Як міністр у Херсоні романтика грав
Від цієї постановки чекали фурору і фурор таки прийшов. Найбільш аншлагову виставу ХХ «Мельпомени Таврії» показали вже під закриття фестивалю. Квитки на «Три товариші» Національного академічного театру ім. І. Франка розкупили ще за два місяці, тільки-но вони з’явилися у касах. Ажіотаж виправданий – поставка режисера Юрія Одинокого захоплює від першої сцени, не відпускаючи до останньої. Хоча, звісно, це не ті, класичні «ремарківські» «Три товариші», а лише інтерпретація знаменитого роману. У постановці дві сюжетні лінії – життя трьох друзів, які повернулися з Першої світової війни, та історія фатального кохання одного з них.
Режисер вистави не приховує – його надихнули і Еріх Марія Ремарк, і українська реальність – війна на Сході.
-На жаль, сьогодні ми зіткнулися з тим, про що писав Ремарк і на наших вулицях – наче ті, що зійшли з його роману, військові, яким важко адаптуватися у мирному житті, — розповів Юрій Одинокий.
З цим погоджується й виконавець головної ролі у виставі – міністр культури України, народний артист України Євген Нищук:
«Вистава є актуальною і повчальною, хоча ми не вчити нею збиралися. Я мав честь розмовляти з бійцями, які пройшли горнило війни і вони кажуть – ну ми вже бачили поранених, загиблих побратимів і дещо стали жорсткими у вираженні емоцій у наших реаліях. Але тут, на цій виставі, вони казали, що не могли стриматися. Може, і для цього вона потрібно, що виплакались, вилились ці емоції, позитивні, іронічні і трагічні, співчутливі».
Євген Нищук грає одного з трьох друзів, Роберта Локампа, до нестями закоханого у молоду дівчину — Патріцію Хольман. Пара одружується, але щастя триває недовго. Головна героїня помирає від тяжкої хвороби. Страждання Роберта припадають на другу частину вистави, яка загалом триває аж чотири години. Євген Нищук настільки викладається на сцені, що його емоціям, які зашкалюють, не вірити не можна.
У цій виставі актор фактично грає сам себе. Ще року не минуло, як Євген Нищук втратив дружину, жінка померла несподівано, уві сні…
-Оксана була актрисою і нашою колегою. Лихо сталося, коли вистава вже була в роботі. Чесно, мені, як партнерці головного героя, було дуже важко, адже ти все розумієш і маєш підтримувати колегу, якому треба йти на репетицію, знову і знову переживаючи біль. Як йому гралося, про це треба в нього запитувати, але, думаю, що трагедія наклала свій відбиток на виконання ролі, — розповіла виконавиця головної ролі Патріції – заслужена артистка України Анжеліка Савченко.
У постановці «Три товариші» — мінімум декорацій. Сприйняття сюжету, і доволі експресивне, досягається завдяки відмінній акторській грі, вдало підібраному освітленню і спецефектам. Танець під дощем… Дощ відтворили театральні бутафори, завдяки кільком трубкам з дірочками, підвішеним над підмостками, на акторів реально лилася вода. Ця сцена – найхвилююча у виставі.
Загалом аби «Три товариші» постали такими, якими ми їх побачили на сцені під час «Мельпомени Таврії», до Херсона зі столиці прибули понад 60 працівників театру ім. І. Франка, включаючи техперсонал.
Трупу, яка показала найвищий пілотаж акторської гри, глядач довго не відпускав зі сцени, «франківці», як завжди, дали фору.
Марина Савченко
Новини від Нового дня в Telegram. Підписуйтесь на наш канал
