Владислав Троїцький: «ГогольFest об’єднує країну»

Засновник і президент найвідомішого українського фестивалю сучасного мистецтва розповів про плани на майбутнє.

Попри організаційні вади і примхи погоди вперше проведений у Херсоні командою найвідомішого міжнародного мультидисциплінарного фестивалю сучасного мистецтва «Dream ГогольFest» для нашого краю став, безумовно, подією року. Небачене досі в Україні світлове музичне шоу на Трофейному мосту, вертикальний концерт у «Фрегаті» за участю одних із найвідоміших у світі українських гуртів «ДахаБраха» і «Dakh Daughters», опера IYOV, виставки, презентації і кінопокази в арт-просторі Urban CAD – ці та безліч інших подій надовго запам’ятаються херсонцям і гостям міста.

Про свої враження від Херсона і про плани фестивалю на майбутнє під час «Dream ГогольFest» розповів засновник і президент «ГогольFest» та засновник першого в Україні незалежного театру «Дах» Владислав Троїцький.

Чому «ГогольFest» став мандрівним

З самого початку фестиваль був задуманий у Києві і багато років проводився саме там. Фінансував його я сам – завжди це були мої особисті ресурси. Але в 2017 році ресурси вичерпалися, я влетів у «дорослу» суму і зрозумів, що ні, слабка я людина. 

Саме тоді пролунав загадковий дзвінок з Маріуполя: «Ми хочемо «ГогольFest». Я спочатку скептично до цього поставився: який, до біса, Маріуполь? А потім зрозумів, що це гарна ідея, яка дозволяє запускати локальні культурні фестивалі міжнародного рівня по всій країні. Відтоді ми стали йти туди, куди нас кличуть. 

Звісно, кличе багато хто. Але для того, щоб «ГогольFest» відбувся мало одного бажання. Необхідні ресурси. Регіонам бракує компетенції зробити висококласний фестиваль самостійно, ми же пропонуємо мережу фестивалів. У Херсоні це стало можливим завдяки підтримки голови облдержадміністрації і USAID. Саме ці сили дали нам можливість зайти у Херсон. Чому я дуже радий.

Недолюблений Херсон, недолюблена Україна

Херсон – спляче, недооцінене, недолюблене місто. Причому, недолюблене самими херсонцями. Та я сподіваюсь, що воно злетить. Адже завжди є вибір: або уві сні загрузнути в болоті, або ж узяти свою долю у власні руки, розправити крила і полетіти. 

Саме тому херсонський фестиваль ми назвали «Dream» – мрія. Можна, звісно, перекласти це як «сон». Але я більше за мрію. Тому що вона дає можливість вірити. Мрії нема без віри, віри нема без мрії. Це взаємопов’язані поняття. 

Життя часто затягує, виникає тисяча причин нічого не робити: нема грошей, нема публіки, «ніхто мене любить, ніхто не жаліє». Всі ці нескінченні голосіння затягують в трясовину безглуздості. А ти береш – і робиш. І щось починає відбуватися. Ти відчуваєш, що світ насправді безмежний та твій маленький жест відображається усюди. 

Так було у нас з одним із останніх проєктів «Аламбарі», записаним в однойменній гірській місцевості в Бразилії. Сам проєкт ми придумали під час жорсткого карантину і спробували зібрати разом людей з 24 різних країн. Одночасно різні театральні команди та незалежні учасники збиралися онлайн, щоб споглядати небо і виконувати однакові дії в різних просторах. Це був такий портал між країнами і містами. 

Створити його нічого не коштувало. Багато чого можна робити, не маючи фінансових ресурсів. Іноді достатньо просто поговорити один з одним. Мистецтво по-справжньому штовхає, щоб ми побачились і поговорили. Бо мистецтво – це можливість діалогу, можливість разом помріяти. Це і є те, що нас об’єднує.

А що об’єднує людей в Херсоні, Тернополі, Чернігові? Ми ж узагалі не знаємо, що за люди живуть у цих містах, про що вони думають, про що мріють. Чи вони просто виживають, як багато хто любить казати? Якщо ж там виживають, то коли жити будете? 

Я казав, що Херсон – недолюблене місто. Насправді, Україна — теж. Поки ви не привласните собі героїв, майбутнього не буде. Потрібно любити свою країну, конкретних людей, які її змінюють. Зухвалість повинна бути. І гордість за тих героїв, з якими ви живете поруч.

Локальні фестивалі об’єднають Україну

У нас є намір спільно з Міністерством культури України зробити національну програму локальних фестивалів «ГогольFest», що об’єднає країну. Зробити це в цьому році завадив COVID-19. Хоча ми вже планували почати серію з 12 фестивалів, починаючи з Маріуполя. 

Водночас «ГогольFest» стане більш міжнародним і об’єднуватиме більше спільних проєктів. Початок уже є: куратор міжнародних зв’язків фестивалю Андрій Палатний зробив унікальну міжнародну цифрову виставу з акторами з Маріуполя і з Дортмунда «Ромео і Джульєтта». 

Плануємо розвивати й наш арт-потяг «Гоголь Train», який в цьому році завітав до Херсона. Ми розраховуємо, що він вийде за межі України і вже почали вести перемовини з Німецькою залізницею. Якщо наш задум здійсниться, це буде бомба. Неймовірний проєкт. 

Ще одна моя давня мрія – створити культурні хаби. Майже за 30 років незалежності наша країна не побудувала жодних культурних просторів, які б асоціювалися з сучасною Україною. Ми хочемо почати з пілотних проєктів таких хабів. 

Що ж стосується власних планів, то я хочу зняти серіал «Український декамерон» за п’єсою, написаною Клімом років 15 тому і поставленою в Одеському академічному українському музично-драматичному театрі ім. В. Василька. Також готуємо оркестровку «ДахиБрахи», яку ми плануємо презентувати у Львові.

Олег БАТУРІН.

Фото автора та Dream ГогольFest.

Новини від Нового дня в Telegram. Підписуйтесь на наш канал t.me/newsnewday