Депресивні села відходять у минуле | Печать |
Новости - Общество
04.08.2017 06:13

Завдяки децентралізації в вічно потерпаючу від злиднів глибинку рікою отекли гроші і почали вирішуватися проблеми, що накопичувалися там роками.

Коли я запитав про головні проблеми, що існують сьогодні в його громаді, староста малесенького села Соснівки на Хмельниччині Юрій Гоцуляк надовго замислюється. ‘‘А їх тепер у нас немає, — згодом відповідає він. — Була проблемою відсутність місця для дозвілля молоді — вирішили, створивши невеличкий клуб із кімнатою для настільного тенісу. По селу зроблено вуличне освітлення, дорога, футбольний майданчик, відновлені криниці’‘. Лише згодом староста згадує, що проблема таки є: відсутність у Соснівці магазину. Проте він називає її майже вирішеною: ‘‘Ми вже домовилися з підприємцями, аби вони орга­нізовували тут виїзну торгівлю’‘.

Як розповіла місцева жителька, пен­сіонерка Лідія Андріївна, Соснівка завжди була Богом забутим селом. ‘‘У нас живе лише сто чоловік. Але тільки тепер ми відчули, що про наше село дбають. І староста у нас гарний — молодий, енергійний, дуже добрий!’‘ — стверджує жінка.

Зміни на краще позначилися і на цінах на земельні ділянки під забудову. ‘‘Якщо раніше їх можна було тут придбати десь за $500, то тепер не менше ніж за $2000. Хоча у моєму Сиворогівському старостинському окрузі ще вистачає покинутих обійсть. А хо­тілося, аби в кожному з них мешкали люди’‘, — зізнається Юрій Гоцуляк.

Самому старості лише 24 роки. На питання — чому він вирішив піти на вибори? — спочатку знічується. Та зрештою відповідає: ‘‘А чом би й ні? Я в цих селах виріс, отримав освіту, тікати десь до міста не хочу, одружився. Тож вирішив спробувати зробити щось для людей’‘.

‘‘Тепер ми самі еруємо громадами’‘

Як і Соснівка, село Залісці теж входить до складу Дунаєвецької міської об’єднаної територіальної громади. У ньому проживають 1213 жителів, а загальна площа старостинського округу складає 3200 га. ‘‘Ми роками билися, щоб у нас запровадили централізоване вивезення сміття. Цю проблему тепер вирішено. Зроблено 1,5 км дороги, вуличне освітлення, розроблено і затверджено навіть генеральний план села! Єдина біда громади — старий водогін. На його заміну необхідно 5 млн. грн. Ми розуміємо, що в одну мить їх не знайти, однак роботу над цим вже потроху почали. Документація на заміну водогону вже замовлена’‘, — коментує староста села Залісці Галина Галатин.

— Чи варто іншим громадам об’єднуватися? — запитую я у пані Галини.

— Звісно! І не слухайте нікого, хто розповідає, що після об’єднання з містом навколишні села будуть загинатися. В жодному разі їм не вірте! І об’єднуйтеся якнайшвидше! — радить сільський староста. І наводить приклад: колишня місцева сільрада ще в 2015-му ледь збирала 400 тисяч гривень податків і зборів. Тепер же ця сума виросла втричі!

Усього до Дунаєвецької міської ОТГ увійшов 51 населений пункт, що раніше перебували у складі 25 сіль­ських і 1 міської ради. ‘‘Для нас усі наші громади однакові: що село на 100 жителів, що на 1200, що місто на 16 тисяч чоловік. І після децентралізації ми всі відчули, які можливості з’явилися завдяки реформі, — розповідає голова ОТГ Веліна Заяць. — Навіть жителі так званих депресивних колись сіл змогли відчути, що про них дбають. У 2016 році ми дуже багато ресурсів кинули на вирішення їхніх проблем. Відчули ми, що почала змінюватися й свідомість людей. Бо раніше ними керували згори, а тепер вони самі почали керувати своїми громадами. Люди зрозуміли, що можна і варто проявляти власну ініціативу: у селах щомісяця збираємо вуличні комітети, на яких обговорюємо всі нагальні питання’‘.

Міський голова наводить приклад села Вихрівки. Тамтешній інвестор щороку перераховував до бюджету мільйон гривень, проте до 2016 року з них до сільської громади надходило лише 50 тис. грн. Тепер весь мільйон залишається на місці. ‘‘До об’єднання весь податок з доходів фізичних осіб йшов одразу до районного бюджету, а тепер більша частина залишається в громаді. Як наслідок: наш бюджет одразу зріс втричі. Є у нас село Притулівка, що завжди вважалося депресивним. Річка розділяє його на дві половини, а єдиний міст просто розвалився. Після створення ОТГ ми в першу чергу капітально відремонтували цей міст і тепер плануємо розвивати це село як туристичне, бо там є старовинний млин, що може зацікавити приїжджих’‘, — наголошує Веліна Заяць.

Як розповів перший заступник голови Дунаєвецької райдержадміністрації Руслан Смолінський, нині в ра­йоні створено 3 ОТГ. ‘‘Ми ніяким чином не перешкоджали децентралізації, як це мало місце в інших районах і одразу взяли курс на об’єднання. Звісно, не можна сказати, що все виходить, бо досі немає чіткого розмежування — хто за що відповідає. Коли ж щось трапляється, то запитують з усіх: і з РДА, і органів місцевого самоврядування’‘, — додав він.

За зціленням — о Сатанова

Розташоване на території національного природного парку ‘‘Поділь­ські Товтри’‘ старовинне курортне селище Сатанів має унікальні пам’ятки та історію. Безліч людей їдуть поправити здоров’я: подихати свіжим повітрям і попити цілющу мінеральну воду. Притягують туристів і розташований тут Свято-Троїцький монастир та унікальна для східної Європи си­нагога-фортеця.

Монастир, за деякими даними, було засновано у 980 році — до хрещення України, що на той час мала назву Київська Русь. Тут збереглися залишки підземної церкви і печерного монастиря. Зберігся і кам’яний Свято-Троїцький храм, збудований у 1744 році. Всередині у ньому можна побачити фрески з зображенням Сталіна, Леніна та інших комуністичних вождів в образі мешканців пекла. ‘‘Відвідувачі говорять, що до цієї фрески вже час додати деяких інших персонажів. Навіть місце для них є!’‘ — розповідає свічниця храму, натякаючи на президента Російської Федерації.

А ось до капітально відреставрованої кілька років тому красуні-синагоги приїжджають переважно туристи: нині у Сатанові немає жодного юдея. Проте синагога має свого рабина, котрий проводить окремі служби, коли сюди з’їжджаються віруючі. Збудована вона у 1514 році, а в часи радянської окупації України була зру­й­нована. До речі, побачити історію — хоча й викривлену та оббріхану — цієї синагоги можна в нещодавньому фільмі талановитого російського маніпулятора Лєоніда Парфьонова ‘‘Русские евреи’‘. Попри таку гучну назву, відомий далеко за межами України юдейський молитовний будинок у Сатанові не має жодного відношення ані до Росії, ані до ‘‘русских евреев’‘, які, вочевидь, існують лише у хворій фантазії подібних парфьонових.

Дорога від монастиря до синагоги, як і по всьому селищу, вимощена новенькою бруківкою. ‘‘Ми проклали її понад 6 км, — розповідає голова Сатанівської ОТГ Альберт Собков. — Загалом же те, що нам вдалося зробити лише за минулий рік, доведеться перераховувати довго: збудували водогони в селах Покровка, Юринці, Іванківці, Клинове, розпочали будівництво спорткомплексу у Сатанів­ській школі та багато чого іншого. Загалом утворення ОТГ дало змогу значно збільшити ресурси місцевого бюджету. А всього минулого року до загального та спеціального фон­дів селищного бюджету надійшло 18,4 млн. гривень’‘.

За словами селищного голови, пріоритетом розвитку громади він вбачає туризм та посилення санаторно-рекреаційних зон відпочинку. Вже у 2018-му тут планується відкрити новий санаторно-лікувальний комплекс, що дозволить створити додатково 1000 робочих місць і залучати до 60 млн. грн. на рік податків до місцевого бюджету.

‘‘У вас немає ОТГ? Значить, немає  лідерів’‘

У рази після об’єднання збільшилися надходження до бюджету і Волочиської міської ОТГ. ‘‘До складу нашої громади увійшли 40 населених пунктів: 1 міська і 17 колишніх сільських рад. З її утворенням ми тепер можемо планувати і стратегію власного розвитку, і створювати центри надання адмінпослуг, управління освіти, культури і медицини. А ще — мати прямі стосунки з державним бюджетом і фінансові ресурси, за допомогою яких можемо розвиватися’‘, — констатує голова ОТГ Костянтин Черниченко.

Ця громада руйнує усталений міф про те, що з приєднанням сіл до міста маленькі сільські громади неодмінно програють. За словами Черниченка, торік із 18 млн. грн., виділених державою, більше 80% пішли на розвиток саме сільських територій, де проживає лише третина населення всієї ОТГ.

— Об’єднання — це і перспектива, і майбутнє для села, бо дає можливість людям у дуже короткий термін побачити, що у них є влада, — стверджує староста села Клинини (546 жителів) Волочиської міської ОТГ Ірина Завальнюк. — Колись ввечері після роботи мені було страшно ходити по селу, бо ніде не було освітлення. Тепер всюди воно є. Запроваджене в селі і централізоване вивезення сміття. А в навчальних закладах дітям нарешті почали давати сир і молоко. Покращити харчування раніше не вдавалося через те, що було складно знайти спільну мову з постачальниками на невеликі обсяги закупівель. Тепер — усе інакше. Та й взагалі за рівнем благоустрою ми вже наблизилися до міста.

— А ми живемо в найвідділенішому від Волочиська селі Чухелі. Тут завж­ди була величезна проблема з водою, яку люди набирали по полях у джерелах. Лише за останній рік у нас проклали 6 км водогону, залишилося зробити ще 2 км. Тож дуже скоро всі жителі будуть забезпечені водою. Переконана, що ніхто з них не пошкодує, що ми об’єдналися з містом, — доповнює староста села Алла Шамрай.

Загалом Хмельницька область, разом із Тернопільською, є піонерами децентралізації в Україні, адже саме тут, починаючи з 2015 року, було створено найбільшу ОТГ. ‘‘Коли в 2014-му вийшла відповідна постанова уряду, було дуже багато скептиків. Багато хто вважав, що ця друга спроба здійснити реформу не вдасться, що це жарт. Але ми одразу почали рухатися в цьому напрямі. У 2015 році в області були створені 22 ОТГ, до яких у 2016-му додалися ще 4, в яких провели вибори і обрали нові органи місцевого самоврядування, — під­сумовує голова Хмельницької облради Михайло Загородний. — Старт був непростим. Громади зіштовхнулися з нестачею фахівців, мали труднощі з закупівлею газу по тендерних процедурах. Але ми не склали руки і багато часу приділяли навчанню. На сьогодні в нашій області є й райони, де не створено жодної громади. На мою думку, головна причина цього — у відсутності в цих громадах лідерів’‘.

— Я б радив тим, хто тільки створює ОТГ: не роздувати свої штати і не допускати популізму. Тоді у вас усе вийде, — доповнює Костянтин Черниченко. У свою чергу менеджер Програми Ради Європи ‘‘Децентра­лізація та територіальна консолідація в Україні’‘ Андрій Гук впевнений, що успішний досвід хмельницьких ОТГ надихне громади в інших областях України спільно досягати добробуту.

Олег БАТУРІН.

Херсон — Хмельницький —

Дунаївці — Залісці — Соснівка — Сатанів — Волочиськ — Херсон.

Візит на Хмельниччину було орга­нізовано в рамках прес-туру ‘‘Кращі практики місцевого самоврядування’‘.