І кожного року нам стають відомі нові імена», — додає він.

На території лише однієї сільської ради розташовано 3 братні могили: крім Соломків, вони є в Червоноблагодатному і Ясній Поляні. «Саме тут узимку 1943—1944 років йшли криваві бої. Тут загинуло близько 60 тисяч наших солдат, і хліб, який ми їмо, виріс на їхніх кістках. Гітлер тримався за Нікопольський плацдарм для того, щоб мати сухопутний коридор у Крим. Зараз історія повторилася знову, і війна у Донецькій і Луганській областях почалася також через бажання сусідньої держави отримати дорогу на Крим», — звернувся до присутніх на уроці пам’яті командир військово-історичного клубу «Каховка», учасник АТО Анатолій Обелець.

Він нагадав, що в часи Другої світової війни радянська влада не вела облік загиблих солдат. «Протягом лише цього року наші пошуковці підняли з землі останки 90 воїнів. Усі вони — зниклі безвісти. Солдатські медальйони насправді існують лише для радянських фільмів про війну і для фентезі, адже замість них в СРСР з липня 1941 року видавали картонні книжечки», — зазначив Анатолій.

За словами заступника голови Горностаївської РДА Тетяни Ющенко, уроки пам’яті в школах району проводяться кожного року, однак у такому форматі — з ви­їздом на братню могилу в Соломки — це проводиться вперше. «Були запрошені учні з Горностаївки, Каїр, Заводівки, Костянтинівки, Маринського і Червоноблагодатного. Переконана, що подібні заходи потрібні, адже одна справа розповідати про події Другої світової на уроках в школі, а інша — там, де все можна побачити на власні очі», — підкреслила вона.

Єдине, на що слід звернути увагу організаторів подібних просвітницьких заходів, це на необхідність відповідальнішого підходу до підбору виступаючих. Адже, м’яко кажучи, було дико слухати з вуст промовців, що Друга світова почалася для України 22 червня 1941 року, що німці напали на Радянський Союз без оголошення війни (це є відвертою брехнею) і що саме 9 травня 1945-го принесло нам мирне небо, свободу і незалежність. Адже десятки тисяч українців воювали з нацистами й у 1939—1941 роках і не згадувати про це — значить замовчувати подвиг ветеранів, які в «незручний» для когось час билися з окупантами. А говорити про «мирне небо» тоді, коли на сході України триває кривава війна, просто соромно.

— А взагалі подібні уроки пам’яті потрібні, щоб пам’ятати про ту війну, па­м’ятати свою історію, — наголосив Анатолій Обелець. — І не вірте нікому, що у війні була присутня якась героїчна романтика. Нічого подібного в ній немає й близько.

Олег БАТУРІН.