Ситуація з випалюванням стерні на Херсонщині шокуюча!
Оперативні повідомлення Головного управління ГУ ДСНС України у Херсонській області нагадують фронтові зведення. По один бік неспокійного фронту люди, по другий — вогонь.
П’ятниця, 13 липня: «…о 19:49 на номер Служби 101 м. Каховка надійшло повідомлення від населення про пожежу стерні на полі на території Любимівської окремої територіальної громади. На місце події одразу виїхало пожежно-рятувальне відділення 13-ї Державної пожежно-рятувальної частини, а також команда місцевої пожежної охорони Зеленопідської окремої територіальної громади. За допомогою подачі води та підручних засобів пожежу вдалося локалізувати о 22:15, ліквідувати — о 22:30. ЇЇ площа склала 4 га.
Цього ж дня на ліквідацію пожеж пожнивних залишків виїжджали вогнеборці Білозерського та Великолепетиського районів.
Субота, 14 липня: «…на території області зафіксовано 19 пожеж, під час яких горіли суха трава, стерня та сміття. Всі ці пожежі ліквідовані силами пожежно-рятувальних підрозділів районних та міських служб ДСНС. Зокрема, у селищі Текстильників Дніпровського району м. Херсона пожежа сухостою склала 1 га. У Новотроїцькому районі вогонь пройшовся лісосмугою на площі 500 кв. м, а у Великолепетиському районі пожежу стерні в одному з фермерських господарств ліквідовано на площі 4, 5 га. Загалом за добу загальна площа пожеж сухостоїв перевищили 8 га».
Вогнеборці нагадуть про те, що спекотна погода продовжується на рівні 5-го класу пожежонебезпеки. Лише відповідальне ставлення до навколишнього середовища вбережуть його від пожеж.
В тім-то й лихо херсонських гомо сапієнс (нас із вами), що відповідального ставлення до Природи у нас все менше. Як і самої Природи! Замість райських куточків, дарованих Богом, — згарища і звалища, звалища і згарища… Особливо страждають наші незахищені від людської зажерливості і недбалості ліси, а від «агрономічного» глупства, що є ні чим іншим, як злочином, наші південні степи. Порочна практика спалювання стерні — як тліюча головешка. Нема-нема, та й спалахне!
Господарники, відчуваючи повну безконтрольність і безкарність (їх завжди шукають, та ніколи не знаходять), зібравши хлібну ниву тут же пускають на неї червоного півня. А той уже розпускає злочинні крила — від обрію до обрію…
— Світ перевернувся і здурів! — говорить відомий у наших краях хлібороб, заслужений працівник сільського господарства, член-кореспондент Української Академії наук Микола Коноваленко. — Тваринництво майже знищене, гною на поля не вивозять. Та ще й забули про те, що є єдиний закон Природи: що виросло — має повернутися в землю. Це стосується і стерні. І якщо правильно попрацювати з нею, то, вважайте, 35 кілограмів азоту повертається землі, поліпшується структура грунту, гумус і так далі. Солома, крім усього, стримує випаровування вологи, якої нам завжди не вистачає.
— Особливо у нашій зоні ризикованого землеробства…
— За останні 15 років за висновками лабораторних досліджень гумус (це підтверджено відповідними документами) стоїть на рівні завдяки тому, що ми до стерні ставимося як до захисниці наших земель. Ті, хто спалюють стерню, роблять перед Степом великий злочин. Вогонь на стерні знищує бактерії, гумус, азот — все те, що потрібне для забезпечення врожайності землі.
А степи горять, наче невидимий Україні ворог безкарно провадить відому з античних часів «тактику спаленої землі».
Фахівці Львівської філії ДУ «Держґрунтохорона» підрахували, що при спалюванні 40—50 ц стерні й соломи з гектара втрачається до 20—25 кг азоту і 1500—1700 кг вуглецю, повністю гине мікрофлора, яка формує найбільш родючий шар ґрунту (0,2—5 см поверхні), різко погіршуються водно-фізичні властивості ґрунту. Слід зауважити, що смертельною для всіх організмів, що формують ґрунт, є температура 40°С, а при спалюванні соломи, стерні, листя температура сягає 340—360°С!
Практиковане нашими «природогубами» спалювання соломи є підспудною небезпекою для сусідніх полів, де може виникнути пожежа, лісосмуг, лісів та степів. На відкритій території в безвітряну погоду вогонь може розповсюджуватися зі швидкістю до 4 км за годину, а у вітряну — до 30 км, при цьому висота полум’я може сягати 2 метри. Хто був свідком таких пожеж, може сказати, що видовище це — не для людей зі слабкими нервами.
Невже на паліїв немає управи? Виявляється, є. В Україні спалювання рослинних залишків заборонене статтею 77-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, статтями 16 та 22 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» та законодавством України про охорону земель.
Але чи хтось із правопорушників (назвемо речі своїми іменами) покараний — іменем України? Боюсь, що жоден суд в області не назве бодай одного прізвища. А де ж наші контролюючі органи, які їдять державний хліб, а її найбільше багатство не захищають?
Доречно нагадати, що у більшості країн світу діють закони, які забороняють спалювання соломи і листя. І закони куди суворіші, ніж українські. У Німеччині, наприклад, понад 30 років тому запровадили закон про заборону спалювання соломи. Порушив статтю — віддай на користь держави половину вирощеного врожаю. Не віддають! А не віддають тому, що не порушують.
Так у людей. А ми що, виходить, і не люди вже?..
Василь ПІДДУБНЯК.
Новини від Нового дня в Telegram. Підписуйтесь на наш канал
