«А ви хотіли б організувати цирк?» | Печать |
Новости - Общество
13.04.2017 13:42

10

В Україні планують різко скоротити кількість державних підприємств і сподіваються повернути довіру до держзакупівель.

"Радянський Союз остаточно відходить у минуле", — стверджує перший заступник міністра економічного розвитку і торгівлі України Максим Нефьодов. Запроваджена під його керів­ництвом система публічних закупівель «Прозорро», мабуть, найпереконливіша ілюстрація цих слів. Завдяки цьому будь-хто може в режимі онлайн слідкувати за перебігом будь-яких торгів, а для їх проведення вже не потрібно збирати величезну кількість нікому не потрібних паперів.

Проте «Прозорро» не змогла вирішити деякі важливі проблеми. Так, заради перемоги на торгах деякі підприємці почали виставляти ціни на вершкове масло за ціною дешевого маргарину або постачати дитсадкам неякісні сосиски. Ці та інші питання ми адресували Максиму Нефьодову. Зустріч з ним для журналістів з південних і східних областей була організована Українським кризовим медіа-центром.

— Наша мета — зробити систему закупівель найкращою в світі, і зараз ми вже на півшляху до цього. Нині Україна стала однією з небагатьох країн, яка 100% усіх закупівель перевела в онлайн, — починає розповідати він про своє дітище. — Звісно, в деяких регіонах має місце відвертий саботаж «Прозорро» — приміром, у Черкасах або Кривому Розі. Логіка тамтешньої влади проста: «Дайте нам гроші і ні про що не питайте». Але ми продовжуємо прибирати велику кількість регуляторних бар’єрів, що залишилися нам у спадок від Радянського Союзу. Патерналістський підхід, коли держава повинна все на світі контролювати — від свіжості хліба до міцності шнурків, призводить до величезної корупції, відлякує інвесторів і заважає створювати робочі місця.

Державний сектор економіки в Україні взагалі дуже роздутий, у нас близько 3800 держпід­приємств (для порівняння, у Франції їх 40). Усі вони глибоко збиткові й здебільшого керуються неефективними менеджерами, достатньо корумпованими і не здатними працювати без бюджетних вливань. Крім того, такі підприємства порушують конкурентне середовище, адже можуть собі дозволити демпінг або заняття відвертою нісенітницею. Приміром, якщо журналісти приватної газети будуть писати погано, вона закриється. А комунальна газета просто прийде з простягнутою рукою, попросить мільйон з бюджету, і цей мільйон їй дадуть.

— Лише відділом освіти Каховської міськради за кілька місяців завдяки «Прозорро» вдалося зекономити більше 2 млн. грн. Проте ця система публічних закупівель не дала відповіді на головне питання: як вирішити проблему добропорядності постачальників? У результаті дітей в дитсадках і школах продовжують годувати дешевими і неякісними продуктами.

— Відповідь насправді банальна: необхідно просто правильно виписувати тендерну документацію. Адже замовник отримує те, чого він хоче. Тим більше, з продуктами все достатньо просто: існують стандарти якості, безпеки тощо. Якщо замовник хоче придбати молоко і просто прописує це в заявці одним словом, то він може отримати все що завгодно. А якщо він конкретизує свої вимоги, то потім має повне право не приймати продукцію, яка їм не відповідає.

— Тоді інший приклад. Деякі заклади намагаються придбати продукти, виходячи зі середньостатистичних цін, приміром, на молоко чи яйця. Але ціни на ці продукти встигли значно вирости, і торги не збирають жодних бажаючих.

— Значить, треба звільняти директора, який займався цією закупкою. Адже чому він виставив низьку ціну? І навіщо брав її у статистиці? Таких вимог просто не існує! На мою думку, тут очевидна тотальна некомпетентність або банальний саботаж. Бо кожен замовник повинен самостійно формувати свій бюджет, затверджувати план закупок і викладати його онлайн.

Подібні приклади доволі показові. Їх використовують, щоб сказати: «Дивіться, які тендери погані!». Чому я люблю Черкаси? Тому що корупціонери зазвичай дуже тихенькі, а тамтешній мер діє навпаки. Приміром, він задумав на минулий День Незалежності закупити продукти, аби зварити 800 літрів борщу. А потім заявив, що через необхідність робити це в системі «Прозорро» жителі Черкас на свято залишилися без борщу. Мовляв, бачите, яке погане те «Прозорро»?

— А як багато чиновників намагається обдурити «Прозорро»?

— Багато. Десятки тисяч людей звикли жити по-старому і заробляють на цьому великі гроші. Ми оцінюємо втрати від таких оборудок мінімум у 20% усього бюджету закупівель (300 млрд. грн.). Це дуже багато. Ніхто не хоче відмовлятися від корупційних доходів.

Аби кожен міг відслідковувати подібні дії, ми створили навіть окремий інтернет-портал. Якщо ви вважаєте, що мала місце нецільова розтрата бюджетних коштів, можете звернутися до державної аудиторської служби, яка за результатами своєї перевірки може, приміром, домогтися відкриття кримінального провадження.

Слід лише пам’ятати, що прийняттям законів неможливо з корупціонера зробити чесну людину. Наше завдання — підвищити для них ступінь ризику, аби вони розуміли, що рано чи пізно їх спіймають.

— Вистачає критиків і в зниженні допо­рогових закупівель. У Каховці вони вста­новлені на рівні 50 тис. грн. для товарів і 100 тис. грн. для послуг. Це нормально?

— Думаю, ці суми можна було б зменшити. В Києві можна зустріти поріг у 3 тис. грн., і все працює абсолютно нормально.

Допорогові закупівлі — хороший інструмент у рамках децентралізації, адже кожен регіон встановлює їх самостійно. Звісно, проводити тендер, аби придбати пляшку води, — божевілля, до того ж, у кожного тендера є своя вартість проведення. Але якщо той чи інший регіон намагається зробити свою роботу прозорою, він буде зменшувати цей рівень.

— Але бувають випадки, коли брати участь у тендері ніхто не хоче, незважаючи на всі пропозиції.

— така проблема існує, тому ми намагаємося повернути довіру до держзакупівель. Головне їх завдання — забезпечення конкуренції, яка штовхає ціни вниз і унеможливлює змову між учасниками торгів. Ми радіємо, коли в них беруть участь різні особи, коли вони торгуються в достатньо вузькому ціновому диапазоні і немає великої кількості дискваліфікацій.

Причому для участі в торгах не має жодного значення, чим раніше займалася компанія-учасниця. Значення має лише конкуренція. Будь-який бажаючий постачати килимки, молоко або інший товар може це зробити. Найкращий механізм контролю — з боку конкурентів. Адже саме вони зацікавлені в тому, щоб піти поскаржитися і довести чиюсь недобросовісність.

Також нісенітницею є твердження, що «купувати все треба у місцевих постачальників». Давайте тоді повернемося до натурального господарства, від якого людство давно відмовилося внаслідок його неефективності і витратності. Журналіст повинен писати статті, водій — водити машину.

— А які підприємства мають залишитися в державній формі власності?

— Думаю, таких повинно залишитися не більше 20—30: АЕС, залізниця, якісь елементи інфраструктури і все. Нині держава займається чим завгодно. Наприклад, цирками. Але навіщо в кожному великому місті утримувати цирк або естрадні ансамблі? Так, ми не можемо все продати одночасно. Тим більше те, що дісталося у спадок з минулих часів. Але скільки в світі є чудових комерційних цирків, які багато гастролюють і непогано заробляють! Навіщо цим займатися державі? Це абсурд.

Подібні підприємства повинні утримувати себе самі, а не смоктати гроші з бюджету. І не приходити потім стукати, приміром, клоунськими ковпаками, аби їм покрили збитки. Задайте самі собі питання: ви б хотіли здати з кожного члена своєї родини по 100 гривень, щоб орга­нізувати цирк? Певен, ви всерйоз про це б замислилися.

Олег БАТУРІН.

Херсон — Київ — Херсон.