Асканійській державній сільськогосподарській дослідній станції Інституту зрошуваного землеробства — 10 років!

Із нагоди нинішнього ювілею відомого тепер в Україні закладу у сільському клубі Тавричанки Каховського району відбулися урочисті збори колективу закладу. Учасники зібрання хвилиною мовчання вшанували ініціатора і натхненника створення станції, колишнього директора ДП ДГ «Асканійське», Героя України Віри Найдьонової. Співробітників станції привітали з етапною подією, вручили почесні грамоти директор Інституту зрошуваного землеробства УААН, член-кореспондент академії Раїса Вожегова і директор державного підприємства «Асканійське», кандидат сільськогосподарських наук Віктор Найдьонов. Високу оцінку здобуткам станції дали заступник директора Інституту зрошуваного землеробства Юрій Лавриненко, вчені наукового закладу Станіслав Голобородько, Анатолій Коваленко, Сергій Заєць, інші вчені і практики. Закінчилися урочисті збори святковим концертом учасників сільської художньої самодіяльності.

Асканійська дослідна станція була створена у грудні 2007 року постановою Української академії аграрних наук за ініціативи, як уже сказано, при дослідному господарстві «Асканійське» за ініціативи її багатолітнього директора Віри Найдьонової, Героя України, почесного члена Національної академії аграрних наук України, кавалера орденів княгині Ольги ІІІ—ІІ ступенів, заслуженого працівника сільського господарства України, кандидата сільськогосподарських наук

Хто-хто, а Берегиня Степу, як іменували Віру Опанасівну земляки, знала ціну і землі, і справжній, не відірваній від цієї землі, науці. Тим паче, природа, а точніше глобальне потепління, кидала селянам все нові і все складніші виклики. Тож як без науки?.. Не нахлібницею вона є у держави, а її «двигуном прогресу».

Якось в одному з інтерв’ю ця воістину справжня українка, вірна донька таврійського степу зауважила: «Дивуюся тому, що науково-дослідні інститути плачуть: «Немає грошей!..». А наша дослідна станція вже заробила понад мільйон гривень своїх грошей. І це на площі всього 400 гектарів! На чому заробили? На високому урожаї. Насіннєву пшеницю продавали, сою…».

Звісно, станція створювалася не лише для того, щоб заробляти кошти чи показувати, як це можна і треба робити. Зовсім ні!

Основні напрями роботи Асканійської ДСДС полягають в розробці елементів системи землеробства на богарних та зрошуваних землях сухого степу, а також ресурсозберігаючих технологій вирощування сільськогосподарських культур, веденні первинного насінництва зареєстрованих і перспективних сортів сільськогосподарських культур для сухого степу, виконанні науково обґрунтованої системи кормовиробництва, опрацюванні системи розведення овець різних напрямів продуктивності.

Нині на дослідній станції працюють 26 співробітників, із яких 3 кандидати сільськогосподарських наук, 4 аспіранти та 5 наукових співробітників, котрі закінчили навчання в аспірантурі.

У структурі «Асканійської» три лабораторії: агротехнологій, тваринництва, маркетингу та  насінництва. Сертифікована аналітична лабораторія надає послуги з визначення основних показників якості зернових, олійних та технічних культур.

Основні розробки станції:

• створено сорт льону олійного Віра;
• створено сорт озимої м’якої пшениці «Асканійська»;
• виведено нову породу ВРХ м’ясного напряму продуктивності — Південна м’ясна (таврійський тип);
• виведено нову породу ВРХ молочного напрямку продуктивності— українська чорно-ряба молочна (південний тип).

Озима пшениця «Асканійська»

Занесена до реєстру сортів рослин України для вирощування у поліській, лісостеповій та степовій зонах України. Має високу зимостійкість, посухостійкість, стійкість до осипання зерна, середньостійка до вилягання та ураження борошнистою росою, бурою листковою іржею, кореневими гнилями.

Борошномельні та хлібопекарські властивості відмінні.

За даними оригінатора (Асканійська ДСДС ІЗЗ НААНУ), за роки конкурсного випробування (2009—2011) середній урожай сорту Асканійська становив 62,0 ц/га, що на 7,3 ц/га перевищувало урожайність сорту стандарту Одеська 267.

В державному сортовивченні максимальну урожайність 100,0 ц/га отримано у Вінницькому Держекспертцентрі.

Льон олійний сорту Віра

У середньому в Україні посівна площа під льоном олійним складає по роках близько 15—20 низкою науковців Інституту зрошуваного землеробства НААН, Інституту олійних культур НААН та працівниками Херсонського державного аграрного університету тривалий час займаються вивченням елементів технології вирощування льону олійного в зоні сухого степу України.

Дослідженнями, проведеними Асканійською ДСДС ІЗЗ НААН доведено, що показники олійності льону, вирощеного в умовах зрошення, хоча і незначно, але більші за показники, отримані в умовах без зрошення. При цьому найвищу олійність незалежно від норм добрив і режимів зрошення показав сорт льону олійного Віра, створений ДПДГ «Асканійське», найбільш адаптований до умов півдня України, має врожайність при вирощуванні без зрошення на рівні 1,96 т/га, за умов зрошення 2,13 т/га.

За масштабами степових просторів лабораторія під відкритим небом Асканійської державної сільськогосподарської дослідної станції невелика.

— В обробітку нашої дослідної станції — 400 гектарів землі, з них 162 гектари — на зрошенні, — говорить беззмінний директор закладу кандидат сільськогосподарських наук Наталія Гальченко. — На полях щороку закладаються дослідний і демонстраційні полігони на площі порядку 70 гектарів. На зрошуваних і богарних демонстраційних полігонах проходять сортовипробування близько 300 (!) сортів зернових і технічних культур вітчизняної і зарубіжної селекції. Мета цих випробувань незмінна — реалізація потенціалу різних сільськогосподарських культур в жорстких умовах Півдня України. І ці умови, слід зауважити, стають ще жорсткішими і невпинно «розповзаються» по всій Україні — вже й до Вінниці добралися!

Цей аномальний виклик, зрозуміло, ставить і перед станцією непрості задачі. І рекомендації, видані науковцями для вкрай посушливого Степу, не сьогодні, так завтра знадобляться для Слобожанщини, скажімо, чи Полісся. На них уже є попит.

— Безумовно! Глобальне потепління — це вже реальність, на яку потрібно не лише зважати, а й входити в неї підготовленими, — наголошує Наталія Володимирівна.

Хто зна, скільки кілометрів «намотали» у степу за це збігле вже десятиліття співробітники станції. Нерідко — у таких же екстремальних умовах, у яких плавлять метал сталевари біля мартенівських печей.

— За 10 років діяльності станції наші співробітники виконали 35 важливих і відповідальних завдань по майже трьох десятках програм Національної академії аграрних наук, — розповідає Наталія Гальченко. — У підсумку ми розробили і впровадили у практику два десятки технологій вирощування зернових, зернобобових, технічних і кормових культур, пристосованих до жорстких умов Півдня України на богарних і зрошуваних землях. Особлива увага — розробці ґрунтозахисних ресурсозберігаючих способів і систем обробітку ґрунту з застосуванням високопродуктивних багатоопераційних агрегатів. Саме такі способи забезпечують створення оптимального водо-повітряного, теплового споживного режимів, дають у підсумку істотне скорочення матеріальних ресурсів, забезпечують збереження ґрунтової родючості. І ми готові ділитися одержаними результатами і конкретними рекомендаціями зі всіма бажаючими.

Досить сказати, що на базі дослідної станції і дослідного господарства «Асканійське» за десятирічку проведено 44 різні заходи — всеукраїнські Дні поля, про які «Новий день» послідовно розповідає, наради, колегії, регіональні і міжнародні семінари.

— Наші співробітники обнародували більше 250 публікацій — монографій, статей у фахових виданнях і наукових журналах, видали науково-практичні рекомендації, — додає директор Асканійської дослідної станції. — За результатами завершених наукових експериментів захищені 9 патентів на корисні моделі, зареєстрований сорт пшениці м’якої (озимої), два сорти нині перебувають на сортовипробуванні. Спільно з іншими науковими закладами виведений сорт олійного льону Віра. Співробітники нашої дослідної станції є співавторами десяти сортів і гібридів кукурудзи.

Асканійська дослідна станція займаєтеся науковими розробками не тільки в рослинництві. Так. Вона бере участь у пілотному проекті «Сучасна організаційно-функціональна система селекції у тваринництві України». У рамках реалізації цього проекту на станції створені дві бази даних селекційного призначення молочного і м’ясного напрямів продуктивності великої рогатої худоби. Ці дані впроваджені в централізовану систему тваринництва України.

За участі наукових співробітників станції був створений таврійський тип південної м’ясної породи великої рогатої худоби і південний тип української чорно-рябої молочної породи, розроблена селекційно-технологічна модель розвитку високопродуктивного стада овець таврійського типу асканійської тонкорунної породи. Йдеться про оптимальну структуру стада і високі показники продуктивності овець.

— Постійно удосконалюється матеріально-технічна база дослідної станції, — зауважує її директор Наталія Гальченко. — Так, для провадження селекційної роботи ми придбали снопову і колоскову молотарки, селекційну сівалку, сучасні агрегати для обробки ґрунту і посівів. Базовим підрозділом дослідної станції є лабораторія агротехнологій, устаткована новітніми мікроскопами, аналізаторами, іонометрами тощо. Словом, є на чому працювати і є над чим.

Попереду у співробітників станції — нові проекти, пошуки, розробки, нові виклики її величності Природи.

— Ми від нього вже нікуди не дінемося, — говорить наостанку співрозмовниця. — Тому нашим визначальним завданням було і зостається одне — радити виробничникам нові технології, нові сорти, удосконалені породи великої рогатої худоби і овець. І допомагатиме нам у цьому набутий нами ж досвід.

— Щасти вам у ваших благородних трудах!

Після закінчення урочистої частини ювілейних зборів Асканійської державної дослідної станції ми попросили поділитися своїми враженнями і думками їх поважних учасників.

— Хоч Асканійська дослідна станція порівняно з іншими станціями країни небагаточисленна, вона має значні досягнення, — зауважує директор Інституту зрошуваного землеробства УААН, член-кореспондент академії Раїса Вожегова. — Станція (наголошу ще раз) була створена з ініціативи Віри Опанасівни Найдьонової саме для того, щоб вирішувати проблеми, притаманні умовам безводного Степу. А жорсткіших природних умов, ніж на території асканійської дослідної станції, немає в Україні ніде! Співробітники нашого інституту спільно з колективом дослідної станції саме в розрахунку на такі жорсткі кліматичні умови підбирають сорти, гібриди, здатні давати високі врожаї, розробляють відповідні технології. І наші спільні з дослідною станцією напрацювання вже зараз цінні не лише для Степу, а й усієї України. Тому невипадково, а з нагальних потреб у наш інститут, на дослідну станцію вже зараз звертаються по допомогу агрофірми центральної зони країни і навіть північних областей. Сподіваюся, що спільна праця вчених нашого інституту і Асканійської дослідної станції допоможе аграріям у їх непростій справі.

— Державна дослідна станція з’явилася на базі тих наукових розробок у рослинництві і тваринництві, які постійно велися у дослідному господарстві «Асканійське», — підключається до розмови директор ДП ДГ «Асканійське» Віктор Найдьонов. — Задовго до появи станції на наших землях ми заклали демонстраційний полігон, над створенням і упорядкуванням якого працювали всі — починаючи з директора господарства і закінчуючи механізаторами. Я об’їздив майже всю Україну і не без гордості скажу: таких доглянутих і масштабних полігонів, як наш, не бачив. А це значить, що 10 років важкої, складної, але вкрай потрібної праці — на користь українському селу! А умови, у яких люди працюють… Самі бачите: у цьому році з 1 квітня по 15 серпня у нас не було жодного продуктивного дощу. Тому завдання дослідної станції, дослідного господарства одне — створювати, випробовувати і впроваджувати у виробництво такі сорти і гібриди різних сільгоспкультур, такі сучасні технології, які вже зараз мають підвищений попит. А матимуть ще більший!

— Я буваю у Тавричанці дуже часто і можу свідчити: за цих 10 років Асканійська дослідна станція виросла і піднялася на дуже високий рівень, — зазначає заступник директора Інституту зрошуваного землеробства Юрій Лавриненко. — Я теж дуже часто відвідую різні установи нашої країни. І повинен сказати одне: дослідна станція працює на рівні дослідного інституту. Це завдяки і науковцям, і технічному оснащенню. Дослідження тут проводяться справді на рівні світових стандартів — йдеться про нові способи зрошення чи, скажімо, способи визначення дефіциту поживних речовин у грунті. Хочу наголосити на дуже позитивному моменті — тісній співпраці дослідної станції і дослідного господарства. Залишається сподіватися, що така співдружність буде завжди.

Анатолій ЖУПИНА,

Василь ПІДДУБНЯК.

Фото авторів.

Новини від Нового дня в Telegram. Підписуйтесь на наш канал t.me/newsnewday